Календар медицини

Фольборт Георгій Володимирович (1885-1960) фізіолог, академік АН УРСР (1951), доктор медицини (1912), професор, завідувач кафедри фізіології Харківського медичного інституту (1926-46), завідувач кафедри нормальної фізіології Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1946-60) і завідувач відділу вищої нервової діяльності й трофічних функцій Інституту фізіології імені О.О. Богомольця АН УРСР. Основні праці – з вищої нервової діяльності, кровообігу, травлення та фізіології процесів втоми і відновлення. Відкрив негативні умовні рефлекси.

Георгій Володимирович народився в С.-Петербурзі; медичну освіту здобув у Військово-медичній академії (м. С.- Петербург, 1909), в якій і працював до 1926 р.; у 1912 р. захистив докторську дисертацію на тему «Тормозные условные рефлексы»; з 1923 до 1926 р. одночасно був професором кафедри фізіології Ленінградського університету; з 1926 до 1945 р. – завідувач кафедри фізіології Харківського медичного інституту; у Харкові організував та очолив відділ фізіології Українського інституту експериментальної медицини, лабораторію умовних рефлексів в Українському психоневрологічному інституті (з 1926 р.), лабораторію фізіології Українського інституту харчування і Українського інституту ендокринології; 1946-1960 рр. – завідувач кафедри нормальної фізіології Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця та завідувач відділу вищої нервової діяльності та трофічних функцій Інституту фізіології імені О. О. Богомольця АН УРСР; академік АН УРСР (1951);
Заслужений діяч науки УРСР (1953); лауреат Премії імені І. П. Павлова.

Автор понад 130 наукових публікацій. Наукові праці присвячені розробці проблем травлення, кровообігу, вищої нервової діяльності; Г. В. Фольборт створив учення про фізіологію процесів виснаження і відновлення та встановив основні закономірності цих процесів («правила Фольборта»); показав вплив симпатичних нервів на секреторну діяльність шлунка та значення пілоричного відділу шлунка як гормоноутворювального орґану; відкрив негативні (гальмівні) рефлекси.

Основні публікації: «К методике наблюдения над секрецией желчи и над ее выходом в 12-перстную кишку» (1917), «Об истощении слюнных желез при их деятельности» (1917).

У фонді ННМБУ зберігається дисертація Фольборта Г. В.:

Тормозные рефлексы: Из физиологического отдела императорского института экспериментальной медицины. Диссертация на степень доктора медицины. (1912). Шифр зберігання: 612.8 Ф-759.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Фольборта Г. В., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Условные рефлексы. (1932). Шифр зберігання: 612.8 У-754.
2. Физиология процессов истощения и восстановления. (1941). Шифр зберігання: 612. Ф-504.
3. Условные рефлексы. Процессы истощения и восстановления высшей нервной системы. (1946). Шифр зберігання: 612.8 У-754.
4. Физиология нервных процессов. (1955). Шифр зберігання: 612. Ф-504.
5. Избранные труды. (1962). Шифр зберігання: 612. Ф-759.

   “

Болгов Юрій Олексійович (1935-2014) анатом, кандидат медичних наук (1972), доцент кафедри нормальної анатомії (1979), проректор з міжнародних зв’язків (1985) Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця. Доцент кафедри анатомії людини (з 1992), проректор з міжнародних зв’язків та виховної роботи Київського медичного інституту УАНМ (з 1996).

Народився  Юрій Олексійович в м. Мінеральні Води Ставропольського краю в сім’ї службовців Північно-Кавказької залізниці. Закінчив Північно-Осетинський   державний педагогічний інститут імені К. Хетагурова (1957). Проходив військову строкову службу на Чорноморському ВМФ (1957-1960). В 1967 році закінчив лікувальний факультет Київського ордена Трудового Червоного Прапору медичного інституту імені О.О. Богомольця. Учень професора Михайла Сергійовича Спірова. Працював в Київському медичному інституті асистентом (1967-1979), доцентом (1979-1992) кафедри нормальної анатомії, заступником секретаря парткому інституту (1973-1985), проректором з міжнародних зв’язків (1985-1992). З 1992 року – доцент кафедри анатомії людини Медичного інституту УАНМ; з 1996 по 2006 роки – проректор з міжнародних зв’язків та виховної роботи МІ УАНМ.

