Виповнюється 150 років з дня народження О.П. Кримова, який присвятив своє життя розвитку вітчизняної хірургії, виховав плеяду видатних українських науковців
Більша частина життя та наукової діяльності академіка Олексія Кримова пов’язана із Києвом, куди він переїхав у 1912 р., вигравши конкурс на посаду професора кафедри госпітальної клініки медичного факультету Київського університету ім. Св. Володимира. Понад 40 років видатний хірург працював над розвитком медичної галузі в Україні.
В науковому доробку академіка Кримова понад 130 наукових праць, зокрема 10 монографій. Велику цінність представляють його роботи з проблем абдомінальної хірургії, урології, онкології. Він є одним із основоположників науки про лікування гриж, першим, хто зробив в Україні перев’язку безіменної артерії, описав методику виявлення перитоніту, запропонував нову методику оперування артеріовенозних аневризм та методи оперативних втручань при варикозному розширенні вен сім’яного канатика, а також придумав особливий затиск для фіксації нирки при нефротомії. Крім того, Кримов вивчив питання гнійного інфікування нирок та першим у світі встановив і детально описав наявність лімфатичних вузлів у навколонирковій клітковині.
Існує багато відмінностей між травмами воєнного та мирного часу. Поранення, отримані на війні, мають зовсім інший характер. Ступінь руйнування та забруднення тканин значно сильніша. Більше того, змінюється логіка сортування та транспортування поранених, відрізняються і умови роботи лікарів. Через обмежені ресурси хірургам часто доводиться імпровізувати на ходу. Допомогти фахівцям приймати правильні рішення – завдання, яке ставив перед собою видатний професор, читаючи лекції з військово-польової хірургії.
Вперше результатом власних спостережень та аналізом даних із російських та закордонних джерел Олексій Кримов поділився у книзі «Сборник по хирургии», надрукованій ще у 1919 р. Через 20 років він узагальнив свій досвід у роботі «Избранные лекции по военно-полевой хирургии», де запропонував класифікацію вогнепальних поранень черепу, грудей, животу та судин, приділив особливу увагу інфікуванню ран, зокрема газовій гангрені. Його роботи про пошкодження судин, в тому числі про вогнепальні аневризми, отримали загальне визнання.
З початком Другої світової війни Олексій Кримов активно включається в роботу по наданню допомоги пораненим, до останнього моменту перебуваючи у Києві. Коли захоплення міста стало неминучим, вчений евакуюється спочатку до Харкова, а потім у Томськ, де читає курс лекцій із військово-польової хірургії. За його редакцією виходить збірка монографій, в якій Кримов є автором п’яти статей, присвячених актуальним питанням військової медицини. У 1942 р. Кримов повертається працювати до Київського університету, який на той час перебуває в евакуації в Челябінську. Із звільненням Києва видатний хірург спрямовує свою діяльність на відродження університетської клініки.
У післявоєнні роки О.П. Кримов – видатний хірург, педагог – створив власну хірургічну школу. Серед його учнів відомі постаті – М.С. Коломійченко, П.Л. Шупик, В.Д. Братусь та інші. Довгі роки видатний вчений керував Київським хірургічним товариством та очолював Фізико-медичне товариство, робота якого була спрямована на впровадження нових здобутків природничих наук у медицину. Ім’я Олексія Кримова тісно пов’язано з розвитком української медицини.
- На фото будинок госпітальної клініки медичного факультету Київського університету ім. Св. Володимира, де О.П. Кримов працював з 1912 по 1956 рік
З роботами видатного вченого ви можете ознайомитись у читальному залі ННМБУ. Найвідоміша з них – “Учение о грыжах”: