Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Починаючи з 1997 р., 17 травня відзначається професійне свято “День пульмонолога”.
Пульмонологія – це розділ клінічної медицини, що вивчає хвороби органів дихання (трахеї, бронхів, легень і плеври). Дихання належить до основних функцій організму. Без нього людина може прожити не більше 7 хвилин. Тому справедливо вважається, що дихання є ознакою життя. Хто не дихає, той не живе.
Захворювання органів дихання є серйозною проблемою сучасної медицини через широке поширення, прогресуючий перебіг, скорочення якості та тривалості життя. Хвороби органів дихання залишаються найбільш розповсюдженими в Україні.
Дуда Олександр Костянтинович (1959) інфекціоніст, доктор медичних наук (2007), професор (2011), завідувач кафедри інфекційних хвороб Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (з 2010). Закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1982). З 2009 експерт МОЗ з материнської смерті, спричиненої інфекційними ускладненнями. Заступник проректора з лікувальної роботи Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика. Заступник проректора з лікувальної роботи.
Основні напрями наукової та практичної діяльності: гострі та хронічні вірусні гепатити: діагностика та лікування; грип та інші гострі респіраторні вірусні інфекції: діагностика та лікування; лихоманки нез’ясованої етіології; антибіотик асоційовані діареї: діагностика, лікування та профілактика; міокардити різної етіології.
Наукові праці: “Особенности клинического течения и функционального состояния миокарда у больных дифтерийным миокардитом” (1997); “Клінічний перебіг і стан кардіогемодина-міки у хворих з різними варіантами дифтерійного міокардиту” (1998); “Критерии диагностики дифтерийного миокардита” (1999); “Особенности изменений сис-толической и диастолической функций левого желудочка у больных дифтерийным миокардитом по данным допплер-эхокардиографического исследования” (1999); “Особенности течения дифтерии у лиц пожилого и старческого возраста” (2002); “ВИЧ-инфекция — актуальность и реальность” (2003); “Острый респираторный дистресс синдром в инфектологии” (2010); “Церебральная форма малярии. Актуальность. Клиника” (2010); “Хронічний вірусний гепатит С у вагітних: клініко-епідеміологічні особливості” (2011); “Мікоплазмова респіраторна інфекція (лекція)” (2010);”Болезнь Вильсона и беременность (клиническая лекция)” (2012); “Герпетична та герпесвірусна інфекція” (2015) та ін.
З 19 травня 2011 р. Всесвітня організація сімейних лікарів WONCA започаткувала святкування Всесвітнього дня сімейного лікаря.
За визначенням WONCA, сімейний лікар (лікар загальної практики) – фахівець, який надає первинну медико-санітарну допомогу всім членам сім’ї, незалежно від віку, статі, характеру захворювання, з урахуванням психологічних, соціальних, культурних та особистих особливостей пацієнта та родини.
Цей день присвячений ролі сімейного лікаря (лікаря загальної практики) в системах охорони здоров’я всього світу, він дає можливість підкреслити важливий внесок сімейних лікарів у охорону здоров’я населення.
За даними світової статистики, близько 80 % усіх проблем, пов’язаних зі здоров’ям, у розвинутих країнах світу сьогодні вирішуються на етапі загальної лікарської практики. І сьогодні в більшості країн світу система сімейної медицини є основою національної охорони здоров’я, а в університетах активно створюються програми (кафедри) для підготовки сімейних лікарів
В Україні впровадження інституту лікаря загальної практики розпочато в 2011 р. в рамках реформування й удосконалення первинної медико-санітарної допомоги в окремих областях. Сімейні лікарі доказали, що вони можуть проводити ефективну профілактику захворювань та лікувати широке коло захворювань.
Сахарчук Іван Іванович (1929) терапевт, доктор медичних наук (1966), професор кафедри терапії педіатричного факультету (1968-1970), завідувач кафедри терапії стоматологічного факультету (з 1971) Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця. Заслужений працівник Вищої школи України, член Нью-Йоркської академії наук. Закінчив Львівський медичний інститут (1955). У 1965 захистив докторську дисертацію “Кровотворение при основных формах патологии щитовидной железы”.
