Народився Костянтин Ерастович Добровольський

Дата:
23.05.2022 день
2022-05-23T00:00:00+03:00
2022-05-24T00:00:00+03:00

Народився Костянтин Ерастович Добровольський155 років від дня народження гігієніста, доктора медицини, професора Костянтина Ерастовича Добровольського (1867-1946)

Гігієніст, доктор медицини (1904), професор (1915). Закінчив Московський університет (1895). Працював лікарем; у Юр’євському (нині м. Тарту, Естонія, 1901) та Новоросійському (Одеса, 1904) університетах; приват-доцентом Санкт-Петербурзького жіночого інституту (1907-1909). Неодноразово перебував у закордонних наукових відрядженнях. Екстраординарний професор, завідувач кафедри гігієни Казанського університету (Росія, 1910-1914); завідувач кафедр загальної гігієни (1914-1941, з перервою), шкільної гігієни (1944-1946) Київського медичного інституту. Водночас – завідувач санітарного відділення Київського санітарно-бактеріологічного інституту (нині Інститут епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ, 1933-1941); завідувач кафедри гігієни Таврійського університету (Сімферополь, 1919-1923); завідувач однойменної кафедри Ленінградського інституту удосконалення лікарів (нині Санкт-Петербург, 1923-1932), де працював над проблемою покращення санітарних умов великих міст; під час 2-ї світової війни викладав у створеному українськими лікарями медичному інституті та Київській фельдшерсько-акушерській школі.

Вивчав питання гігієни води та водопостачання, розробляв методи санітарних досліджень. Запропонував застосування визначення кількості кишкових паличок для оцінки ступеня забруднення води.

Наукові праці: “Обеззараживание питьевой воды посредством озона в применении к водоснабжению г. Петербурга” (1907); “К вопросу об изменении состава воды реки Волги около Казани” (1915); “Подготовка санитарных врачей” (1937); “Санитарное изучение р. Днепр у Киева” (1937).

 

155 років від дня народження гігієніста, доктора медицини, професора Костянтина Ерастовича Добровольського (1867-1946)

Гігієніст, доктор медицини (1904), професор (1915). Закінчив Московський університет (1895). Працював лікарем; у Юр'євському (нині м. Тарту, Естонія, 1901) та Новоросійському (Одеса, 1904) університетах; приват-доцентом Санкт-Петербурзького жіночого інституту (1907-1909). Неодноразово перебував у закордонних наукових відрядженнях. Екстраординарний професор, завідувач кафедри гігієни Казанського університету (Росія, 1910-1914); завідувач кафедр загальної гігієни (1914-1941, з перервою), шкільної гігієни (1944-1946) Київського медичного інституту. Водночас – завідувач санітарного відділення Київського санітарно-бактеріологічного інституту (нині Інститут епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ, 1933-1941); завідувач кафедри гігієни Таврійського університету (Сімферополь, 1919-1923); завідувач однойменної кафедри Ленінградського інституту удосконалення лікарів (нині Санкт-Петербург, 1923-1932), де працював над проблемою покращення санітарних умов великих міст; під час 2-ї світової війни викладав у створеному українськими лікарями медичному інституті та Київській фельдшерсько-акушерській школі. Вивчав питання гігієни води та водопостачання, розробляв методи санітарних досліджень. Запропонував застосування визначення кількості кишкових паличок для оцінки ступеня забруднення води. Наукові праці: "Обеззараживание питьевой воды посредством озона в применении к водоснабжению г. Петербурга" (1907); "К вопросу об изменении состава воды реки Волги около Казани" (1915); "Подготовка санитарных врачей" (1937); "Санитарное изучение р. Днепр у Киева" (1937).