Основні напрямки його наукових досліджень – будова і розвиток центральної нервової системи людини, теоретичні та методологічні основи інтеграції морфології, системний підхід до вивчення загальних закономірностей морфогенезу, навчально-методична та виховна робота, сторінки історії КМІ та МІ УАНМ. За цією тематикою ним опубліковано біля 200 наукових робіт та більш ніж 100 наукових праць, які виконані під його керівництвом студентами та молодими вченими.

В останні роки свого життя Ю.О. Болгов написав і видав книгу “Памятью едины” (2010), в якій опублікував спогади ветеранів праці і війни співробітників медичного університету імені О.О Богомольця. Мотивацією для написання такого змісту видання була актуальна проблема морального і особливо патріотичного виховання молоді, єднання народів пам’яттю про справи доблесні, праведні наших славних батьків, дідів і прадідів.

В 2011 році Ю.О. Болгов написав і видав нову книгу “Наши стоики”, яка присвячена 170-річчю Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. В ній автор показує великі труднощі та високі духовні якості, проявлені співробітниками і студентами ВУЗу під час двох світових потрясінь – навали гітлерівців і аварії на ЧАЕС. Автором вперше подані списки всіх учасників-медиків, в тому числі і студентів ліквідації аварії на ЧАЕС.

У фонді ННМБУ зберігається автореферати Болгова Ю. О.:

1. Структура вегетативных ядер черепных нервов ромбовидного мозга человека. (В пренатальном периоде развития). Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата медицинских наук. (1971). Шифр зберігання: Р- 2602.
2. Основания системного изучения общих закономерностей морфогенеза в индивидуальном развитии человека: Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора медицинских наук. (1984). Шифр зберігання: Р-30242.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Болгова Ю. О., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Системное исследование закономерностей морфогенеза человека: Методические рекомендации. (1981). Шифр зберігання: Б-39427.
2. Основания системного изучения общих закономерностей морфогенеза в индивидуальном развитии человека: Методические указания. (1984). Шифр зберігання: Б-47415.
3. Памятью едины.(2010) (Автограф Болгова Ю.О.). Шифр зберігання: Б-89670
4. Наши стоики: к 170-летию Национального медицинского института им. А.А. Богомольца. (2011). Шифр зберігання: В-8422
5. Проблемные вопросы анатомической терминологии. (2013). Шифр зберігання: Б-93668.

Венцківський Михайло Каспарович (1895-1961) – акушер-гінеколог, доктор медичних наук (1947), професор (1946),завідувач кафедри акушерства та гінекології Чернівецького медичного інституту (1945-48), Вінницького медичного інституту (1956-61). Напрями наукових досліджень: діагностика ранніх термінів вагітності; вивчення особливостей перебігу вагітності та пологів у жінок, хворих на туберкульоз; проблеми лікування асфіксії новонароджених та вивчення злоякісних пухлин матки.

Михайло Каспарович народився в м. Києві; у 1906-1911 рр. у Олександрійській ремісничій школі (м. Київ) здобув професію столярного майстра; у 1911-1914 рр. працював у різних столярних майстернях; з 1914 р. до 1920 р. – столяр
та технік з будування нових залізничних колій; у 1917-1919 рр. також навчався в Київській художній школі (спеціальність – виклалач малювання та креслення): у 1920 р. – послідовно член робітничо-селянської інспекції, комендант 15-х піхотних курсів червоних старшин та комендант Київської вишої школи артилеристів; у 1920-1921 рр. – помічник коменданта району Липки (м. Київ) з розміщення військ; у 1921-1924 рр. працював столяром на військовому електромеханічному заводі; у 1924-1926 рр. – столяр Київського спиртого-рілчаного заводу; серед кращих робітників профспіл-ковою організацією заводу «Металіст» направлений на навчання без відриву від виробництва в Київський медичний інститут, лікувальний факультет якого закінчив 1926 р.; у 1926-1927 рр. – лікар-стажист Київської міської лікарні імені Жовтневої революції, 1928-1929 рр. – лікар-інтерн акушерсько-гінекологічної клініки Київського медичного інституту (КМ); 1929-1930 рр. – аспірант-ординатор 1-ої акушерсько-гінекологічної клініки КМІ.

