Календар медицини

Задорожна Тамара Данилівна (1938) член-кореспондент НАМН України (2017), доктор медичних наук (1981), професор (1988), заслужений діяч науки і техніки України (1998), завідувачка лабораторії патоморфології ДУ “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України” (з 1981).

Тамара Данилівна одна з провідних патологоанатомів України. Займається розробкою, вдосконаленням і впровадженням перспективних і найсучасніших наукових напрямів перинатальної патологїї, патологічної анатомії дитячого віку. Створені та впроваджені в практику сучасні методи діагностики в системі мати-плацента-плід-новонароджений при акушерській, екстрагенітальній патології в матері, що сприяли профілактичним засобам для зменшення захворюваності дітей та стабілізації показників перинатальної смертності в Україні.

Проведені наукові дослідження з визначення морфологічних, ультраструктурних і імунногістохімічних особливостей плаценти в жінок груп ризику з пухлиноутворення та встановлено предиктори плацентарно-ендометріальних порушень при онкопатології в жінок. Розроблені діагностичні критерії при хронічних вірусних гепатитах, патології шлунково-кишкового тракту в дітей на основі морфологічного дослідження біоптатів печінки, шлунка, дванадцятипалої, тонкої та товстої кишок. Впроваджені нові неінвазивні методи цитологічних та імуноцитохімічних досліджень бронхоальвеолярного лаважу в дітей при хронічній неспецифічній патології легенів, що дало можливість застосувати більш ефективні методи лікування. Важливим напрямком роботи є проведення дослідження органів-мішеней репродуктивної системи.

Наукові праці: “Radiation-Induced morphological changed in thyroids of infan who died in perinatal period” (1996); “The endometrial pinopodes in women with unexploined in fertility” (2005); “Особливості клітинного складу індукованого мокротиння у дітей з різними фенотипами бронхіальної астми” (2010); “Діагностичне значення експресії білка р16NК4а при цервікальних інтраепітеліальних дисплазіях на тлі запальних захворювань шийки матки” (2011); “Маркери запалення та апоптозу клітини індукованого мокротиння у дітей з бронхіальною астмою та рецедивуючим бронхітом” (2015); “Морфологічні та імуногістохімічні особливості плацентарно-ендометріальних структур при доброякісних і злоякісних пухлинах у жінок” (2015); “Патологія плаценти (Сучасні аспекти)” (2016); “Ранні репродуктивні втрати” (2016); “Імуногістохімічні особливості експресії прогестеронових рецепторів плацентарного бар’єра в жінок із багатоплідною вагітністю, що зумовлена ДРТ” (2016); “Comparative Clinical and Paraclinical Analysis of Ulcerative Colitis and Crohn’s Disease in Children” (2016).

8 вересня – Всесвітній день фізичного терапевта (фахівця з фізичної реабілітації). Цей день дає можливість фахівцям даної сфери підвищити обізнаність широких мас населення про ключову роль реабілітації в підтримці здоров’я та відновлення незалежності людей, які втратили рухові функції внаслідок травм або хвороб.

Цей день стали відзначати за ініціативою Всесвітньої конфедерації фізичних терапевтів (WCPT) у 1996 році. WCPT – всесвітня організація, що об’єднує майже сімсот тисяч професіоналів з фізичної реабілітації з 125 країн.

Емма Стокс, президентка Всесвітньої конфедерації фізичних терапевтів, зробила 28 лютого 2022 наступну заяву на підтримку України:

“Всесвітня конфедерація засмучена й обурена нападом Росії на Україну. Наші думки разом з нашими колегами з України та з усією світовою Спільнотою Фізіотерапевтів, зачеплених цими подіями. Ми будемо й надалі підтримувати наших колег і друзів з Української асоціації фізичної терапії і реабілітаційних працівників в Україні всіма можливими способами.”

Авілова Ольга Матвіївна (1918-2009) хірург, доктор медичних наук (1972), професор (1973), заслужений діяч науки УРСР (1984).

Ольга Матвіївна закінчила Смоленський медичний інститут (1941). Під час 2-ї світової війни – лікар-хірург військово-польового шпиталю. Працювала лікарем (1945-1955); від 1955 – в Київському інституті вдосконалення лікарів (нині Київська медична академія післядипломної освіти): асистент, доцент, від 1973 – професор кафедри торакоабдомінальної хірургії, 1975-1988 – завідувачка заснованої з її ініціативи кафедри пульмонології і торакальної хірургії.

