Календар медицини

В’ячеслав Володимирович Бережний – лікар-педіатр, доктор медичних наук (1983), професор кафедри факультетської педіатрії Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця (1987–1989), завідувач кафедри педіатрії № 2 Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика (1990–2017), заслужений лікар України (1998), головний педіатр МОЗ України (1989–2012).

Народився в селі Сміле Роменського району Сумської області. У 1962 р. закінчив педіатричний факультет Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця.

Трудову діяльність В’ячеслав Володимирович розпочав у 1962 р. лікарем-педіатром та завідувачем дитячою консультацією Хорольської центральної районної лікарні Полтавської області. У 1966–1969 рр. навчався в аспірантурі на кафедрі факультетської педіатрії Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця.

У 1969 р. захистив кандидатську дисертацію «Клинико-инструментальная характеристика функционального состояния сердечной мышцы при хроническом тонзиллите у детей». З 1969 р. працював асистентом, пізніше – доцентом кафедри факультетської педіатрії Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця, на якій успішно захистив докторську дисертацію «Стафілококова інфекція з затяжним, рецидивуючим та хронічним перебігом у дітей» (1982).

У 1990 р. професор В. В. Бережний став завідувачем кафедри педіатрії № 2 Київського інституту удосконалення лікарів (нині – Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика).

Понад 20 років є членом спеціалізованої Вченої ради при Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця, протягом 8 років був членом Експертної ради Вищої атестаційної комісії України.

У період 1989–2012 рр. професор В. В. Бережний працював головним позаштатним спеціалістом МОЗ України за спеціальністю «Педіатрія» і зробив значний внесок у розвиток системи охорони здоров’я дітей та підлітків. Всебічно сприяв розвитку відділень гемодіалізу, становленню неонатальної кардіохірургії, сімейної медицини, плідно співпрацював із Міжнародним дитячим фондом ООН/ЮНІСЕФ за галузевими програмами МОЗ України.

За ініціативою професора В.В. Бережного були вперше розроблені стандарти та протоколи надання медичної допомоги дітям при найбільш поширених соматичних захворюваннях.

В’ячеслав Володимирович – вчений світового рівня, він неодноразово презентував результати науково-дослідної роботи кафедри на міжнародних педіатричних форумах та конгресах (Амстердам, Каїр, Афіни, Мельбурн, Прага, Порто, Ріо-де-Жанейро тощо).

Професор В. В. Бережний – автор 550 наукових публікацій, серед яких 15 монографій та навчальних посібників, 2 довідники, національний підручник «Педіатрія».

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертацій В. В. Бережного:

1. «Клинико-инструментальная характеристика функционального состояния сердечной мышцы при хроническом тонзиллите у детей» (1969).
2. Шифр зберігання: 1969 Б484в«Стафилококковая инфекция с затяжным рецидивирующим и хроническим течением у детей» (1982). Шифр зберігання: Р-27851.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці В. В. Бережного, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря : навч. посіб. для лікарів-інтернів і лікарів-слухачів закл. (факультетів) післядиплом. освіти. – Київ, 2015. – 340 с. Шифр зберігання: Б-95561.
2. Антибактеріальна та протигрибкова терапія в педіатрії : довід. для педіатрів та лікарів заг. практики – сімейн. медицини. – Київ, 2008. – 295 с. Шифр зберігання: Б-90486.
3. Антигомотоксична терапія в дитячій ревматології : метод. рекомендації. – Київ, 2008. – 31 с. Шифр зберігання: Б-88347.
4. Ацетонемічний синдром у дітей: діагностика та лікування метод. рекомендації. – Київ, 2007. – 18 с. Шифр зберігання: Б-87518.
5. Диагностика и лечение лимфаденопатий у детей : метод. рекомендации. – Киев, 1992. Шифр зберігання: Б–71051.
6. Діагностика та терапія атопічного дерматиту (стандарти діагностики та терапії) : метод. рекомендації. – Київ, 2002. – 30 с. Шифр зберігання: Б-88011.
7. Екстрена медична допомога (догоспітальні протоколи) : посібник. – Київ, 2016. – 211 с. Шифр зберігання: Б-97310.
8. Залізодефіцитна анемія у дітей : метод. рекомендації. – Київ, 2003. – 26 с. Шифр зберігання: Б-83031.
9. Затяжное рецидивирующее и хроническое течение стафилококковой инфекции у детей. – Киев, 1990. – 188 с. Шифр зберігання: Б–66562.
10. Клінічна ревматологія дитячого віку : навч. посібник. – Київ ; Черкаси, 2009. – 190 с. Шифр зберігання: Б-98457.
11. Пароксизмальна вегетативна недостатність у дітей. Діагностика та лікування : метод. рекомендації. – Київ, 2004. – 30 с. Шифр зберігання: Б-83464.
12. Педіатрія : нац. підручник : у 2 т. – Київ, 2013.
    Т. 1. – 1037 с. Шифр зберігання: В-8980
    Т. 2. – 1021 с. Шифр зберігання: В-8981
13. Порушення випорожнень у дітей: закрепи та енкопрез : навч. посібник. – Київ, 2018. – 547 с. Шифр зберігання: Б-98183.
14. Синдром зригувань і блювання в дітей : навч.-практ. посібник. – Хмельницький, 2017. – 270 с. Шифр зберігання: Б-97030.
15. Сучасні аспекти терапії ревматоїдного артриту у дітей : метод. рекомендації. – Київ, 2003. – 32 с. Шифр зберігання: Б-84735.

