Календар медицини

Проведення Тижня імунізації покликане привернути увагу громадськості до імунізації як одного з головних профілактичних заходів, що дозволяють вберегти людство від інфекційних захворювань. ВООЗ наполегливо рекомендує родинам обов’язково вакцинувати дітей проти смертоносних хвороб.

За даними ВООЗ, імунізація дозволяє щорічно запобігати від 2 до 3 мільйонів випадків смерті від дифтерії, правця, кашлюку, кору, свинки та краснухи. Кількість дітей, які вчасно отримують вакцину, зростає, зокрема завдяки старанням ВООЗ і оголошеного нею Тижня імунізації.

Метою Глобального плану дій ВООЗ відносно вакцин є гарантування до 2020 року кожній людині захисту від інфекцій, які можливо попередити методом імунізації. На національному рівні країни мають забезпечити охоплення щепленням проти кашлюку, дифтерії, правця 80 % відповідного населення, впровадити одну чи більше нових вакцин, ліквідувати поліомієліт, кір, краснуху, правець у матерів і новонароджених.

Ільченко Петро Якович (1873-1941) фізіолог, доктор медичних наук, професор Київського університету імені О. О. Богомольця, завідувач кафедри фізіології в Першому і Другому медичних інститутах у Києві.

Петро Якович народився в м. Костянтиноград Полтавської губернії (тепер — м. Красноград Харківської обл.).

Медичну освіту здобув на медичному факультеті Казанського університету (1926); працював на посадах лікаря та у вищих навчальних закладах; у 1939– 1940 рр.- професор кафедри шпитальної хірургії Воронезького медичного інституту, а в 1941 р. – завідувач кафедри факультетської хірургії Дагестанського медичного інституту.

Під час німецько-радянської війни — військовий лікар; у подальшому працював на посадах завідувача кафедри загальної хірургії Станіславського медичного інституту (тепер – м. Івано-Франківськ, 1946—1954), завідувача кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії Дніпропетровського медичного інституту (1954–1958).

У 1939 р. захистив докторську дисертацію “Анатомические распространения острых гнойных процессов в мягких тканях стопы, голени и их лечение”; професор (1939).

Розробив і впровадив у практику електрогастрографію – метод реєстрації електричних потенціалів шлунку, запропонував метод тоноелектроцеребрографії.

Автор близько 40 наукових публікацій.

Основні напрями наукової діяльності: лікування вроджених та набутих захворювань опорно-рухового апарату, лікування інфікованих ран, вивчення впливу антибіотиків під час гнійних процесів різної етіології, дослідження клітковинних просторів кінцівок та шляхів розповсюдження запальних процесів; опрацьовано способи ампутації гомілки та стегна; запропоновано іммобілізаційний пристрій для транспортування потерпілих на шахті.

Борис Якович Падалка (1883-1964) інфекціоніст, доктор медичних наук, професор.

Завідувач кафедри інфекційних хвороб Київського медичного інституту.

Борис Якович автор близько 200 наукових праць, підручника та монографій, присвячених удосконаленню методів клінічної діагностики та лікування найбільш розповсюджених вірусних і бактеріальних інфекцій.

Першим описав випадки пароксизмального рикетсіозу в Україні. Володів виключною здатністю виділяти з великої кількості симптомів хвороби найбільш патогномонічні. Ранній клінічний прояв черевного тифу – симптом притуплення перкуторного звуку в ілеоцекальній області – увійшов до спеціальної літератури під назвою симптом Падалки.

Вперше здійснив широкомасштабні дослідження патогенезу так званої хронічної дизентерії, узагальнивши їх в монографії “Дизентерія” (1955).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Падалка Б.Я., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Лікування бешихи, так званим антивірусом за besredko (1928)
2. Дизентерия (1955)
3. Брюшной тиф (1947)

Анатолій Станіславович Свінціцький (1948-2020) професор, авторитетний і відомий в Україні та за її межами вчений-клініцист в галузі внутрішньої медицини та педагогіки вищої медичної школи, мудрий наставник, керівник кафедри внутрішніх хвороб НМУ імені 0.0. Богомольця.

