Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
У травні 2005 р., в ході Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, міністри охорони здоров’я світу одностайно прийняли заяву про прихильність і підтримку добровільного донорства крові. У резолюції WHA58.13 вони постановили щорічно проводити Всесвітній день донора крові 14 червня. Цього дня у 1868 р. народився австрійський лікар К. Ландштейнер, який відкрив групи крові людини.
Цього року Всесвітній день донора крові знову проводиться у всьому світі та буде координуватися Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародним товариством з переливання крові та Міжнародною федерацією організацій донорів крові.
Регулярне донорство омолоджує організм та покращує роботу імунної системи, печінки, підшлункової залози й інших органів травлення. А головне, замислюючись над важливістю донорства, варто пам’ятати – один донор рятує життя трьом людям. Щомиті в усьому світі в людей будь-якого віку та походження виникає потреба в переливанні крові за життєвими показаннями.
Законом передбачено присвоєння донору статусу “Почесного донора України”, якщо він безоплатно здасть кров у кількості 40 разових максимальних доз. Такі особи отримують посвідчення, їм вручається відповідний нагрудний знак.
Посвідчення “Почесний донор України” мають майже 100 тис. донорів, звання “Заслужений донор України” – 60 осіб. А Володимиру Костянтиновичу Ніколаєву, який здав кров та плазму крові більше 500 разів, присвоєно звання “Герой України”.
Басс Михайло Менделевич (1898-1985) дитячий хірург, доктор медичних наук (1959), доцент кафедри хірургії й ортопедії дитячого віку Київського медичного інституту (1946-1963).
Наукові праці Михайла Менделевича були присвячені хірургії шлунково-кишкового тракту, вродженим діафрагмальним грижам, запальним процесам легень, плеври тощо. Першим дав наукове обгрунтування лікувальних властивостей соку каланхое, запровадив його в практику лікування запальних процесів у дітей.
Наукові праці: “Злокачественные опухоли у детей” (1967); “Заболевания и повреждения прямой кишки” (1968)
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертацій М.М. Басс «Диафрагмальные грыжи и замещение ооширных дефектов диафрагмы» (1958)
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці М.М. Басса, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Этих дней не смолкнет слава(судьбы людские) (1978)
- Новый лечебный препарат – сок каланхое (1974)
- Злокачественные опухоли у детей (1967)
- Заболевания и повреждения прямой кишки у детей (1968)
- Атлас хирургической патологии у детей (1981)
Фотографія з фонду Національного музею медицини України
Мойсеєнко Валентина Олексіївна (1963) терапевт, доктор медичних наук, професор кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (з 2003), академік Академії наук вищої освіти України.
Валентина Олексіївна закінчила Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1987), з 2003 – професор кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. У 2000 захистила докторську дисертацію “Клінічна оцінка фізичних методів діагностики та лікування уражень езофагогастродуоденальної зони у хворих на хронічний гломерулонефрит”.
Автор наукових праць, присвячених проблемам гастроентерології, нефрології, мікрохвильової терапії, питанням педагогіки вищої школи тощо.
Дійсний член Європейських асоціацій нефрології, діалізу та трансплантації.
Наукові праці: “Діагностичні фармакологічні проби в кардіології, нефрології та гастроентерології” (2003); “Пропедевтика внутрішніх хвороб: Клінічний практикум” (2005); “Українсько-російсько-англійсько-латинський терапевтичний тлумачний словник” (2007).
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертацій Мойсеєнко В.0. «Клінічна оцінка фізичних методів діагностики лікування уражень езофагогастродуоденальної зони хворих на хронічний гломерулонеофрит» (1999); «Микроволновая резонансная терапия рефлоко-эзофагита» (1990)
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці В.О. Мойсеєнко, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Українсько-російсько-англійсько-латинський терапевтичнии тлумачний словник (2007)
- Російсько-укралнсько-латинськии тлумачний терапевтичний словник (1994)
- Діагностичні фармакологічні проби в кардіології, нефрології та гастроентерології (2003)
Знаменська Тетяна Костянтинівна (1958) педіатр, доктор медичних наук (1994), професор (2004).
Тетяна Костянтинівна закінчила Київський медичний інститут (1982). Від 1983 працює в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України: від 1994 – завідувачка відділення неонатології; за сумісництвом від 2005 – професор кафедри дитячих і підліткових захворювань Національної медичної академії післядипломної освіти.
Вивчає особливості адаптації та розробляє критерії діагностики порушень стану новонароджених при TORCH-інфекції, екстрагенітальній патології матері, недоношеності вагітності.
