Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Кальченко Іван Іванович (1904-1975) хірург, доктор медичних наук (1943), професор (1944), заслужений діяч науки УРСР (1951).
Іван Іванович закінчив Ростовський медичний інститут (РФ, 1929). Працював в Архангельскому медичному інституті (1933-1939); завідувач кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії Іжевського медичного інституту (1939-1944; обидва – РФ); директор (1944-1951), завідувач кафедри хірургії № 2 (1952-1975) Київського інституту удосконалення лікарів. Головний хірург МОЗ УРСР (1944).
Засновник школи хірургічної гастроентерології. Також вивчав проблеми онкології, пластики твердої мозкової оболонки, травматичні ушкодження периферичного відділу нервової системи.
Наукові праці: “Химические ожоги желудка” (1972); “Нарушение свертывания крови при заболевании желудка” (1973); “Дивертикулы двенадцатиперстной кишки” (1974); “Нарушения гемостаза при раке и язве желудка и двенадцатиперстной кишки” (1976).
Ініціатива заснування цього дня належить організаціям, які вивчають причини виникнення хвороби задля сповільнення її розвитку. Глобальна проблема полягає в тому, що двоє з трьох людей у всьому світі мало або зовсім не розуміють проблеми пацієнтів із хворобою Альцгеймера та пов’язану з нею деменцію. Відсутність інформації призводить до стигматизації симптомів.Вперше кампанію із поширення інформації про цю патологію було проведено у 1994 році.
Хвороба Альцгеймера – нейродегенеративне захворювання, клінічні ознаки якого вперше були описані у 1906 році Алоїсом Альцгеймером. На разі не відомо, що спричиняє захворювання. Ліків для радикальної боротьби із ним не знайдено, доступні лише методи, які частково можуть скоригувати стан хворого, сповільнити прогресування деменції та пом’якшити симптоми.
На сьогоднішній день деменцію діагностують у майже 50 млн людей у світі. Кожні три секунди фіксують новий випадок захворювання на вказану патологію. За прогнозами фахівців, якщо ефективні стратегії зменшення ризиків не будуть реалізовані на світовому рівні, то до 2050 року кількість пацієнтів із деменцією сягатиме близько 152 млн. Крім того, витрати, асоційовані з деменцією, визначають на рівні трильйона доларів США, що перевищує ринкову вартість таких компаній як Apple і Microsoft.
11 ознак хвороби Альцгеймера :
- Дезорієнтація в часі та просторі;
- Труднощі із виконанням повсякденних справ;
- Повторення одних і тих самих питань, постійне уточнення відомої інформації;
- Проблеми із веденням діалогу, порушення мовлення;
- Проблеми із запам’ятовуванням, зокрема розташуванням речей;
- Проблеми із рахуванням, веденням розрахунків;
- Зміна настрою та поведінки;
- Проблеми із здатністю мислити раціонально та ухвалювати рішення;
- Порушення зорових відчуттів (проблема із розрізненням кольорів та контрастністю, сприйманням простору);
- Проблеми з читанням та керуванням автомобілем;
- Припинення трудової та соціальної активності.
Рудиковський Євстахій Петрович (Остап Київський) (1784-1851) військовий лікар, хірург, письменник. Один з перших лікарів, які працювали у цивільних лікарнях Києва.
Польсько-український рід Рудиковських переселився з Хорватії в Україну в середині XVIII ст. Остап (Євстафій) Петрович Рудиковський народився у селі Вільшанка на Київщині, де його батько дворянин більше 20 років був священиком у маєтку графа К. Браницького.
Синам (Остапу та молодшому Андрію) отець Петро розповідав про свої молоді літа, проведені в Києво-Печерській лаврі, де він служив келійником митрополита Павла Конюскевича. Ці спогади про Київ, людей, печерські легенди породили у хлопців мрію про місто з золотими куполами, і вони обоє майже все життя провели в Києві, уславили його, спочили тут. Остап учився у Київській бурсі (казеним коштом). У двадцять років Остап закінчив Києво-Могилянську академію, у 1806 р. поступив до Медико-Хірургічної академії Петербурга. Потім Рудиковський був лікарем Томського піхотного полку, який супроводжував у походах 1812-1815 рр.