Анатолій Станіславович народився в селі Станіславівка, що на Житомирщині, в сім’ї колгоспників. 1966 року Анатолій Свінціцький закінчив з похвальною грамотою вісім класів середньої школи. 1967 року закінчив з відзнакою Житомирське фармацевтичне училище. Бажання стати лікарем сформувалося у нього іще у дитинстві, під час навчання у Житомирському фармацевтичному училищі, тут же він зробив перші свої кроки як науковець, коли проходив виробничу практику і вивчав поширення Carex brevicollis на теренах Вінницької та Хмельницької областей.

Впродовж студентських років він успішно поєднував відмінне навчання з активною громадською діяльністю і науковою роботою в гуртках, проходив виробничу практику на базі університетської клініки в Лейпцигу (Німеччина).

Анатолій Станіславович дуже пильно слідкував за інноваціями, прогресивними тенденціями розвитку медицини, наполегливо впроваджував новітні технології в роботу лікувального закладу та в навчальний процес, завжди охоче ділився своїми знаннями і досвідом з колегами. Його школа налічує понад три десятки докторів і кандидатів наук, низку клінічних ординаторів, магістрантів, тисячі лікарів-практиків. Для багатьох з них він був не лише вчителем, а й провідником у житті, прекрасним лікарем, який завжди з повагою ставився до пацієнтів.

У науковому доробку Анатолія Станіславовича понад 750 наукових праць, серед них 62 підручники, монографії, навчальні посібники, довідники; 31 авторське свідоцтво та патенти на винаходи. Вчений створив відому в Україні та за її межами терапевтичну школу. 1997 року за створення посібника «Гастроентерологія», який з особистим дарчим написом вченого зберігається в наукових фондах Національної наукової медичної бібліотеки України, професору Анатолію Станіславовичу Свінціцькому було присуджено премію НАН України імені Ф.Г. Яновського.

За вагомі наукові досягнення його обрано дійсним членом Всесвітньої академії медицини імені Альберта Швейцера, Польської академії медицини, Академії наук вищої школи України. Анатолія Свінціцького нагороджено медаллю «СІогіа МесІісіпае» Польського лікарського товариства, Міжнародною премією суспільної довіри «Соїсіеп 0ТІ5» 2013 року, медалями імені Альберта Швейцера [1998], імені М.Д. Стражеска НАН України 2001 року, імені В.Л. Бєганьського Ченстоховського Лікарського товариства 2011 року та багатьма іншими. Він був головою Товариства лікарів польського походження в Україні, членом правлінь Українського товариства терапевтів, Товариства Житомирян, Спілки поляків України, тощо. Анатолій Свінціцький досконало володів багатьма іноземними мовами, підтримував тісні зв’язки з науковими медичними закладами багатьох країн світу.

З натхненням брав участь і патронував численні контакти між нашою Бібліотекою, товариством лікарів, Окружною Лікарською Палатою в Варшаві і Сенатом Польщі.

До фондів бібліотеки А.С. Свінціцький передав безліч книжок та журналів, в тому числі раритетних видань із своєї власної бібліотеки. Анатолій Станіславович був щирим другом і прихильником бібліотеки. Його завжди можна було бачити в читальних залах Бібліотеки, де вчений любив знайомиться з новинками літератури. Він ніколи не зупинявся на досягнутому, до останнього був сповнений нових планів на майбутнє.

Однією із здійснених мрій А.С. Свінціцького впродовж останніх років життя став міжнародний проект – підготовка та видання в Україні сучасного підручника «Внутрішні хвороби» 2018/2019. Українське видання – коротка версія міжнародного посібника з внутрішніх хвороб «Інтерни Щекліка», Анджея Щекліка – одного з найвидатніших польських лікарів і вчених, та був першим редактором підручника в Польщі. Над посібником постійно працює більше 600 авторів і редакторів з різних країн. Це міжнародний проект, в якому беруть участь експерти з різних куточків світу, які діляться своїми знаннями та досвідом. Основними перевагами посібника є: достовірність, постійне оновлення (електронна версія оновлюється, як тільки з’являються нові наукові дані), постійне доповнення змісту, простота використання і, отже, корисність в повсякденній практиці. Посібник також доступний в електронній формі на інтернет-порталі (www.empendium.com), а незабаром його можна буде використовувати в якості мобільного застосунку (для смартфонів і планшетів). Посібник принесе користь лікарям і пацієнтам в Україні.

