Календар медицини

Анатолій Іванович Тріщинський (1923-2009) заслужений діяч науки України (1983), доктор медичних наук (1963), професор (1964), завідувач кафедри анестезіології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (1967-1996).

Анатолій Іванович у 1950 закінчив Вінницький медичний інститут. У 1963 захистив док­торську дисертацію “Знеболювання та за­безпечення безпеки операцій на відкритому серці з штучним кровообігом”. Учень профе­сора Г.Д. Дінабург, академіка М.М. Амосова.

Напрям наукових досліджень: лікування гострого та хронічного больового синдрому, клініко-фізіологічні та клініко-фармакологічні аспекти загального та регіонального знебо­лювання, клініко-фізіологічні, діагностичні аспекти й інтенсивна терапія тяжких гнійно-запальних процесів і сепсису. Засновник і фундатор вітчизняної наукової анестезіології й інтенсивної терапії, організатор системи анестезіологічної служби в Україні. Головний анестезіолог МОЗ України (1966). Голова правління Наукового товариства анестезіо­логів України (1964).

Наукові праці: “Операции на сердце с искусственным кро­вообращением” (1962); “Лечебная гипотермия” (1969); “История отечественной анестезиологии” (1976); “Обезболивание в амбулаторной практи­ке” (1978); “Неврологические синдромы при поражениях тройничного нерва” (1983); “Искусственная вентиляция легких” (1983); “Интенсивная терапия и дыхательная реани­мация при астматических состояниях” (1985); “Ферментные процессы и их коррекция при экстремальных состояниях” (1985).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці  Тріщинського А.І. підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Анестезіологія та інтенсивна терапія (2000)
2. Дифференциальная диагностика, интенсивная терапия и реанимация при острой сердечной недостаточности (1984)
3. Из истории отечественной анестезиологии (1973)
4. Интенсивная терапия и дыхательная реанимация при астматических состояниях (1985)
5. Интенсивная терапия тяжелых форм менингоэнцефалита у детей (1979)
6. Использование спинальной и комбинированной спинальной опиоидной анестезии в хирургической практике (1991)
7. Наркоз в амбулаторных условиях (1978)
8. Неврологические синдромы при поражении тройничного нерва (1983)
9. Руководство по интенсивной терапии (2004)
10. Наркоз в амбулаторных условиях (1978)

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації А.І. Тріщинского “Обезболивание и обеспечение безопасности операций на открытом сердце с искусственным кровообращением” (1963); “Неврологические синдромы, обусловленные поражением тройничного нерва” (1955)

Володимир Васильович Селецький (1868-1955) невролог, доктор медицини (1901), професор (1912), завідувач ка­федри нервових хвороб медичного фа­культету Університету Св. Володими­ра (1919-1922), завідувач кафедри фа­культетської неврології Київського ме­дичного інституту (1922-1950). Учень І.О. Сікорського.

Володимир Васильович закінчив гімназію та медичний фа­культет Університету Св. Володимира (1893). У 1901 захистив дисертацію “Опыт системати­ческого и клинического изучения рас­стройств речи при общем прогрессив­ном параличе” й одержав звання при­ват-доцента. У 1912 був обраний професором кафедри нер­вових хвороб Київського жіночого ме­дичного інституту.

У 1919 очолив кафедру нервових хвороб медичного факультету Універ­ситету Св. Володимира. У 1922 ка­федра неврології Київського медичного інституту була розподілена на дві – факультетську та госпітальну. Очолив кафедру факультет­ської неврології. Про­тягом багатьох років очолював Київське товариство невропатологів і психіатрів.

Наукові праці: “Опыт систематического и клинического изучения расстройств речи при общем прогрессивном параличе” (1901); “Цитотоксины и душевные заболевания” (1903); “Опыты с невролизинами” (1908); “Теория и психология галлюци­наций” (1908); “К диагностике поясничных болей” (1940); “К симптоматологии менингитов” (1947).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці  Селицького В.В. підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. 1. Диссоциация представлений и ее значение (1908)
   2. Неправильность пальцев ног (1909)
   3. Опыт систематического и клинического изучения расстройств речи при прогрессивном параличе (1899)
   4. Психопатология ощущений (1909)

1. Случай галлюциноза (1907)
2. Судебно-психиатрические наблюдения (1904)
3. Цитоксины и душевные заболевания (1903)

Надія Олександрівна Пучківська (1908-2001) офтальмолог, академік АМН СРСР (1971), НАН України (1992), АМН України (1993), Міжнародної офтальмологічної академії (1975), заслужений діяч науки УРСР (1968).

Закінчила Київський медичний інститут (1930). Доктор медичних наук (1954), професор (1956). З 1935 – асистент Київського медичного інституту, асистент Ташкентського медичного інституту. Учасниця 2-ї світової війни, працювала начальником очного відділення спеціалізованого фронтового евакуаційного госпіталю.

Від 1946 – в Українському науково-дослідному експериментальному інституті очних хвороб та тканинної терапії імені академіка Філатова в Одесі: 1946-1952 – завідувач клінічного відділення, 1953-1956 – заступник директора, 1957-1985 – директор, від 1986 – професор-консультант.

