Календар медицини

Віничук Степан Мілентійович (1933) невролог, доктор медичних наук (1988), професор (1991), заслужений діяч науки і техніки України (2001).

Степан Мілентійович закінчив Київський медичний інститут (1957). Працював лікарем (1957-1961); начальником неврологічного відділення Республіканської лікарні МВС України (1961-1965); у Київському НДІ клінічної медицини (1965-1969); від 1969 – у Національному медичному університеті (Київ): завідувач кафедри нервових хвороб (від 1992), одночасно – декан (1989-1990) і проректор (1990-1994) по роботі з іноземними студентами та міжнародних зв’язків. Науковий керівник неврологічного центру Центральної міської клінічної лікарні Києва та Українського центру розсіяного склерозу (від 1992).

Досліджує судинні захворювання нервової системи, демієлінізуючі захворювання. Розробив системний підхід до вивчення судинних захворювань нервової системи та концепції патогенезу ішемічного інсульту.

Наукові праці: “Збірник тестових питань та задач з нервових хвороб для вищих медичних закладів” (1994); “Актуальні питання патогенезу та лікування судинних і демієлінізуючих захворювань нервової системи” (1995); “Неинвазивные методы исследования в клинике нервных болезней” (1995); “Судинні захворювання головного та спинного мозку” (1996); “Мозковий інсульт (клініко-діагностичні, терапевтичні та прогностичні алгоритми)” (1998); “Роль герпетичної інфекції у розвитку порушень мозкового кровообігу” (1998); “Судинні захворювання нервової системи” (1999); “Розсіяний склероз (клініко-діагностичні та терапевтичні алгоритми)” (2001).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферати дисертацій С.М. Віничука «Мозговое и системное кровоооращение при ишемическом инсульте» (1987); «Некоторые неврологические вопросы лечения больных гипертонической болезньо» (1969)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Віничука С.М., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Гострий ішемічний інсульті (2006)
2. Диашиз при мозговом инсульте (2017)
3. Ишемический инсульт (2003)
4. Неврологія (2008)

Ленгауер Наталія Андріївна (1908-1997) лікар швидкої допомоги, Герой Соціалістичної Праці (1969), головний лікар Київської станції швидкої і невідкладної медичної допомоги (1948-1975). Вперше в СРСР організувала спеціалізовану тромбоемболічну бригаду, виїжджаючу за інфарктними викликами, що істотно знизило смертність від цього захворювання.

Народилася в селищі Кефалівці Херсонської губернії (нині – м. Долинська Кіровоградськи (ол); медичну освіту здобула на стоматологічному факультеті Київського медичного інституту (1934); у 1927-1934 рр. працювала в Київській центральній станції швидкої медичної допомоги на посаді лаборанта; з 1934 р., після закінчення навчання в інституті, працювала на посадах чергового лікаря приймального відділення лікарні «Медсанпраця», помічника старшого лікаря зміни Швидкої допомоги (м. Київ); під час німецькорадянської війни – лікар, заступник начальника медикосанітарної частини Магнітогорського металургійного комбінату.

Після війни (з 1946 р.) працювала в Київській станції швидкої та невідкладної допомоги на посадах лікаря, старшого лікаря та головного лікаря (1948-1975); впровадила спеціалізовані бригади швидкої допомоги – психіатричні, неврологічні, токсикологічні.

Уперше в СРСР організувала спеціалізовану тромбоемболічну бригаду, та виїжджала до хворих з інфарктом міокарда, що істотно знизило летальність від цього захворовання. З 1960 р. Київська станція швидкої допомоги стала Республіканською, а з 1965 р. Всесоюзною школою). Передового досвіду: Заслужений лікар УРСР (1950); Герой Соціалістичної Праці (1969).

Синьо-жовтий прапор для українців − це символ свободи і боротьби за незалежність.

Під синьо-жовтим прапором відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року та три сучасні революції: “Революція на Граніті”, “Помаранчева Революція” та “Революція Гідності”. Сьогодні під синьо-жовтим прапором ми захищаємо нашу Батьківщину від рашиської навали.