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації А.С. Свінціцький “Состояние гастродуоденальной системы при основных ревматических заболеваниях” (1991); Свінціцький А. С. “Функциональное состояние миокарда и его изменения в процессе лечения у больных инфекционно-аллергической формой бронхиальной астмы” (1981)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Свінціцького А.С., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Внутрішня медицина (2008)
2. Гастроентерологія (1995)
3. Госпітальна терапія (1993)
4. Діагностика та лікування захворювань системи крові (2010)
5. Діагностика та лікування поширених захворювань органів травлення (2004)
6. Діагностика та лікування ревматичних захворювань (2017)
7. Діагностика та лікування хвороб нирок (2014)
8. Пороки серця в практиці сімейного лікаря (2010)
9. Ревматичні хвороби та синдроми (2006)
10. Феномен академічної школи Вадима Миколайовича Іванова (2009)
11. Баня – тропинка к оздоровлению и долголетию (2003)
12. Внутренняя медицина (2010)
13. Фармакологический справочник гастроэнтеролога (2000)

Георгій Йосипович Бурчинський (1908-1993) лікар-терапевт, доктор медичних наук (1959), професор (1961), заслужений діяч науки України (1968). Учасник 2-ї світової війни.

Георгій Йосипович Бурчинський закінчив Київський медичний інститут (1931). Працював військовим лікарем. Від 1954 – у Київському медичному інституті (нині Національний медичний університет): завідувач кафедри терапії стоматологічного факультету (1954-1962), завідувач кафедри факультетської терапії № 1 (1962-1986), професор-консультант кафедри факультетської терапії № 1 (1986-1993).

Досліджував гнійні захворювання легень, патогенез і лікування виразкової хвороби. Створив концепцію нервовотрофічної суті виразкової хвороби та принципів її консервативної терапії.

Наукові праці: “Реакция оседания эритроцитов” (1946, 1948, 1962); “Нагноительные заболевания легких” (1950); “Язвенная болезнь” (1954, 1968, 1973); “Внутренние болезни” (1977, 1981, 1987); “Клиническая гастроэнтерология” (1978); “Киевская школа терапевтов” (1991).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертація Г. І. Бурчинський “Материалы к изучению нагноительных заболеваний легких” (1959)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Бурчинського Г.І. , підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Внутренние болезни (1987)
2. Вопросы гастроэнтерологии (1963)
3. Задачи и содержание военно полевой терапии (1945)
4. Киевская школа терапевтов (1991)
5. Клиника внутренних болезней в Украине ской ССР (1977)
6. Клиническая гастроэнтерология (1978)
7. Нагнійні процеси в легенях (1950)
8. Реакция оседания эритроцитов (1962)
9. Сборник рефератов научных работа госпиталя за годы Великой Отечественной войны (1945)
10. Язвенная болезнь (1943)

Щороку, 5 травня, з 1991 року в понад 50 країнах світу відзначається Міжнародний день акушерки – International Day of the Midwife. 1987 року ідею проведення дня запропонувала Міжнародна конфедерація акушерок в Нідерландах. Конфедерацію засновано 1919 року, її об’єднує 88 акушерських асоціацій із 75 країн світу.

Акушерство від французької «accoucher», що означає «народжувати» – одна з найдавніших наук про фізіологічні та патологічні процеси, пов’язані з вагітністю, пологами і післяпологовим періодом, а також методи діагностики, лікування та профілактики ускладнень вагітності і пологів.

У виставковій залі ННМБУ організовано книжкову виставку до Міжнародного дня акушерства. На виставці демонструються монографії, довідники з діагностики, підручники, навчальні посібники, методичні рекомендації, практичні керівництва, практикуми з акушерства, вітчизняних та зарубіжних авторів.