Олексій Андрійович Івакін – анатом, ембріолог, доктор медицини, автор перших українських підручників анатомії та біології.

О. А. Івакін народився 20 лютого 1883 р. у Катеринославі. Закінчив природничий відділ фізико-математичного факультету (1914) та медичний факультет (1916) Харківського університету. Учень В. П. Воробйова – видатного вченого-анатома, основоположника української наукової школи анатомів, одного з організаторів Українського інституту експериментальної медицини імені І. І. Мечнікова.

Працював у Катеринославі, Харкові. У 1924–1930 рр. – професор, завідувач кафедри анатомії, а в 1941–1942 рр. – професор гістології Київського медичного інституту. При кафедрі було створено музей для навчальних цілей, але його цінні колекції загинули під час війни.

Наукова діяльність О. А. Івакіна проходила в світлі ідей О. М. Северцова та І. І. Шмальгаузена і була присвячена питанням експериментальної морфології, анатомії, гістології, трансплантації.

Олексій Андрійович брав участь у розробленні української наукової термінології. Автор перших українських підручників з анатомії та біології, природознавства й оригінальних наукових праць з ембріології. У 1936 р. О. А. Івакін видає «Короткий курс анатомії людини з елементами гістології і ембріології». Підручник отримав високу оцінку і був перевиданий наступного року. Професор О. А. Івакін виступив також редактором і співавтором кількох підручників з анатомії українською та російською мовами.

Педагогічна робота О. А. Івакіна відзначалася змістовними лекціями високого наукового рівня, насиченими новим фактичним матеріалом. Читав лекції українською мовою, через що зазнав утисків тоталітарного режиму.

У роки німецької окупації Олексій Андрійович брав участь у відновленні роботи Київського медичного інституту, організував навчальний процес, готував молодих науковців, писав нові праці.

У фонді ННМБУ зберігаються праці О. А. Івакіна, підготовлені одноосібно, у співавторстві або під його редакцією:

1. Анатомия человека. Т. 1. Введение. Аппарат опоры и движения (сома) (1932).
2. Анатомія людини. Т. 1. Вступ. Апарат опору і руху (1934).
3. Анатомія та фізіологія : підручник із природознавства (1927).
4. Короткий підручник анатомії людини. Т. 1. Вступ. Апарат опору і руху (1936).
5. Короткий підручник анатомії людини. Т. 2. Нутрощі, що проводять рідини. Шляхи, що проводять подразнення. Органи чуття (1938).
6. До морфології поперекової мускулатури // Укр. мед. вісті. – 1927. – № 6/7. – С. 58–71.

Відзначати Всесвітній день боротьби з енцефалітом було запропоновано Encephalitis Society у 2013 року. Encephalitis Society – це Група підтримки пацієнтів з енцефалітом, яка є благодійною організацією. Всесвітній день боротьби з енцефалітом був створений з метою інформування суспільства про небезпеку захворювання та залучення до його профілактики. Задля цього пропонують використовувати специфічні методи – планові щеплення проти кору, епідемічного паротиту та краснухи, вітряної віспи, грипу, поліомієліту, сказу тощо. Та неспецифічні методи – уникання контакту з дикими звірями та бродячими собаками і котами; заходи охорони від кліщів (захисний одяг і використання спеціальні засобів проти кліщів, огляд тіла після прогулянок в лісі).

