Народився Платон Лукич Шупик

Дата:
28.11.2017 день
2017-11-28T00:00:00+02:00
2017-11-29T00:00:00+02:00

90 років від дня народження хірурга, кандидата медичних наук, професора Платона Лукича Шупика (1907-1986)

Лікар-хірург, міністр охорони здоров’я Української РСР, заслужений лікар України (1967), кандидат медичних наук (1940), професор (1968, без захисту докторської дисертації). Закінчив Харківський медичний інститут (1931). У 1940 р. захистив кандидатську дисертацію “Диагностическая ценность измерения сопротивления электрическому току органов и тканей”. У 1940 р. був призначений директором 2-го Харківського медичного інституту. У 1941 р. евакуював інститут з Харкова до міста Фрунзе (тепер Бішкек) Киргизької РСР. Очолював Киргизький медичний інститут (1942-1944), до складу якого увійшов і евакуйований Харківський медінститут. У травні 1944 р. був відряджений у розпорядження Наркомату охорони здоров’я Української РСР. У 1944-1952 – начальник управління медичних навчальних закладів Наркомату (Міністерства) охорони здоров’я Української РСР; 1952-1954 – міністр охорони здоров’я Української РСР; 1954-1956 – 1-й заступник міністра охорони здоров’я СРСР; 1956-1969 – міністр охорони здоров’я Української РСР; 1966-1980 – завідувач кафедри соціальної гігієни і організації охорони здоров’я Київського інституту удосконалення лікарів; 1980-1981 – професор-консультант Київського інституту удосконалення лікарів. Автор понад 160 праць з питань хірургії, зокрема пластичної хірургії, урології та організації охорони здоров’я.

У 1998 р. його ім’я присвоєно Київській медичній академії післядипломного навчання (тепер Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика).

90 років від дня народження хірурга, кандидата медичних наук, професора Платона Лукича Шупика (1907-1986)

Лікар-хірург, міністр охорони здоров'я Української РСР, заслужений лікар України (1967), кандидат медичних наук (1940), професор (1968, без захисту докторської дисертації). Закінчив Харківський медичний інститут (1931). У 1940 р. захистив кандидатську дисертацію "Диагностическая ценность измерения сопротивления электрическому току органов и тканей". У 1940 р. був призначений директором 2-го Харківського медичного інституту. У 1941 р. евакуював інститут з Харкова до міста Фрунзе (тепер Бішкек) Киргизької РСР. Очолював Киргизький медичний інститут (1942-1944), до складу якого увійшов і евакуйований Харківський медінститут. У травні 1944 р. був відряджений у розпорядження Наркомату охорони здоров'я Української РСР. У 1944-1952 - начальник управління медичних навчальних закладів Наркомату (Міністерства) охорони здоров'я Української РСР; 1952-1954 - міністр охорони здоров'я Української РСР; 1954-1956 - 1-й заступник міністра охорони здоров'я СРСР; 1956-1969 - міністр охорони здоров'я Української РСР; 1966-1980 - завідувач кафедри соціальної гігієни і організації охорони здоров'я Київського інституту удосконалення лікарів; 1980-1981 - професор-консультант Київського інституту удосконалення лікарів. Автор понад 160 праць з питань хірургії, зокрема пластичної хірургії, урології та організації охорони здоров'я.

У 1998 р. його ім'я присвоєно Київській медичній академії післядипломного навчання (тепер Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика).