14 березня 2018 року у ННМБУ відбулося відкриття фотовиставки: “Карнасевичі – мандрівні фотографи”.
Подружжя Карнасевичів – це польські фотографи, редактори та видавці авторських альбомів, в яких фотографія поєднується з творчістю польських сучасних менш відомих поетів і письменників. Для Малґожати Шимчик-Карнасевич (1975) та Єжи Алєксандра Карнасевича (1958), які живуть у Кракові, головною темою фотопроектів є Польща. Кожна фотографія – це закінчене оповідання з філософським посланням, що визначає їх власний стиль. Це не стільки підглядання життя, скільки спроба знайти його найважливіші фрагменти. В їх творчості переважає чорно-біла фотографія та сепія, зрідка з’являється колір.
В рамках циклу «Триптих Польщі» в 2004 році вони створили альбом «Особистий пейзаж. Польща», в якому висловили власне художнє бачення польського краєвиду. Це часткове повернення до «святилища» дитинства та пошук рівноваги між знанням і досвідом.
З 1999 року Карнасевичі працюють над другим альбомом з цього циклу під назвою «Погляд на море. Балтика» з фрагментами прози Романа Джежджона з Пуцька – письменника, який пише, зокрема, кашубською мовою. У своїй фотографічній повісті про польську Балтику вони вдало оперують деталями, фактурою, барвами. З одного боку створюють прості образи, а з іншого звертаються до неоднозначних композицій, де стираються грані між фотографією та живописом.
Задумом третього альбому «Industrial» з циклу «Триптих Польщі» є розповідь про сторічні фабрики різних промислових галузей на території колишніх трьох частин поділеної Польщі. В цих індустріальних просторах Карнасевичі роблять документальні та художні фотографії старими великоформатними фотокамерами. Фотографи вирішили зробити світлини апаратами сторічної давнини і підготувати стикове збільшення. Тим самим вони повернулися до позитивової технології, яка в наші часи майже забута.
Другим важливим циклом є «Польські малі батьківщини». В його рамках Карнасевичі реалізували чотири авторські проекти і представили обличчя поляків кінця XX і початку XXI ст. з перспективи міст і містечок (Свєце, Ґнєв, Ґорліце, Краків – Нова Гута). Митців цікавить «місто людей», оскільки людина створює характер міста. Вони намагаються спочатку заприятелювати з місцевою громадою, де один одного знає, формує і створює атмосферу малої батьківщини. Автори скрізь знаходять людей, які люблять історію свого міста, культивують його традиції, запрошують видатних громадян, що мають заслуги перед містом. Мешканці, закохані в минуле свого міста, деколи можуть сказати більше, ніж детальні наукові опрацювання. Фотографи портретують людей в зовнішньому і внутрішньому міському пейзажі: вдома та під час праці – на заводі і в майстерні, відданих своїм захопленням, поезії, живопису, музиці…
Інтегральною частиною світлин Карнасевичів є авторські підписи з представленням імен і прізвищ постатей та пов’язаними з ними історіями. Фотографи багато працюють над створенням підписів, оскільки хочуть, щоб полегшити розуміння наших часів, щоб світлини були достовірним документом як для сьогоднішнього, так і майбутнього глядача.
Місією Малґожати і Єжи Карнасевичів є фіксування миттєвості часу. В альбомі «Свєце» (Краків, 2006) представлене місто Свєце над Віслою, яке має більш як 800-річну історію. Тут відображено його ремісничо-купецький характер, який створюють малі сімейні фірми. Хоча в 1967 р. в Свєце виник район Мар’янки з целюлозно-паперовим комбінатом, однак це не дуже змінило традиційну картину міста. В альбомі поряд із 100 чорно-білих фотографій митці розмістили 16 спогадів уродженців Свєце, видатних представників світу науки, мистецтва, бізнесу, які виїхали і живуть в інших регіонах Польщі, а також за кордоном: у Шотландії, Мексиці, США та Канаді. Фотографи хотіли, щоб досягнення мешканців маленького містечка надихали молодих людей з провінції.
Проект «Ґлінік – заводський район Ґорліц» пов’язаний з історією міста, до якого зі Львова прибуває Іґнаци Лукасєвич, щоб запалити у 1854 р. перший у світі вуличний гасовий ліхтар, а також канадець ірланського походження Вільям Генрі МакҐарві, який у 1883 р. відкрив фабрику з виробництва знаряддя для пошуку нафти. Карнасевичі сфотографували завод гірничих машин та ковальню. Побували у просторих величезних цехах, довгих вузьких коридорах, серед лабіринту труб, де відчули дивні звуки, грюкіт заліза, різні запахи, тепло, жар, іскри, подмухи вітру з потужних авіаційних вентиляторів, дрижання землі від ударів молотів. Бачили, як з’являються поковки, найважчі з яких важили 2 тони. Спеціально використали сепію, аби відтворити історичний характер міста.
Одним з найважливіших проектів у доробці Карнасевичів є альбом про промисловий район Кракова «Нова Гута. Дрібниці життя та повороти історії – фотографії Єжи Карнасевича з 1979-2003 років». Він став розповіддю про мешканців, які будували та заселили 240-тисячне місто (початок побудови міста – у 1949 р., і металургійного комбінату – у 1950 р.), витоплювали сталь (перша виплавка чавуну – у 1954 р.), у кривавих вуличних сутичках захищали хрест у місці будівництва костьолу (у квітні 1960 р. було затримано 500 осіб), боролись за свій перший костьол (Господній Ковчег, освячений 15 травня 1977 р. кардиналом Каролем Войтилою), хотіли підірвати пам’ятник Леніну (1979 р.), зустрічали Йоанна Павла ІІ (1979 р., 1983 р.), брали участь у перших вільних президентських виборах (1990 р.). Нова Гута, яка будувалася у період соцреалізму, мала стати місцем без костьолів, де правляча партія хотіла створити нове соціалістичне суспільство – без Бога. Їм не вдалося.
В альбомі Карнасевичі розмістили тексти, що ілюструють складність новогутовської тематики з її сьогоднішніми змінами. В альбомі 2003 року Єжи Карнасевич вперше опублікував конспіративно зроблене сенсаційне фото, яке задокументувало пошкодження пам’ятника Леніну після невдалої спроби його підірвати вночі 18 квітня 1979 р. Тематика 100 світлин Єжи Карнасевича з Нової Гути, зроблених протягом 24 років, поділяється на дві частини – художню та історичну. Вони доповнюють одна одну, поперемінно показують то красу, яка часто не помічається у щоденному житті, то події, зупинені в часі, що змінили хід історії та польську дійсність.
Малґожата і Єжи Карнасевичі представили свої спільні фотопроекти на сотнях польських та міжнародних фотовиставок. Слід сказати, що в Україну зі своєю експозицією «Польща і поляки на зламі століть» вони вперше завітали ще 10 років тому. В 2018 році ця мандрівка Україною завершується і світлини повернуться до Кракова.
Фотографії можна побачити на сайті: http://www.fotopolis.pl (закладка: Карнасевич)
Контактна адреса: jkarnasiewicz@wp.pl
