Календар медицини

Кириленко Вадим Арсенійович (1930) — лікар-інфекціоніст, доктор медичних наук, професор, науковець у галузі дитячих інфекційних хвороб.

Народився в місті Жмеринка Вінницької області. У 1950–1956 роках навчався у Вінницькому медичному інституті імені М. І. Пирогова. 1956–1957 — працював лікарем дільничної лікарні села Сутиски. 1957–1959 — навчався в клінічній ординатурі.

Професійна діяльність
Вінницький медичний інститут імені М. І. Пирогова (нині — Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова):

• 1959–1970 — асистент кафедри дитячих інфекційних хвороб.
• 1970–1989 — доцент.
• 1989–2006 — завідувач кафедри.
• З 2006 р. — професор кафедри.
• З 2017 р. — професор кафедри інфекційних хвороб.

Наукова діяльність

• 1965 — захистив кандидатську дисертацію:
«Алергічні внутрішньошкірні проби при інфекційному гепатиті (хворобі Боткіна)».
• 1989 — захистив докторську дисертацію:
«Клініко-епідеміологічні аспекти посттрансфузійного вірусного гепатиту В».
• 1991 — присвоєне вчене звання професора.
  Член-кореспондент Міжнародної академії інтегративної антропології.

Наукові публікації та дослідження

Автор близько 200 наукових праць.

Основні напрями наукової діяльності:

• Інфекційні хвороби у дітей.
• Удосконалення методів діагностики, лікування та профілактики:
• ВІЛ-інфекцій.
• Гострих респіраторних вірусних інфекцій.
• Менінгококової інфекції.
• Сальмонельозу.
• Вірусних гепатитів.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Кириленко В. А.:

Аллергические внутрикожные пробы при инфекционном гепатите (болезни Боткина) (1965). Шифр зберігання: 616.3 К-431

Клинико-эпидемиологические аспекты посттрансфузионного вирусного гепатита В (1987). Шифр зберігання: Р-33369

У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Кириленко В. А.

Посттрансфузионный вирусный гепатит (1981). Шифр зберігання: Б-36033

ВИЧ/СПИД у детей (2002). Шифр зберігання: Б-81880

У 2010 році на сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я було вирішено встановити та відзначати щорічно 28-го липня Всесвітній день боротьби з гепатитом.

Всесвітній Альянс боротьби з гепатитом за підтримки ВООЗ щорічно 28 липня проводить заходи з популяризації знань про вірусні гепатити для профілактики нових заражень серед населення.

Мета цих заходів – підвищення обізнаності світової громадськості про симптоми, методи діагностики, профілактики та лікування гепатитів, особливо групи В і С, а також привернення уваги урядів і неурядових організацій до необхідності надання підтримки людям, які живуть з гепатитом В і С.

Статистика невблаганна – в середньому кожна дванадцята людина у світі є носієм вірусу гепатиту В або C. Ця статистика перевищує показники ВІЛ-інфікованих або хворих на рак, проте рівень обізнаності людей про гепатит вкрай низький. Вірусні гепатити – це група дуже розповсюджених небезпечних захворювань, що вражають печінку людини. Захворювання починається поступово, перебігає без симптомів і не проявляється тривалий час, тому гепатит ще називають “ласкавий вбивця”. Саме гепатит є основною причиною цирозу та раку печінки.

Стратегію з гепатиту було розроблено вперше в історії та в ній встановлені глобальні цілі боротьби проти вірусного гепатиту. Зокрема, до 2020 року пропонується знизити кількість нових випадків захворювання гепатитом В і С на 30 %, скоротити смертність на 10 %. Стратегія спирається на такі ключові підходи, як розширення програм вакцинації від гепатиту А і В; запобігання передачі гепатиту В від матері до дитини; підвищення безпеки ін’єкцій, крові та хірургічних втручань; зниження шкоди  для уживачів ін’єкційних наркотиків; розширення доступу до лікування гепатиту В і С.