Наукові праці: “В помощь неонатологу” (2006); “Неонатологія з позиції сімейного лікаря” (2007); “Особливості харчування вагітних та матерів-годувальниць” (2007); “TORCH-інфекції в акушерстві і неонатології” (2008).
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації Знаменської Т.К. «Особенности течения раннего периоде и некоторые показатели метаболической адаптации новорожденных от матерей с гипертонической болезнью» (1987), «Клініко-патогенетичне обгрунгування профілактики і лікування, порушень постнатально адаптації новонароджених у хворих на цукровий діабет» (1993)
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Т.К. Знаменської, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- В помощь неонатологу (2006)
- TORCH-инфекции в акушерстве и неонатологии (2008)
- Неонатологія з позиції сімейного лікаря (2007)
Дудко Олена Максимівна (1923) лікар, доктор медичних наук (1971). Закінчила Київський медичний інститут (1947), де й працювала: декан вечірнього відділення лікувального факультету (1970-1972), професор кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров’я (1972-1975).
Наукові праці присвячені вивченню стану здоров’я населення в соціально-гігієнічному аспекті.
Наукові праці: “Досвід вивчення захворюваності на ревматизм населення м. Києва” (1960); “Заболеваемость, смертность и летальность при инфаркте миокарда” (1973).
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертацій Дудко О.М. «Эффективность деятельности яслей г. Киева на данном этане / 1948-1951гг.» (1954)
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці О.М. Дудко, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Досвід вивчення захворюваності на ревматизм серед дітей м. Києва (1960)
- Информационно-поисковая система с использованием перфокарт с краевой перфорацией и ЭВМ в городском кардиоревматологическом диспансере для
- Изучения распространенности сердечно-сосудистых заболеваний (1973)
- Перфокарты для динамического наблюдения за угрожаемыми и больными ревматизмом и изучения его распространенности у населения (1968)
- Про добробут і охорону здоров’я радянських жінок (1974)
- Проривна виразка шлунка і дванадцятипалої кишки (1951)
- Система учета и анализа заболеваемос ти с временной утратой трудоспособности врачей и среднего медицинского персонала (1974)
Крижанівська Інна Іларіонівна (1913-2004) терапевт, доктор медичних наук, професор, ректор Дніпропетровського медичного інституту (1964-81). Створила кардіологічну школу. Вивчала бронхіальну астму, тромбоутворення, профпатологію, патологію печінки.
Інна Іларіонівна народилася в м. Черкаси. Середню медичну освіту здобула в Дніпропетровському медичному технікумі (1931); працювала на посаді фельдшера; вищу медичну освіту (з відзнакою) здобула на лікувальному факультеті Дніпропетровського медичного інституту (1932- 1938); працювала на посадах лікаря-ординатора та завідувача терапевтичного відділення Ігренської психіатричної лікарні (1938-1940), головного лікаря Чернівецької обласної клінічної лікарні (1940—1941); у 1941 р. вступила до клінічної ординатури кафедри внутрішніх хвороб Кримського медичного інституту; під час німецько-радянської війни працювала на посаді дільничого лікаря в Краснодарському краї та в Грузії (1941—1943).
Після реевакуації працювала на посадах лікаря-ординатора та завідувача терапевтичного відділення Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І. І. Мечникова (1943-1947), асистента та доцента (1947-1956), завідувача (1956-1957) кафедри факультетської терапії Дніпропетровського медичного інституту, завідувача кафедри терапії Монгольського державного університету (1957-1959), завідувача кафедри госпітальної терапії (1959-1989), проректора з навчальної роботи (1959-1964), ректора (1964-1981) Дніпропетровського медичного інституту; у 1953 р. захистила кандидатську дисертацію, а в 1957 р. – докторську дисертацію; професор (1959); голова Дніпропетровського наукового терапевтичного товариства; член правління Українського наукового товариства терапевтів; голова Дніпропетровського Фонду Миру. Депутат Дніпропетровської обласної Рад народних депутатів, депутат Верховної Ради УРСР 7-8 скликань (1967-1975).
Заслужений діяч науки УРСР (1968); Заслужений працівник вищої школи УРСР; автор понад 300 наукових публікацій, зокрема 11 монографій.
Основні напрями наукової діяльності: Дослідження хвороб серцево-судинної системи, вивчення бронхіальної астми, тромбоутворення, професійної патології, патології печінки, виразкової хвороби, дифузних хвороб сполучної тканини, цукрового діабету; науковий консультант і керівник 9 докторських та 49 кандидатських дисертацій.