У 1931-1936 рр. – асистент, а у 1936-1943 рр. та у 1944-1945 рр. – доцент цієї ж клініки; у 1936-1938 рр. – помічник декана і декан лікувального факультету КМІ; у 1938-1939 рр. – секретар вченої кваліфікаційної комісії;
у 1935 р. – кандидат медичних наук, а у 1941 р. захистив докторську дисертацію «Туберкулез и беременность»; у 1941 р. перебував у діючій армії (5-а армія); потрапив в оточення і був полонений, з полону (м. Яготин) втік за допомогою яготинських лікарів; під час німецької окупації м. Києва (1942-1943) працював у підпільній організації Залізничного району; 1941 – 1942 р. – завідувач кафедри акушерства та гінекології і заступник директора з навчально-наукової роботи КМІ; 1942 – 1943 р. – лікар-гінеколог 4-ої поліклініки м. Києва з викликів населення; у 1943-1944 р. – завідувач кафедри акушерства та гінекології і заступник директора з навчально-наукової роботи КМІ; у м. Києві також працював за сумісництвом професо ром-консультантом лікарсько-санітарного управління Народного комісаріату охорони здоровʼя УРСР (1943-1945), 1-ої Центральної поліклініки (1938-1945), Спілки письменників УРСР (1943-1945); з 1945 р. до 1948 р. – завідувач кафедри акушерства та гінекології Чернівецького медичного інституту, директор акушерсько-гінекологічної клініки; звільнений з посади за політичну недовіру (під час війни перебував на окупованій території); з 1953 р. – завідувач кафедри акушерства та гінекології Куйбишевського медичного інституту; після повернення в Україну працював на посаді головного акушера-гінеколога Полтавської обл.; у 1956-1961 рр.-завідувач кафедри акушерства та гінекології Вінницького медичного інституту; редагував видання «Сборник научных трудов Винницкого государственного медицинского института» (1957-1958) та «Некоторые вопросы патологии беременности и родов» (1960).

Автор близько 50 наукових публікацій. Основні напрями наукової ді-яльності: опрацювання діагностики ранніх термінів вагітності, вивчення перебігу вагітності та пологів у жінок, хворих на туберкульоз та сифіліс, опрацювання лікування асфіксії новонароджених та раку тіла матки, розробка виявлення й лікування захворювань жіночих статевих органів; основні публікації: «Рак матки» (1946), «Мать и дитя» (1946), «Материалы к вопросу о беременности при заболеваниях сердца» (1953), «Причини неплідності та методи запобігання їй» (1959), «Гігієна дівчинки шкільного віку» (1962), «Акушерство и гинекология (учебник для медицинских училищ)» (1964).

У фонді ННМБУ зберігаються праці Венцківського М. К., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Акушерство и гинекология: Учебник для учащихся медсестринских
   отделений медицинских училищ (1964) Шифр зберігання: 618.1 Р – 836
2. Гігієна дівчинки шкільного віку ( 1962) Шифр зберігання: 613.99 В – 298
3. Некоторые вопросы патологии беременности и родов ( Сборник статей) ( 1960)
   Шифр зберігання: 618.3 Н – 479
4. Рак матки ( 1946) Шифр зберігання: 618 В – 298

Вашетко Микола Памфілович (1880-1960) патофізіолог, діяч українського національного руху, доктор медицини (1913), професор, заслужений діяч науки УРСР (1960). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1908). Працював лікарем клінічно-судового відділу Київського військового шпиталю, одночасно займався науково-дослідною діяльністю під керівництвом В. Ліндемана.

Один з перших членів Медичної секції УНТ (1910), автор доповідей і праць у галузі медицини українською мовою. Під час 1-ї світової війни працював військовим лікарем, брав активну участь у становленні українських лікарських організацій, був секретарем комісії з підготовки 2-го Всеукраїнського з’їзду лікарів. Від 1918 – у Київському медичному інституті: професор кафедри загальної патології, на якій вперше почав викладати українською мовою, від 1922 – завідувач кафедри патофізіології, водночас у 1920-1924 очолював кафедру фармакології. У 1931 репресований і звільнений з Інституту; згодом висланий у м. Сталіно (нині Донецьк), де заснував і очолював кафедру патофізіології в медичному інституті.

