Олександр Андріанович Ярош – український науковць, педагог, лікар-
невропатолог, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри нервових
хвороб Київського медичного університету ім. О. О. Богомольця (1969 – 1992),
1992 – 2000 роки – професор тієї ж кафедри, керівник республіканського центру
з вивчення розсіяного склерозу, Заслужений працівник вищої школи України,
учень та послідовник фундатора Київської наукової школи неврології –
академіка Б. М. Маньковського.

Професор О.А. Ярош автор понад 400 наукових робіт, з них біля 200 робіт за
науковим напрямком лікування демієлінізуючих та судинних захворювань
нервової системи, захворювань периферичної нервової системи, ураженню
нервової системи при грипі, хронічному алкоголізму, які принесли йому
визнання серед неврологів нашої країни та поза її межами.

Творчо займаючись науково-дослідницькою і педагогічною діяльністю,
професор О.А. Ярош підготував 4 докторів та 28 кандидатів медичних наук.
Професор О.А. Ярош свою справу передав у надійні руки – двом синам,
докторам медичних наук – неврологам, професору Ярошу Олександру
Олександровичу і старшому науковому співробітнику Інституту інфекційних
хвороб Ярошу Олегу Олександровичу, які гідно продовжують справу свого
батька.

Олександр Андріанович учасник бойових дій під час війни з Німеччиною.
Захищаючи Одесу, був тяжко контужений, потрапив у полон. За
допомогою підпілля, втік з табору та повернувся на Рівненщину, де вступає до
складу підпільної організації партизанського загону під командуванням полковника Д. М. Медведєва. За участь у бойових операціях О. А. Яроша нагороджено орденами Червоної Зірки і Вітчизняної війни ІІ ступеня, а також медалями ″Партизану Вітчизняної війни″ І ступеня та ″За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років″, медаллю ″За трудову доблесть″.