Праці присвячені хірургічному лікуванню захворювань легень, середостіння, питанням відновної хірургії стравоходу, трахеї, бронхів. Засновник реконструктивно-відновної хірургії органів дихання. Член Міжнародної асоціації торакальних хірургів. Організатор Київського міського пульмонологічного центру.

Наукові праці: “Пластические операции на грудном отделе трахеи и бронхов” (1966); “Опыт первых 100 пластических операций на бронхах и медиастинальной трахее” (1969); “Опыт проведения операций на бронхах и медиастинальном сегменте трахеи” (1975); “Торакоскопия в неотложной грудной хирургии” (1986); “Пластика бифуркации трахеи” (1986); “Хронические свищи пищевода” (1987).

Фармацевтична галузь є стратегічною. Вона не лише впливає на розвиток національної економіки, а й на соціальні і навіть політичні аспекти життя суспільства. На разі у фармації України працює близько 300 тисяч людей, тобто лише 0,15 % від загальної кількості зайнятих. Але вони створюють близько 1 % ВВП країни, забезпечуючи 24 млрд грн доданої вартості.

До фармацевтичних працівників відноситься широкий перелік спеціальностей. Передовсім це провізори і фармацевти, які виконують свої фахові обов’язки в аптеках, оптових складах, на виробництві та дистриб’юції лікарських засобів. До цієї професії належать працівники національної та територіальних Держлікслужб, лабораторій з контролю якості лікарських засобів, реєстрації ліків, фармацевтичні представники вітчизняних і зарубіжних фірм, науковці і освітяни, співробітники фахових фармацевтичних видань.

На знак визнання внеску працівників фармацевтичної галузі в охорону здоров’я населення Указом Президента України № 1128/99 від 07.09.1999 р. встановлено День фармацевтичного працівника. Професійне свято відзначається щорічно в третю суботу вересня.

Борисенко Михайло Іванович (1948) педіатр, доктор медичних наук (1996). Закінчив Київський медичний інститут (1976), де відтоді й працює (нині Національний медичний університет): клінічний ординатор, від 1981 – асистент кафедри факультетської педіатрії, від 1984 – асистент кафедри дитячих хвороб, від 1991 – доцент кафедри факультетської педіатрії.

Михайло Іванович досліджує патологію органів травлення у дітей, роль імунних механізмів у формуванні патологічного процесу в гастродуоденальній зоні в дітей і механізми порушення ліпідного обміну при хронічних захворюваннях гастродуоденальної зони. Розробив новий напрям лікування хронічного коліту, який поєднує місцеве застосування імуномодулятора та препарата, який нормалізує обмін ліпідів.

Наукові праці: “Изучение эффективности стимулирующих препаратов в лечении экспериментального хронического гастродуоденита” (1989); “Структура та перебіг хронічних захворювань гастродуоденальної зони у дітей м. Києва після аварії на ЧАЕС” (1992); “Імунозалежність хронічних захворювань гастродуоденальної зони у дітей” (1999); “Ефективність місцевої імунорегулюючої терапії у лікуванні хронічного гастродуоденіту у дітей” (2000).

72-а Всесвітня асамблея охорони здоров’я (2019 р.) визнала безпеку пацієнтів як одну з пріоритетних задач і головних принципів надання медичної допомоги. Кожен вид, форма і умови її надання супроводжуються певними ризиками. Навіть за умови правильного надання медичної допомоги не можна виключити ймовірність несприятливих реакцій. А от серед найбільш поширених помилок відмічають неправильну діагностику, призначення чи використання лікарських засобів та медичних виробів. Крім того, значної шкоди пацієнтам можуть заподіяти лікарняні інфекції, ускладнення після хірургічних операцій. Потенційно небезпечними практиками є ін’єкції та переливання крові (існує ризик передачі ВІЛ-інфекції, гепатиту В та С) тощо. За оцінками ВООЗ, щороку в лікарнях трапляється понад 134 млн потенційно небезпечних для життя і здоров’я людей випадків, що обумовлює близько 2,6 млн смертей. Водночас 80 % таких випадків можна запобігти.

Якість та безпека — ключові аспекти, що визначають рівень охорони здоров’я країни. На разі українські лікарі можуть мінімізувати ризики, базуючи свої рекомендації на сучасних міжнародних настановах. Це убезпечує від надмірного призначення ліків сумнівної ефективності чи застарілих способів лікування.