У 1936 повернувся до Києва, працював завідувачем кафедри патофізіології Київського ветеринарного інституту. Під час 2-ї світової війни – на кафедрі патофізіології Медичного інституту, відкритого лікарями та науковцями в окупованому Києві. Після звільнення Києва його було звинувачено в співпраці з німцями, до викладацької та наукової роботи не допускався. Його наукові праці в УРСР були вилучені з бібліотек. Засновник української наукової школи патофізіологів. Досліджував патологію нирок і сечоутворення, токсикози, роль нервової системи в регуляції обмінних процесів, значення мікроелементів.

Наукові праці: “Краткое практическое руководство по изготовлению муляжей” (1909); “К вопросу об обратном всасывании в почке: Эксперим. исследование из лаб. общей патологии Император. ун-та св. Владимира” (1913); “К вопросу об отравлении щавелевой кислотой и ее солями” (1913); “Етіологія нефритів” (1918); “До характеристики токсичних експериментальних нефритів” (1925); “Клімат та здоров’я людини” (1927); “Гематоенцефалічний бар’єр при отруєнні СО” (1938); “Фітотоксична реакція як метод визначення тваринних гормонів в досліджуваному середовищі” (1939); “Препарат для тканинної терапії – “сикоплацентин” проф. Н.П. Харченка” (1949).

Баранник Петро Іванович (1895-1988) гігієніст, доктор медичних наук (1946), професор (1946), заслужений діяч науки УРСР (1965). Закінчив Харківський медичний інститут (1927). Працював епідеміологом, санітарним лікарем в Умані (1928-1931); від 1931 – у Київському медичному інституті: асистент, доцент, завідувач кафедри загальної гігієни (1941-1968), професор-консультант (до 1978), одночасно в 1948-1957 – декан санітарно-гігієнічного факультету, 1937-1941 – директор 1-го Київського медичного інституту.

Наукові дослідження в галузі гігієни.

Наукові праці: “Посібник для молодшого медичного персоналу” (1941); “Загрязнение и самоочищение Днепра в районе Киев-Триполье” (1949); “Курс лекцій з загальної гігієни” (1961); “Гигиена” (1963).

У фонді ННМБУ зберігаються праці Баранника П.І., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Посібник для молодшого медичного персоналу : [для мед. персоналу лікарень] (1941). Шифр зберігання: 610.25 П-617
2. Вопросы общей и частной гигиены. Сборник статей (1963). Шифр зберігання: 613 В-748
3. Гігієна. Підручник для студентів лікувального, педіатричного, стоматологічного факультетів медичних інститутів (1963). Шифр зберігання: 613(02) Г-463
4. Курс лекцій з загальної гігієни. Посібник для студентів санітарно-гігієнічних факультетів медичних інститутів (1961). Шифр зберігання: 613(02) Б-241