Шановні користувачі, ознайомлюючись та вивчаючи видання, із фондів ННМБ України, маєте можливість поринути у філософію найпотаємнішого – народження нового життя. У виданнях висвітлюються численні проблеми, що постають перед акушерством і гінекологією: від етичних питань штучного запліднення до глобальної значущості контрацепції, лікування онкогінекологічних захворювань та проблем пренатальної діагностики, психічних наслідків коронавірусної хвороби, особливостей захворюваності серед жінок-військовослужбовців та збереження репродуктивного здоров’я у жінок в умовах агресивної війни р ф проти України.

Ще 20-30 років тому концепція ставлення до пологів, відомого французького акушера Мішеля Одена не сприймалася серйозно акушерами нашої країни. В акушерстві XX століття, зокрема радянському та пострадянському, не було індивідуального підходу до самого процесу, пологи розглядалися суто як біохімічний або імунологічний процес. Мішеляь Оден – це Лікар, який змінив світ акушерства.

У XXI столітті акушерство України помітно змінилося. Поступово пологові будинки відмовилися від ліжок Рахманіна, таким чином акцентуючи увагу на бажанні жінки народжувати в зручному саме для неї положенні. Рахманівські ліжка – на смітник! Пологові зали, де раніше зазвичай знаходились 2-3 роділлі, поступово набували статусу індивідуальних пологових залів. Віднедавна, на відміну від радянського акушерства, роділля має право вибору того партнера в пологах, який на її думку буде максимально допомагати, підтримувати, радіти процесу появи нового життя. Медичний персонал починає розуміти, що межа між наданням медичної допомоги і створенням максимального комфорту стирається, що під час пологів жінка може і має право бачити поряд насамперед близьких людей, а не лікарів.

Черговою зміною в українському акушерстві XXI століття стало формування толерантності до домашніх пологів у стратегії акушерства. Проте на сьогоднішній день домашні пологи знаходяться поза системою. Лікар не має права приїхати додому та офіційно прийняти пологи. Домашні пологи кваліфікують як такі, що знаходяться поза межами лікувального закладу, проте серед досить великої кількості громадян формується прогресивний рух за домашні пологи. 2017 року один із пологових будинків Києва розпочав проект «Домашні пологи у стінах пологового будинку», створивши максимально комфортні умови перебування родини в пологовому будинку. Водночас обмежили втручання медичного персоналу в фізіологічний процес пологів, мінімізували кількість медичного обладнання, пологова палата наповнилась ароматом з аромоламп, звучанням приємної заспокійливої музики тощо. Такі пологові зали викликають у породіль відчуття спокою та комфорту… за Мішелем Оденом.

Спілкування з французьким акушером, який вперше завітав до українського пологового будинку «Трійця», надзвичайно вразило медичний персонал, закликаючи змінити концепцію ведення пологів. Як наслідок – в одному з пологових залів створили всі умови «за Оденом». Таким чином складається нова концепція розвитку акушерської служби України, що пропонує нові комфортні сімейні умови, але водночас і дає змогу тримати руку на пульсі. У стінах пологового будинку стало можливим зустріти нове життя у сімейному колі, при цьому професіонали контролюють та попереджають ускладнення в пологах, які зазвичай майже неможливо передбачити. Поєднуючи практику наближення до сімейних пологів з виключно грудним вигодовуванням, деякі пологодопоміжні заклади мають статус «Лікарня доброзичлива до дитини». Завдяки консультантам з грудного вигодовування батьки мають можливість навчитись розуміти потреби новонародженого. Все це у минулому столітті розпочав Мішель Оден. Отже, мандри світом видатного французького акушера допомагають здійснити мрію багатьох сімей, повною мірою насолодитися найпотаємнішим – народженням нового Життя.

Де б ви не вивчали чи практикували акушерство й гінекологію, глибоке знання клінічних аспектів слугуватиме основою розуміння спеціальності та допоможе ефективно працювати й піклуватися про жінок. Мета бібліотеки – поширювати та забезпечити вас цими знаннями.

Вітаємо всіх з Міжнародним днем акушерства! Бажаємо, щоб подяки за допомогу і сприяння при пологах, лилися рікою і відбивалися в душевному теплі і умиротворенні. Будьте вільні, здорові, щасливі, успішні у всіх сферах життя! Миру всім!