160 років від дня народження дерматовенеролога, доктора медицини Василя Костянтиновича Боровського (1858-1937)
Дерматовенеролог, доктор медицини (1889), професор, завідувач кафедри дерматовенерології Університету Св. Володимира (1916-1917; 1919-1923). Учень М.І. Стуковенкова.
Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира (1884). Рішенням Ради Університету призначений понадштатним, згодом – штатним ординатором клініки нашкірних та сифілітичних хвороб. У 1887 р. його було призначено медичним чиновником Міністерства внутрішніх справ і з метою вдосконалення переведено на посаду ординатора сифілітичної клініки СПб Військово-медичної академії. У 1889 захистив дисертацію “О влиянии тепла на выделение ртути мочой”. У цьому самому році став працювати молодшим ординатором Київського воєнного госпіталю. Одночасно продовжував роботу в клініці М.І. Стуковенкова над дослідженням різних методик лікування сифілісу. У 1894 був обраний на посаду приват-доцента кафедри дерматології та сифілідології медичного факультету Університету Св. Володимира. У 1903 його було призначено старшим ординатором госпіталю, підвищено в чині (став статським радником) та призначено завідувачем шкірно-венерологічного відділення госпіталю. У 1916 тимчасово виконував обов’язки завідувача кафедри та шкірно-венерологічної клініки, від жовтня цього року очолив кафедру сифілідології Жіночого медичного інституту. Від квітня 1917 кафедру очолив професор В.І. Теребінський. Після його еміграції до Белграду від 1919 кафедрою керував В.К. Боровський. У 1921 в Київському Університеті була відкрита ще одна кафедра шкірних та венеричних хвороб (українська лектура), яку очолив професор О.М. Тижненко. У 1922-1923 російську та українську лектуру було об’єднано. Новостворену кафедру очолив професор О.М. Тижненко. Кафедру професора В.К. Боровського було скорочено.
Наукові праці: “О влиянии йодистого калия на вьіделение ртути мочой” (1887); “О выделении ртути из организма мочой” (1888); “Циттмановский декокт в терапии сифилиса” (1893); “К вопросу об источниках заражения сифилисом” (1894); “Сифилис, его общественное значение и борьба с ним” (1885); “К казуистике сифилистических поражений головного мозга” (1901).