Волянський Юрій Леонідович (1940-2013) вчений у галузі мікробіології та імунології, доктор медичних наук (1981), директор Харківського НДІ мікробіології, вакцин та сироватки імені І.І. Мечникова (тепер Інститут мікробіології і імунології імені І.І. Мечникова АМН України (1983-2013). Наукові праці присвячені концепції системного аналізу, порівнянню та прогнозуванню медичних та соціальних наслідків ядерних катастроф. Наукову цінність мають досягнення в області вивчення ВІЛ-інфекції та СНІДу. Ним проаналізовані гіпотези щодо походження цього захворювання, особливостей структури і біологічних властивостей збудника.
Юрій Леонідович народився в с. Ново-Григорівці Арбузинського району Миколаївської області; медичну освіту здобув на санітарно-гігієнічному факультеті Одеського медичного інституту імені М. І. Пирогова (1963); з 1963 до 1968 р. працював на посаді заступника головного лікаря Герцаєвської районної лікарні (м. Герца, Чернівецької обл.); у 1968-1971 рр. навчався в аспирантурі на кафедрі мікробіології Чернівецького медичного інституту; у 1971 р. захистив кандидатську дисертацію «Деякі аспекти епідеміології і профілактики стафілококової інфекції»; з 1971 р. – асистент, від 1973 до 1976 р. – доцент, а у 1976-1977 рр. – виконувач обовʼязки завідувача кафедри мікробіології Чернівецького медичного інституту.
З 1977 ло 1983 р. – завідувач кафедри мікробіології Новокузнецького інституту удосконалення лікарів; у 1981 р. захистив докторську дисертацію «Протимікробна активність нових азоті фосфорвміщуючих органічних сполук, фенолів і фероценів»; професор (1982); з 1983 р. – директор Харківського НДІ мікробіології, вакцин та сироваток імені І.І. Мечникова (нині – Інститут мікробіології та імунології імені І.І. Мечникова НАМН України); завідувач кафедри клінічної імунології і мікробіології Харківської медичної академії післядипломної освіти (з 1986 р.); член Наукової ради НАМН України з теоретичної та профілактичної медицини; голова Харківського наукового товариства мікробіологів та епідеміологів; голова Харківської філії Українського наукового товариства епідеміологів, мікробіологів і паразитологів імені К. Д. Заболотного та Харківської філії Українського мікробіологічного товариства; головний редактор журналу «Анали Мечниківського Інституту»; член редакційних колегій низки фахових журналів; академік АН Вищої школи України; академік Екологічної ака-демії України.
Заслужений діяч науки і техніки України(1992). Автор близько 450 наукових публікацій, зокрема 27 монографій, 86 авторських свідоцтв, 23 методичних рекомендацій, 16 лікарських та профілактичних препаратів, прийнятих до промислового виробництва. Розробник концепції системного аналізу, порівняння та прогнозування медичних та соціальних наслілків ядерних катастроф на основі всебічного оцінювання та узагальнення матеріалів на Семипалатинському і Новоземельному полігонах, надзвичайних ситуацій на виробництві «Маяк» (Південний Урал), аварії на Чорнобильській АЕС.
Вивчав питання механізмів, етапності, послідовності та тривалості негативних ефектів ядерного ураження на окремих територіях, співвідношення стохастичних і нестохастичних явит у їх поєднанні. Обгрунтував домінантну роль нейроімуноендокринної регуляції в патології на фоні дії екстремальних чинників надзвичайних ядерних ситуацій; дослідив механізми взаємодії вірусу імунодефіциту людини з рецепторним апаратом клітин-мішеней, розкрив особливості імунного статусу при СНІДі, означив роль автоімунних процесів у розвитку цього захворювання; зробив вагомий внесок у розроблення та втілення протиепідемічних і санітарно-обмежуючих заходів щодо недопущення розповсюдження в Україні особливо небезпечних інфекцій та ліквідації наслідків аварії на Диканівських очисних спорудах; автор 16 лікарських та профілактичних препаратів, прийнятих до промислового виробництва в Україні та за кордоном; автор численних розробок нових ліків, способів їх отримання та методів діагностики захворювань; науковий консультант та керівник 10 докторських і 38 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертаційної роботи Волянського Ю. Л.:

Некоторые аспекты эпидемиологии и профилактики стафилококковой инфекции (1971). Шифр зберігання: Р-3895

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Ю. Л. Волянського, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Принцип оптимальности болезни (1992). Шифр зберігання: А-3108
2. Дифференциальная микробиологическая диагностика заболеваний, вызванных листериями и патогенными коринебактериями: методические рекомендации (1992). Шифр зберігання: Б-72001
3. ВИЧ-инфекция. Факты и гипотезы (1993). Шифр зберігання: Б-72330, Б-74024
4. Компьютерное моделирование в поиске противомикробных средств: принципы, подходы, методы (1994). Шифр зберігання: Б-74064
5. Вирусные гепатиты и ВИЧ-инфекции (эпидемиологические и иммунопатологические параллели)(1997). Шифр зберігання: Б-77260
6. Механизмы саморегуляции в микробиоценозах и новые аспекты профилактики менингококковой инфекции (1999). Шифр зберігання: Б-80262
7. Таксономія, біологічна характеристика, методи вилучення та ідентифікації грибів роду Сandida : методичні рекомендації (2013). Шифр зберігання: Б-93982
8. Біологічні особливості, лабораторна діагностика та довгострокове зберігання бактерій роду Escherichia : методичні рекомендації (2014). Шифр зберігання: Б-94700