165 років від дня народження патолога, ендокринолога, доктора медицини, професора Володимира Валеріановича Підвисоцького (1857-1913)
Патолог, ендокринолог, імунолог, мікробіолог, доктор медицини (1866), професор. Засновник київської школи патологів, член-кореспондент Анатомічного товариства в Парижі (1887), член-кореспондент Імператорської військово-медичної академії в Санкт-Петербурзі (1900), ординарний почесний член Королівського інституту експериментальної терапії у Франкфурті-на-Майні (1911). Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира в Києві. У 1885-1887 як бактеріолог працював в Інституті Л. Пастера. Після повернення в Київ у 1888 отримав звання приват-доцента Університету св. Володимира на кафедрі загальної патології та розпочав педагогічну діяльність.
Читав курс загальної патології, проводив практичні заняття зі студентами, читав необов’язковий курс бактеріології, а також формував свою наукову школу. Був одним з ініціаторів ендокринологічних досліджень: вивчав розвиток граафових пухирців яєчника, діяльність надниркових залоз. З 1889 почав цікавитися питаннями онкології. У 1909 вивчав питання хіміко-фізичного подразнення на етіологію новоутворення, а в 1910-1911 – хіміотерапію раку. На початку 90-х років почав дослідження з бактеріології, зокрема вивчав морфологію холерного вібріону та збудника сибірської язви. У 1890 очолив заклади Червоного Хреста в Києві. Під час епідемії холери 1891 завідував одним з холерних бараків. У 1894 створив Товариство боротьби із заразними хворобами в Києві. У 1900 отримав посаду декана медичного факультету в Новоросійському університеті та переїхав до Одеси. У 1905 отримав пропозицію переїхати до Петербурга й очолити Інститут експериментальної медицини, на яку погодився. Інститут експериментальної медицини працював у двох головних напрямах: розробка теоретичних питань медицини та вирішення практичних завдань з надання медичної допомоги населенню.
Наукові праці: “Новые данные о тончайшем строении поджелудочной железы с историческим очерком учения об анатомическом ее строении” (1882); “Основы общей и экспериментальной патологии” (1891).