Енцефаліт – запалення головного мозку, яке характеризується клінічними ознаками порушення роботи центральної нервової системи. Поширеність захворювання складає 0,7-13,8 випадків на 100 тисяч населення. У дітей ці показники є вищими – від 10,5 до 13,8 на 100 тисяч населення щорічно.

Причиною захворювання можуть бути:

1. Віруси простого герпесу, вітряної віспи, цитомегаловірус, вірус Епштейна-Барра, ВІЧ, аденовіруси, грип А, ентеровіруси, віруси кору, паротиту та краснухи, сказ та інші.
2. Бактерії (Мycobacteria tuberculosis, Mycoplasma pneumoniae, Listeria monocytogenes, Borrelia burgdorferi, лептоспіри, бруцели, легіонелла).
3. Грибки (криптокок, аспергільоз, кандидоз, кокцидіомікоз, гістоплазмоз, північноамериканський бластомікоз).
4. Паразити (африканський трипаносомоз людини, церебральна малярія, Toxoplasma gondii, Echinococcus granulosus, шистосомоз).
5. Рикетсії (Rickettsia rickettsiae, Rickettsia typhi, Rickettsia prowazeki , Coxiella burnetti, Ehrlichia chaffeensis).

Найпоширенішим носієм енцефаліту є кліщ. Відомо, що близько 13% цих тварин заражені інфекціями, здатними викликати запалення головного мозку.

Розрізняють первинний енцефаліт (самостійне захворювання, яке спричинили нейротропні збудники) та вторинний (патологія, що розвинулась на фоні основного захворювання).

У багатьох випадках першими симптоми є грипоподібний стан, діарея, лихоманка, лімфаденопатія або симптоми основного захворювання (до прикладу, кору, епідемічного паротиту, вітряної віспи). У гострій фазі – епілептичний статус, психотичні порушення, порушення пам’яті, деменція, афазія. Якщо лікування не розпочато вчасно, прогноз захворювання поганий, летальність особливо висока при інфікуванні ВІЧ (без специфічного лікування 70–80%; якщо лікування розпочато швидко, перед втратою свідомості – 30%).

У фонді ННМБУ ви зможете знайти літературу по цій темі:

1. Інфекційні хвороби: підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів. Київ : Медицина , 2018.
2. Клінічне обстеження дитини: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Вінниця : Нова кн., 2019
3. Імунопрофілактика інфекційних хвороб: навчально-методичний посібник. Київ: Медицина, 2018.
4. Атлас дитячих інфекційних хвороб. Червона Книга = Red Book Atlas of Pediatric Infectious Diseases: для студентів медичних закладів вищої освіти, лікарів-інтернів, клінічних ординаторів, дитячих інфекціоністів і лікарів-практиків: двомовне вид. / ред. К. Дж. Бейкер. Київ: Медицина, 2019.
5. Неврологія: національний підручник для студентів медичних закладів вищої освіти. Київ : Медицина, 2020.
6. Маркданте К. Дж. Основи педіатрії за Нельсоном: переклад 8-го англійського видання: у 2 томах. – Київ: Медицина, 2020.
7. Епідеміологія: протиепідемічні заходи. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти IV рівня акредитації та лікарів. Вінниця: Нова кн., 2020.
8. Літовченко Т.А. Роль вірусних енцефалітів у розвитку епілептичних нападів і епілепсії// Міжнародний неврологічний журнал. – 2021. – Т. 17, № 2. – С. 73-80.
9. Щербатюк Н. Ю. Особливості перебігу вірусних енцефалітів у дітей старшого віку// Дитячий лікар: видання для лікаря-практика.- 2021- № 4 – С.12-15.
10. Філюк І. О. Геморагічний енцефаліт внаслідок перенесеної хвороби COVID-19 (Клінічний випадок)// Український журнал медицини, біології та спорту : наук.-практ. журнал. -2021р. – т.6 № 6(34) – С.152-157.
11. Стеценко Т. І. Випадок аутоімунного енцефаліту з ураженням мозочка, асоційований з антитілами до глютаматдекарбоксилази (анти-GAD65) у дитини// Український вісник психоневрології: Наук.- практ. Журн.- 2019 – т.27, Вип. 3 – С.102-103.
12. Сухоручкин Ю. О. Енцефаліт Расмуссена//Нейроnews: Наук.-практ. Журн. – 2020 – № 3 – С.52-55.

