Народився Василь Костянтинович Боровський

    35
    Дата:
    28.01.2018 день
    2018-01-28T00:00:00+02:00
    2018-01-29T00:00:00+02:00

    160 років від дня народження дерматовенеролога, доктора медицини Василя Костянтиновича Боровського (1858-1937)

    Дерматовенеролог, доктор медицини (1889), професор, завідувач кафедри дерматовенерології Університету Св. Володимира (1916-1917; 1919-1923). Учень М.І. Стуковенкова.

    Закінчив медичний фа­культет Університету Св. Володимира (1884). Рішенням Ради Університету призна­чений понадштатним, згодом – штат­ним ординатором клініки нашкірних та сифілітичних хвороб. У 1887 р. його було призначе­но медичним чиновником Міністерства внутрішніх справ і з метою вдоскона­лення переведено на посаду ординато­ра сифілітичної клініки СПб Військово-медичної академії. У 1889 захистив дисертацію “О влиянии тепла на выделение ртути мочой”. У цьому самому році став працювати молодшим ординатором Київського во­єнного госпіталю. Одночасно продовжував роботу в клініці М.І. Стуковенкова над дослідженням різних методик лікування сифілісу. У 1894 був обраний на по­саду приват-доцента кафедри дермато­логії та сифілідології медичного фа­культету Університету Св. Володими­ра. У 1903 його було призначено старшим орди­натором госпіталю, підвищено в чині (став статським радником) та при­значено завідувачем шкірно-венероло­гічного відділення госпіталю. У 1916 тимчасово виконував обо­в’язки завідувача кафедри та шкірно-венерологічної клініки, від жовтня цього року очолив кафедру си­філідології Жіночого медичного інституту. Від квітня 1917 кафедру очолив професор В.І. Теребінський. Після його еміграції до Белграду від 1919 кафедрою керував В.К. Боровський. У 1921 в Київському Університеті була відкрита ще одна кафедра шкірних та венеричних хвороб (українська лек­тура), яку очолив професор О.М. Тижненко. У 1922-1923 російську та ук­раїнську лектуру було об’єднано. Новостворену кафедру очолив професор О.М. Тижненко. Кафедру професора В.К. Боровського було скорочено.

    Наукові праці: “О влиянии йодистого калия на вьіделение ртути мочой” (1887); “О выделении ртути из организма мочой” (1888); “Цит­тмановский декокт в терапии сифилиса” (1893); “К вопросу об источниках зараже­ния сифилисом” (1894); “Сифилис, его общественное значение и борьба с ним” (1885); “К казуистике сифилистических поражений головного мозга” (1901).