Лікування гострих вірусних гепатитів у місті Києві здійснюють інфекційні відділення міських клінічних лікарень. Кваліфіковану медичну допомогу хворим на хронічні вірусні гепатити в Києві надає гепатологічний центр на базі Київської міської клінічної лікарні № 15 та  інфекційне відділення для хворих на вірусний гепатит Київської міської клінічної лікарні № 5.

Бертенсон Лев Бернардович (1850 — 1929) терапевт, гігієніст, бальнеолог

Народився в місті Одеса. Закінчив Санкт-Петербурзьку медико-хірургічну академію (1872). Починав професійну діяльність лікарем у клініках Екка та Ейхвальда, а також у:

• Санкт-Петербурзькій Різдвяній міській лікарні,
• Миколаївському військовому шпиталі.

Професійна діяльність

• З 1876 року — викладав у медичних училищах для лікарських помічниць і фельдшериць.
• З 1890 року — член Гірничого вченого комітету.
• З 1898 року — член Медичної ради, а з 1903 року — дорадчий член Військово-медичної ради.
• Один із перших викладачів першої допомоги та професійної гігієни в Гірничому інституті та училищах.
• Лейб-медик, член численних медичних наукових товариств.

Громадська діяльність і досягнення

• Ініціатор створення Всеросійської ліги боротьби з туберкульозом.
• Організатор першого в Російській імперії музею професійної гігієни.
• Мав широку популярність як лікар — серед його пацієнтів були:
• Іван Тургенєв, Лев Толстой, Модест Мусоргський, Микола Лєсков, Дмитро Григорович.
• Очолював медичну групу, яка лікувала Петра Чайковського під час його останньої хвороби.

Наукова діяльність

• Після 1913 року практикував в Одесі, де:
• Досліджував вплив Бузьких, Липецьких, Кавказьких мінеральних вод на організм людини.
• Автор близько 80 наукових публікацій.
• Його праця «Минеральные воды, грязи и морские купания в России и за границей» (перше видання — 1873, 4-те видання — 1901) вважається класичною в галузі бальнеології.

У фонді ННМБУ зберігаються праці, Бертенсона Л. Б. підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Лечебные воды, грязи и морские купанья в России и за границей. Классификация, химический состав, действие и показания к употреблению. Путеводитель по лечебным местностям (1901). Шифр зберігання: 615.839 Б-521
2. Радиоактивность в лечебных водах и грязях (1914). Шифр зберігання: 615.84 Б-521
3. Санитарно-врачебное дело на горных промыслах царства Польского (1893). Шифр зберігання: 610.2 Б-521

Верещагін Ігор Олександрович (1930 р.) — педіатр, інфекціоніст, доктор медичних наук, професор, науковець і клініцист у галузі дитячих інфекційних хвороб.

Освіта та професійна діяльність

Народився в місті Великий Устюг Вологодської області.

1948–1954 — навчався в Ленінградському педіатричному медичному інституті.

1954–1958 — проходив клінічну ординатуру при кафедрі госпітальної педіатрії того ж інституту.

Професійна кар’єра:

• 1958–1961 — головний педіатр МСЧ-81 МОЗ СРСР (м. Томськ).
• 1961–1964 — старший науковий співробітник відділу дитячих інфекцій Ленінградського НДІ антибіотиків.
• 1964–1965 — завідувач відділення Ленінградської міської дитячої лікарні №2.
• 1965–1999 — завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб Донецького медичного інституту.
• 1999–2004 — професор тієї ж кафедри.

Наукові ступені та звання

• 1958 — кандидат медичних наук
(тема дисертації: «Морфологічні особливості хроматину нейтрофілів новонароджених дітей, дорослих людей (у тому числі й вагітних жінок)»).
• 1971 — доктор медичних наук
(тема дисертації: «Патогенетична терапія в комплексі з мономіцином при дизентерії у дітей (клінічні, бактеріологічні, імунологічні дослідження)»).
• Професор.
• Головний позаштатний інфекціоніст Донецького обласного управління охорони здоров’я.