Основним напрямом наукових досліджень є: вивчення патогенезу серцевої недостатності, обумовленої ішемічною хворобою серця, гіпертонічною хворобою та хронічним легеневим серцем, разом з розробкою сучасних схем і методів комплексної патогенетичної терапії хворих на серцеву недостатність, включаючи її рефракторні форми.
Наукові праці: “Лечение больных с легочно-сердечной недостаточностью” (1977); “Медикаментозное лечение сердечно-сосудистых расстройств” (1985); “Неотложные состояния в клинике внутренних болезней” (1985); “Основи функціональної діагностики внутрішніх хвороб” (2000); “Воспалительные заболевания легких: дифференциальная диагностика и лечение” (2005); “Воспалительные заболевания бронхов: диагностика и лечение” (2005).
У фонді ННМБУ зберігається автореферат:
Лечение больных тиреотоксикозом 6-метилтиоурацилом в амбулаторных условиях (1959). Шифр зберігання: 616.4 С 221.
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені І. І. Сахарчуком одноосібно або у співавторстві:
- Антибактеріальна і протимікозна терапія у клінічній медицині (2004). Шифр зберігання: Б-85146.
- Вирусные заболевания. Клиника, диагностика, лечение (2007). Шифр зберігання: В-7032.
- Воспалительные заболевания бронхов (2005). Шифр зберігання: В-6549.
- Клінічна пульмонологія (2003). Шифр зберігання: В-6014.
- Лечение больных с легочно-сердечной недостаточностью (1977). Шифр зберігання: Б-22289.
- Лечение эндемического и токсического зоба (1969). Шифр зберігання: 1969 С 221и.
- Моя молитва : сборник стихов (1985). Шифр зберігання: Б-52325.
- Основи функціональної діагностики внутрішніх хвороб (2000). Шифр зберігання: Б-78971.
- Сердечная недостаточность у лиц пожилого и старческого возраста (1973). Шифр зберігання: Б-6920.
Щорічно 20 травня лікарі всього світу, які спеціалізуються в травматології та ортопедії, відзначають своє професійне свято.
Травматологія – мати всіх хірургічних спеціальностей, один з найдавніших розділів клінічної медицини, історія якого нараховує багато століть. З початку зародження цивілізації та до сьогодні людство страждає від поранень і каліцтв.
У сучасному світі травматизм і смертність внаслідок травми постійно зростають. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, від травм щороку гинуть 2 млн чоловік, а травми різного ступеня тяжкості отримують близько 30 млн людей. Травматизм – це не тільки медична, а й соціальна проблема сучасного суспільства.
Тижненко Олександр Мойсейович (1874-1944) дерматовенеролог, доктор медицини (1909), професор, завідувач кафедри шкірних і венеричних хвороб (1921-1941), декан лікувального факультету (1926-1936) Київського медичного інституту.
Олександр Мойсейович закінчив Санкт-Петербурзьку військово-медичну академію (1899). Учень І.П. Павлова. Після закінчення навчання служив лікарем воєнних госпіталів (1900-1906). У вересні 1907 був відряджений у Санкт-Петербурзьку військово-медичну академію, де в 1909 році захистив дисертацію “О влиянии фитина и глицеринфосфатного натрия на обмен азота и фосфора у человека”. Впродовж двох років (1910-1912) служив військовим лікарем, потім навчався за кордоном.
З липня 1914 прикомандирований до клініки професора Т.П. Павлова для вивчення венеричних та шкірних хвороб. З початком Першої світової війни служив військовим лікарем у госпіталях. З 1919 – доцент кафедри шкірних та венеричних хвороб Московського медичного інституту. У 1921 був обраний завідувачем кафедри дерматовенерології Київського медичного інституту (українська лектура). Під його керівництвом співробітники клініки вивчали червоний і туберкульозний вовчак, псоріаз, пухирчатку, хронічну виразкову піодермію. Першим у вітчизняній літературі описав низку дерматозів. За його ініціативою була збудована клініка (1926). Він керував клінікою до 1941, з початком Великої Вітчизняної війни виїхав на Захід. Організатор Київського дерматовенерологічного товариства (1922).
Наукові праці: “Захворювання шкіри” (1935); “Влияние гонореи и ее осложнений на трудоспособность мужчин” (1935); “О некоторых химических средствах для топической диагностики обыкновенной волчанки” (1936); “К вопросу о влиянии специфической терапии на организм больных сифилисом” (1940).