Колірна символіка нашого прапору позначає не лише поле і небо. Приміром, в релігії золотий колір символізує вищі духовні сили, а синій – свободу. З психологічної точки зору жовтий колір символізує радість, а синій колір символізує спокій.

Величезна кількість людей у різних куточках світу прикріпили наш прапор до своїх облікових записів у соціальних мережах, а уряди багатьох країн прикрасили офіційні будівлі синім і жовтим кольорами.

Наш синьо-жовтий прапор невдовзі стане світовим символом перемоги над рашизмом.

Константиновський Георгій Абрамович (1923-1999) гістолог, доктор медичних наук (1970), професор (1984).

Георгій Абрамович закінчив Київський медичний інститут (1947), де відтоді й працював (нині Національний медичний університет): від 1983 – професор кафедри гістології та ембріології.

Вивчав будову, вікові зміни та реактивні властивості оболо­нок і судинних сплетінь головного мозку.

Наукові праці: “К вопросу об иннервации мягкой мозговой оболочки” (1960); “Состояние нервного аппарата оболочек головного мозга при многократных поперечных гравитационных перегруз­ках” (1968); “Нервный аппарат оболочек головного мозга при дву­сторонней перевязке общих сонных артерий” (1976); “Ультраструктура ворсинок сосудистых (хориоидных) сплетений боковых желудочков голов­ного мозга” (1983).

БОРІТЕСЯ – ПОБОРЕТЕ!

Наш народ укорінений у свою землю. Неперервність тисячолітньої долі України фіксують літописи, географічні, етнічні, лінгвістичні карти. Наші пращури завжди жили на цій землі і не покидали за будь-яких найтяжчих випробувань, боронили її впродовж віків.

«Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» – вкотре ці слова викарбовуються червоно-кривавими літерами на нашій землі. Триває боротьба за Незалежність нашої держави, за неподільну суверенну Україну, за рух до тих ідеалів, що їх виборювало не одне покоління українців.

«Ми – люди незламної волі,
Ми знаєм бажання свої
Ми прагнемо кращої долі
І миру на власній землі!»

Федір Тишко, д-р мед. н., професор кафедри оториноларингології НМУ ім. О. О. Богомольця.

Бажаємо Світлої віри усім у Перемогу та нездоланність нашого народу!
Все буде Україна!

Дишловий Віктор Дем’янович (1928-1997) лікар, антропотехнолог, доктор медичних наук (1964), професор (1970).

Віктор Дем’янович закінчив Саратовський медичний інститут (РФ, 1956). Працював лікарем. 1960-1963 – в Андижанському медичному інституті (Узбекистан); 1963-1965 – ректор Архангельського (РФ), 1968-1989 – завідувач кафедри біології та генетики Київського медичних інститутів; 1989-1994 – генеральний директор Республіканського центру наукової, народної, нетрадиційної медицини та екотехнології; 1994-1997 – головний спеціаліст Інституту психології АПНУ.

Наукова діяльність присвячена пізнанню сутності рівнів організації сучасної людини з метою створення науково обґрунтованих технологій, які б забезпечили розвиток здорової людини та дали можливість реалізувати генетичний і соціальний потенціали. Застосовував інтегральний (медико-біологічний, психолого-педагогічний, соціо-культурний) підхід до вивчення феномену людини. Один із засновників української медичної генетики, організатор служби розвитку здорової дитини.

Наукові праці: “Клітина розкриває таємниці життя” (1973); “Людина. Природа. Місто” (1978); “Генетика – медицині” (1978); “Человек в городе (Об экологических проблемах современного градостроительства)” (1978); “Біосфера і екосистема” (1980).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферати дисертацій В.Д. Дишлового «Материалы к вопросу оо иннерва-ции опухолей» (1962); «К вопросу об иннервации экспериментальных злокачественных опухолей» (1959)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Дишлового В.Д., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Клітина розкриває таємниці життя (1973)
2. Генетика-медицине (1978)
3. Взаимоотношения природы и человека в эпоху научно-технической революции (1976)
4. Биосфера и екосистема (1980)