Омелян Трохимович Михайленко народився 23 лютого 1933р. в с. Солочині Свалявського району Закарпатської області в сім’ї робітників. Після закінчення неповної середньої школи, з 1948 р. по 1951 р. навчався в Береговському медичному училищі. В 1951 р. вступив на медичний факультет Ужгородського державного університету, який закінчив в 1957 р. До 1960 р. Омелян Трохимович працював районним акушером-гінекологом Воловецького району Закарпатської області.

У 1960 р. вступає до аспірантури на кафедру акушерства і гінекології № 1 Київського медичного інституту. У 1963 р. успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Динамика накопления актомиозина матки, его АТФ-азная активность в различные сроки беременности и в родах». Після закінчення аспірантури продовжував працювати на кафедрі спочатку асистентом до 1965 р., в подальшому до 1979 р. доцентом.

У 1974 р. захистив докторську дисертацію на тему «Слабость родовой деятельности: современные вопросы клиники, патогенеза, лечения и профилактики», в 1981 р. йому присвоєно вчене звання професора.

3 1980 р. перейшов на роботу до Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України, де обіймав посаду заступника директора інституту з наукової роботи та наукового керівника акушерсько-гінекологічного відділу інституту. Працював на цій посаді до кінця життя.

О. Т. Михайленком була розроблена експериментальна модель слабкості пологової діяльності, були з’ясовані тонкі механізми нейрогуморальних змін в організмі матері, біоенергетичні і морфологічні порушення скоротливого апарату матки у пологах, патофізіологічні і патоморфологічні зміни в міометрії під час кесаревого розтину.

Професор О. Т. Михайленко, з метою профілактики та лікування слабкості пологової діяльності, розробив і науково обґрунтував комплексний метод допологової підготовки вагітних високого ризику. Завдяки впровадженню цього методу значно зменшилась патологія в пологах та перинатальна смертність.

Напрямок досліджень відображають опубліковані автором чотири монографії: «Слабость родовой деятельности» (1978), «Биохимия родового акта и его регуляция», (1980), «Транспорт кальция и функция гладких мышц» (1981), «Индукция родов и их регуляция» (1988).

Активно вивчав проблему гіпотонічних та коагулопатичних кровотеч в акушерстві. Ним розроблений і впроваджений у практику високоефективний метод зупинки післяпологових гіпотонічних маткових кровотеч. Інший напрямок наукових пошуків О. Т. Михайленка пов’язаний з проблемою перинатальної охорони плода та механізмами затримки його розвитку. Вагомим доробком даного наукового періоду є опубліковані праці: «Тромбогеморагічні ускладнення в акушерстві» (1984), «Затримка розвитку плоду» (1988), «Вагітність і роди при захворюванні гепатобіліарної системи» (1990).

О. Т. Михайленко – автор 600 наукових праць, серед них – 10 монографій, 4 підручники для студентів медичних інститутів та 3 посібники для практичних лікарів. Професором О. Т. Михайленком підготовлено 7 докторів та 35 кандидатів наук.

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертацій О. Т. Михайленка:

1. Динамика накопления актомиозина матки, его АТФ-азная активность в различные сроки беременности и в родах (1963).
2. Слабость родовой деятельности: современные вопросы клиники, патогенеза,
   лечения и профилактики (1974).

У фонді бібліотеки також зберігаються праці О. Т. Михайленка, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Биохимия родового акта и его регуляция (1980).
2. Гинекология : пособие по программированному обучению (1979).
3. Диагностика, профилактика и лечение задержки (гипотрофии) плода (1992).
4. Индукция родов и их регуляция (1988).
5. Лекарственные растения в акушерстве и гинекологии (2005).
6. Ситуационные задачи по акушерству (1987).
7. Физиологическое акушерство (1982).

Аркадій Федорович Греджев – хірург, професор, член правління Донецького обласного та Українського республіканського товариств хірургів, Заслужений діяч науки УРСР.

Народився в с. Мала Улижка Вінницької обл. Медичну освіту (з відзнакою) здобув у Сталінському медичному інституті (нині – Донецький національний медичний університет).

Навчався в клінічній ординатурі (1952–1955), працював на посадах асистента (1955–1962) та доцента (1962–1963) кафедри факультетської хірургії, доцента (1963–1970) та завідувача (1970) кафедри хірургії факультету удосконалення лікарів, завідувача (1970–1990) та професора (1990–1991) кафедри факультетської хірургії Донецького медичного інституту.