Наукова діяльність

Автор близько 400 наукових публікацій, серед яких:

• 7 монографій,
• 8 навчальних посібників,
• 1 довідник,
• 1 керівництво,
• 6 винаходів.

Основні напрями досліджень:

• Вивчення статевого хроматину в клітинах крові.
• Генетичні дослідження клітин крові.
• Вивчення дії антибіотиків на дитячий організм в умовах інфекційних захворювань.
• Практична участь у ліквідації спалахів холери, дизентерії, ентероколітів серед грудних дітей в Україні.

Наукове керівництво

Консультант і керівник 3 докторських і 8 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Верещагіна І. О.:

1. Морфологические особенности хроматина нейтрофилов новорожденных детей и взрослыхь людей (в том числе и беременных женщин) (1957). Шифр зберігання: 612.6 В-317
2. Патогенетическая терапия в комплексе с мономицином при дизентерии у детей. Клиническое биохимическое, бактериологическое, иммунологическое исследования (1968). Шифр зберігання: 1968 В-317

У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Верещагіна І. О.:

1. Гострі респіраторні захворювання у дітей (1979). Шифр зберігання: А-1244
2. Организация стационара на дому при инфекционных заболеваниях и лечение детей в домашних условиях: Учебное пособие (1994). Шифр зберігання: Б-73461
3. Постантибіотиковий дисбіоз кишечника у дітей раннього віку: Методичні рекомендації (2003). Шифр зберігання: Б-83456

Щорічна літня акція “Тиждень підтримки грудного вигодовування” в усьому світі проводиться, починаючи з 1-го серпня. Дата проведення була обрана невипадково, цього дня в 1990 р. була прийнята Декларація про захист, заохочення та підтримку грудного вигодовування. Цю Декларацію підписали 32 країни та 10 агентств ЮНІСЕФ.

Проходить ця акція під егідою WABA – Міжнародного Союзу, що об’єднує організації та приватних осіб, які вірять у право матері на годування дитини грудьми та право дитини харчуватися материнським молоком. Ця організація присвячує свою роботу захисту, освіті та підтримці цих прав. WABA працює в тісному співробітництві з ЮНІСЕФ.

Всесвітня акція “Тижня підтримки грудного вигодовування” була задумана як один зі стратегічних методів популяризації та підтримки природного вигодовування дітей, для пожвавлення та відновлення, в умовах втраченої традиції – годувати діток грудьми.

Різні організації, що підтримують традиційне природне грудне вигодовування, проводять різні заходи для привернення уваги широкої громадськості до даної проблеми. Проводяться роз’яснювальні лекції для вагітних жінок, матерів-годувальниць, для персоналу медичних закладів, що надають допомогу матерям і дітям. За участю засобів масової інформації з’являються репортажі, замітки про користь і необхідність природного вигодовування.

Це міжнародний день, що був запропонований організацією “Лікарі світу за запобігання ядерній загрозі”. Він відзначається в річницю дня бомбардування японського міста Хіросіми 6 серпня 1945 р.

Цей день у певному сенсі є символічним і слугує для нагадування про цю людську трагедію, про роль лікарів у боротьбі за мир і в запобіганні війни загалом. Організація відзначає цей день своєю повсякденною роботою.

Ця організація виникла в 1980 р. у Франції в результаті відокремлення від іншої відомої міжнародної організації “Лікарі без кордонів”. Відтоді великі відділення “Лікарів світу” з’явилися в дванадцяти країнах.

У всьому світі регулярно здійснюються терористичні акти та насильство, внаслідок чого багато невинних людей стають інвалідами на все життя. При цьому від лікарів вимагається не тільки уміння надати правильну медичну допомогу, але й довготерпіння, гуманність, любов до пацієнта. Адже часом добре слово та розуміння можуть бути ціннішими за будь-які ліки.