Основні праці з проблем пересадки рогівки, хірургічного лікування й імунотерапії наслідків важких опіків очей, застосування лазерного випромінювання в офтальмології, організації офтальмологічної допомоги населенню тощо.

Наукові праці: “Пересадка рогової оболонки при ускладнених більмах” (1960); “Wiederher-stellende Operationen bei schweren Schädigungen und Erkrankungen der Augen” (1965); “Основи пересадки рогової оболонки” (1971); “Патогенез і лікування опіків очей та їх наслідків” (1973).

Про неї

1. Надежда Александровна Пучковская: биобибл. указ. / Одес. НИИ глаз. болезней и тканевой терапии им.В.П.Филатова, Одес. науч. б-ка им. А.М. Горького (1986)
2. Возвращенное солнце: Об офтальмологе Н.А. Пучковской (1985)
3. Н.А. Пучковская в воспоминаниях современников: К 100-летию со дня рождения акад. Н.А. Пучковской/ Под общ. ред. Н.В. Пасечниковой (2008)

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації Н.О. Пучковської “Пересадка роговицы при стафиломах, выпяченных бельмах и некоторых других видах осложненных бельм” (1954)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці  Пучковської Н.О.  підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Атлас глазных болезней (1981)
2. Возвращаем человеку зрение (1981)
3. Восстановительное лечение и врачебно-трудовая экспертиза при патологии хрусталика (1985)
4. Вторичные дистрофические и структурные изменения в переднем отделе глаза (1985)
5. Этиология, патогенез, ранняя диагностика, лечение (1967)
6. Иммунология глазной патологии (1983)
7. Кератоконус (1984)
8. Пересадка роговой оболочки при осложненных бельмах (1960)

Юрій Дмитрович Усенко (1938-2005) пульмонолог, доктор медичних наук, заві­дувач курсу пульмонології (з 1984), засновник і перший керівник Центру невідкладної пульмонології (1978).

Закінчив Київський медичний ін­ститут імені О.О. Богомольця (1960). Захистив докторську дисертацію “Технологія одержання і вико­ристання високодисперсних лікуваль­них засобів у профілактиці захворю­вань органів дихання на основі попу­ляційно-екологічного підходу”.

Головні напрями наукової діяльності: невід­кладна пульмонологія, бронхологія, біокорегуючі технології в медицині.

Наукові праці: “Справочник пульмо­нолога” (1979); “Состояние и перспективы развития неотложной пульмо­нологии. Профилактика, диагностика и лече­ние заболеваний органов дыхания” (1986); “Диагностическое и прогности­ческое значение морфометрического анализа лимфоцитов периферической крови” (1986).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Усенка  Ю.Д. підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Диагностика острой пневмонии (1983)
2. Диспансеризация подростков с цель профилактики заболеваний органов дыхания (1985)
3. Комплексное лечение больных туберкулезом и неспецифическими заболеваниями легких с применением мефенамина натриевой соли (1977)
4. Методы оценки состояния и коррекции дренажной функции и бронхов (1986)
5. Организация лечения больных эндогенной бронхиальной астмой на этапах медицинской помощи (1985)

Коршинський Іван Юрійович (1928) хірург, кандидат медичних наук, доцент (1969). Заступник голови Закарпатської спілки лікарів-християн, заступник голови Закарпатської крайової організації Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, був засуджений за «контрреволюційну агітацію і пропаганду» (1948-56). Працював над проблемами хірургічної гастроентерології. Своє перебування в таборах ГУЛАГу описав у спогадах «Мої табірні університети та їх наслідки»

Іван Юрійович народився в с. Буштине (тепер – смт. Тячівського району Закарпатської обл.; медичну освіту здобув на медичному факультеті Ужгородського університету (1947–1961); у 1945 та 1948 рр. заарештовувався за звинуваченням в контрреволюційній агітації та пропаганді; з 1948 по 1955 р. перебував в ув’язненні; у 1961-1963 рр.- лікар-хірург Ужгородської клінічної лікарні.

Навчався в аспірантурі (1963-1966), працював на посадах асистента (1966– 1969), доцента (1969–1975) кафедри шпитальної хірургії, завідувача курсу дитячої хірургії (з 1975 р.) Ужгородського університету.

У 1963 р. захистив кандидатську дисертацію; доцент (1969); Народний депутат України 2-го скликання (1994-1998); заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань охорони здоров’я; Заслужений лікар України (1997); автор понад 100 наукових публікацій.

Пацко Ярослав Володимирович (1938-2007) нейроонколог, мікронейрохірург. Народився у Вінниці. Після школи поступив у Київський медичний інститут, який закінчив у 1961 р. У тому ж році почав працювати в Київському інституті нейрохірургії: лікар, науковий співробітник, завідувач науково-організаційного відділу.

Ярослав Володимирович у 1987 р. захистив докторську дисертацію “Аденоми гіпофіза з обширним екстраселлярним розповсюдженням”.

Розробляв основи лазерної нейрохірургії нейроендоскопом, першим в Україні запропонував використовувати методики транссфеноїдальних оперативних втручань при новоутвореннях в області турецького сідла.