У 1960 р. захистив кандидатську дисертацію «Холецистография, холангиография на операционном столе и в послеоперационном периоде в хирургии желчных путей», а в 1970 р. – докторську дисертацію «Узловые вопросы хирургии желчных путей».
Під керівництвом Аркадія Федоровича кафедра стала однією з провідних у Донецькому медичному інституті.

Основні напрями наукової діяльності А. Ф. Греджева: опрацювання реконструктивних та відновлювальних операцій на жовчних протоках, шлунку та кишківнику. Вперше в Україні була розроблена і впроваджена система надання цілодобової спеціалізованої хірургічної допомоги при важких травмах грудей.

Автор 215 наукових публікацій, зокрема 1 монографії та 3 авторських свідоцтв на винаходи. Науковий консультант і керівник 4 докторських та 15 кандидатських дисертацій.

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертацій А. Ф. Греджева:

1. Холецистография, холангиография на операционном столе и в послеоперационном периоде в хирургии желчных путей (1960).
2. Узловые вопросы хирургии желчных путей (1970).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці А. Ф. Греджева, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Хирургическая патология перикардо-диафрагмальных углов (1979).
2. Травматические повреждения и заболевания диафрагмы // Хирургия. – 1991. – № 5. – С. 93–97.
3. Устройство для извлечения инородных тел из полых трубчатых органов // Клиническая хирургия. – 1985. – № 1. – С. 75–76.
4. Хирургическое лечение новообразований вилочковой железы // Грудная хирургия. – 1986. – № 4. – С. 59–64.

Отамановський Валентин Дмитрович – український історик, бібліограф, краєзнавець, громадський і політичний діяч – народився в селі Яблунівка Смілянської волості Черкаського повіту Київської губернії (нині – Смілянський район Черкаської області). Закінчив 5-ту Київську гімназію із золотою медаллю і вступив на юридичний факультет Київського університету. В 1913 р. перейшов до Київського політехнічного інституту. У КПІ належав до напівлегальної студентської організації «Українська громада», де працював головою термінологічної комісії при гурткові «Натураліст», складаючи українську наукову термінологію.

У серпні 1929 р. Валентина Дмитровича заарештовано у сфальшованій справі Спілки визволення України. Він дістав 5 років таборів суворого режиму та 2 роки заслання до Татарстану. Після звільнення йому було заборонено виїжджати з Казані. Викладав іноземні мови у медичних вишах Казані, Ташкента, Краснодара, Саратова… У цей час ним були опрацьовані багатотомні твори класиків західноєвропейської науки лікування та праці вітчизняних медиків. Він уперше подав переклад опису не відомого в науці методу лікування чуми в своїй праці «Отечественные лекари-новаторы второй половины ХVIII в.». Його роботи з медицини містять багато додатків – цінних документів, більшість яких вперше вводилася до наукового обігу.

З 1958 р. професор В. Д. Отамановський жив і працював у Харкові. Йому заборонялося викладати історію права, тому читав латину в медичному інституті. Помер учений 10 березня 1964 р. Посмертно реабілітований 11 серпня 1989 р.

25 січня 2018 р. Вчена рада Харківського національного медичного університету присвоїла Центру медичного краєзнавства ім’я професора В. Д. Отамановського.

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються праці В. Д. Отамановського:

1. Борьба медицины с религией в древней Руси (1965).
2. Отечественные лекари-новаторы второй половины ХVIII в., создавшие более прогрессивное направление в лечении чумы, и роль их как зачинателей рациональной терапии (1958).
3. До історії медицини та аптечної справи у Вінниці й Вінницькому повіті ІІ половини XVIII ст. // Збірник пам’яті Т. Г. Яновського. – Київ, 1930. – С. 322–338.
4. Перші аптеки на Україні // Фармацевтичний журнал. – 1960. – № 2. – С. 60–68.
5. Реформы в речи Посполитой, направленные на создание государственной системы здравоохранения, и их значение для Правобережной Украины // Советское здравоохранение. – 1959. – № 7. – С. 35–41.
6. Розвиток аптечної справи на Україні з середини XVII до початку ХІХ ст. // Фармацевтичний журнал. – 1963. – № 6. – С. 56–67.
7. И. А. Ролле и Ю. Д. Талько-Грынцевич (к истории русско-польских связей) // Советское здравоохранение. – 1962. – № 8. – С. 75–77.