У 1818 р. перейшов на службу в Київ, у військовий госпіталь. Генерал М. Раєвський був тоді Київським генерал-губернатором. Не тільки талант ескулапа був високо оцінений на війні, багатьом офіцерам припали до душі романси Остапа Петровича. Їх співали, записували в альбоми. Якщо на війні поет віршував російською мовою, то вдома – українською, підписуючись псевдонімом Остап Киянин. Популярними серед сучасників О. Рудиковського були романтичні балади, козацькі поезії «Помин», «Козаки в щасті», байка «Вибір женихів», «Мужича казка». Хітом була «Пісня»:
А що ж дівонькам робить?
Знай – прядуть да шиють!..
Хтілося би то й їм любить,
Та в дівках сивіють.
Шанувальник поезії І. Котляревського й Т. Шевченка Остап Петрович у своєму київському будинку влаштував літературний салон. Відвідувала салон і професура університету Св. Володимира. Особливо товариські взаємини склалися в нього з ректором університету М. Максимовичем, якому Остап Петрович присвятив низку віршів. Один із них висловлював погляд поета на захоплення збиранням фольклору (ця настанова О. Рудиковського не втратила своєї сили й зараз) – не «обожнювати» старовину, а приглядатися до сучасності:
Що ж за утіха, що за радість
Та вся святая старовина?
Збирать її, – якась то заздрість!
Нам більш потрібна новина.
Під час відвідин щирого приятеля Михайла Максимовича Рудиковський познайомився з Тарасом Шевченком.
Остап Рудиковський був одружений із Катериною Башловською, мав дочку та сина. Остап Петрович був ідеалістом, практиком була його дружина. Він любив свою професію, збирав рідкісні книжки, мав багатющу бібліотеку, до останніх днів вивчав мови. Прожив Остап Рудиковський 66 років, помер у Києві.
Чаговець Ростислав Всеволодович (1904-1982) український біохфмік. Дійсний член АН УРСР (з 1967). Академік-секретар Відділення біохімії, біофізики, фізіології та теоретичної медицини АН УРСР.
Закінчив Київський інститут народної освіти (1925). З 1933 працював у Інституті біохімії АН УРСР (у 1948-1976 – завідувач відділу), також 1966-1972 – академік-секретар Відділу АН УРСР. Був нагороджений державними нагородами СРСР.
Наукові праці були присвячені стану й обміну води в організмі, біохімії м’язів, вітамінотерапії, біохімії ферментів, застосуванню вітамінів і преміксів у тваринництві, історії біохімії, філософським питанням природознавства. Створив наукову школу.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад 466 млн людей у світі мають порушення слуху, з них близько 70 млн – глухі. Разом вони використовують понад 300 різних жестових мов. В Україні на сьогодні приблизно 2 млн громадян мають порушення слуху, щонайменше 233 тис. осіб з них володіють жестовою мовою.
Міжнародний день жестових мов встановлено Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН. У Конвенції про права людей із інвалідністю зазначається, що ранній доступ до мови жестів забезпечує реалізацію прав людей із вадами слуху, зокрема на якісну освіту, та є життєво важливим для її розвитку. Також ООН визнає важливість збереження жестових мов як частини мовного та культурного розмаїття.
Національна жестова мова закріплена на конституційному рівні в Австрії, Іспанії, Португалії, Словенії, Фінляндії та Чехії. Кожна країна має власну національну жестову мову, а деякі навіть більше, ніж одну. Американська жестова мова, британська, французька, німецька, російська, українська — всі вони існують окремо. Українська жестова мова має власну лексико-граматичну структуру та історію.
Гейбель Карл-Георгій-Емілій Георгійович (1839-1912) фармаколог, доктор медицини (1865), заслужений професор (1890), завідувач кафедри загальної терапії і фармакології (1865-1868, 1876-1897), декан медичного факультету (1890-1897) Київського університету.
Представник експериментального напряму у викладанні фармакології. Досліджував механізм розподілу речовин у різних органах людського організму.