Календар медицини

Міжнародний День ДНК встановлено на честь виходу 25 квітня 1953 р. британського журналу “Nature”, в якому була опублікована невелика стаття вчених з Кембриджу англійця Френсіса Кріка й американця Джеймса Уотсона під назвою “Молекулярна структура нуклеїнових кислот”, та відкриття подвійної спіралі ДНК.

Цей день – унікальна можливість для генетиків і лікарів різних спеціальностей, пов’язаних з наданням допомоги хворим зі спадковою патологією, обговорити свої дослідження зі студентами, лікарями та населенням. Зустрічі генетиків і населення в День ДНК об’єднують теоретиків і практиків, сприяють створенню товариств зацікавлених і працюючих у даному напрямку людей.

Чорнобиль…Чорний біль нашої землі. Скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.

У вересні 2003 р. на саміті СНД президент України Леонід Кучма запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Рада глав держав СНД підтримала цю пропозицію.

У грудні 2003 р. Генеральна асамблея ООН вітала рішення Ради глав держав СНД щодо проголошення 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф і закликала всі держави-члени ООН щороку вшановувати пам’ять про цю трагедію.

Аварія на ЧАЕС – найбільша техногенна катастрофа за всю історію ядерної енергетики у світі, що змінила радіаційну обстановку, екологію, долі людей не тільки на європейському континенті, а й у всьому світі.

О 1:23 ночі 26 квітня 1986 р. на Чорнобильському реакторі № 4 прогримів вибух, кілька сотень працівників і пожежників намагалися загасити пожежу, що не припинялася протягом 10 днів. Тоді загинули близько 50 співробітників станції та постраждали сотні рятувальників. Реактор був повністю зруйнований і в довкілля викинуто величезну кількість радіоактивних речовин. За потужністю радіоактивний викид у 300 разів перевищував атомне бомбардування японського міста Хіросіма. Радіоактивна хмара від аварії пронеслася над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США.

Визначити масштаби катастрофи та її впливу на здоров’я людей важко досі – тільки від раку, що розвинувся в результаті отриманої дози радіації, померли сотні тисяч людей. Прип’ять і навколишні села ще кілька століть будуть небезпечними для проживання.

Радіоактивного ураження зазнали близько 600000 осіб, насамперед, ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС створена 30-кілометрова зона відчуження. Понад 2,5 мільйонів мешканців України страждають від захворювань, спричених опроміненням, і близько 80 тисяч з них отримують допомогу. За даними міжнародних організацій, у результаті аварії померли 60 тисяч ліквідаторів, а 165 тисяч стали інвалідами.

Чорнобиль – це не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших співвітчизників. Завдяки самопожертві ліквідаторів аварія стала символом жертовності в ім’я Батьківщини, в ім’я мільйонів людей і прийдешніх поколінь. Ризикуючи своїм життям і здоров’ям, вони виконали свій обов’язок і захистили людство від згубного впливу та подальшого розповсюдження радіації.

Час не загоїв чорнобильських ран, не стер у пам’яті важкі та героїчні події, імена мужніх добровольців – пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які тієї квітучої весни відправились на зустріч невідомій небезпеці, виявивши жертовність, високий патріотизм, зупиняючи ядерну катастрофу. Їхній подвиг назавжди записаний до літопису людської мужності та навічно залишиться в пам’яті українського народу.

Калюжна Лідія Денисівна (1939) дерматовенеролог, доктор медичних наук (1990), професор (1991), заслужений діяч науки і техніки України (1998). Закінчила Київський медичний інститут (1962). Від 1965 працює в Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): завідувачка кафедри дитячої дерматовенерології (1986-1993), дерматовенерології (від 1993). Головний дерматовенеролог (1994-2004), дитячий дерматовенеролог (1996-2007, 2010) МОЗ України.

Вивчає патогенез і проблеми лікування алергодерматозів, захворювань придатків шкіри, сифілісу.

Наукові праці: “Болезни волос” (1991); “Косметика у нас дома” (1998); “Хвороби шкіри обличчя, слизової оболонки ротової порожнини та червоної облямівки губ” (2007); “Хвороби похідних шкіри” (2008); “Хвороби шкіри жінок у віковому аспекті” (2009).

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати Калюжної Л. Д.

• Некоторые нейро-гуморальные факторы в патогенезе круговидного облысения. Автореферат дисс. на соиск. уч. ст. канд. мед. наук, (1968), 1968 К179
• Клинико-иммунологическое обоснование неспецифической иммунокоррекции атопического дерматита. Автореферат дисс. на соиск. уч. ст. доктора мед. наук. (1990), Р-35572
• Болезни волос, (1991), Б-69286

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

• Фармакотерапевтический справочник дерматовенеролога. Лекарственные препараты. Средства лечебной косметики, (1999), Б-78390

Нещадименко Марко Петрович (1869-1942) мікробіолог, епідеміолог, доктор медицини (1910), професор, член-кореспондент ВУАН по відділу мікробіології (1929). Засновник і керівник першої в Україні кафедри мікробіології (1919-41), кафедри епідеміології (1933-39) Київського медичного інституту. Одним з перших вивчав дію дифтерійного токсину на організм, застосував анатоксин для профілактики дифтерії (1926), специфічної профілактики туберкульозу за допомогою вакцини БЦЖ.

Марко Петрович народився в с. Сердегівці (тепер – Шполянського району Черкаської обл.) у селянській родині; медичну освіту здобув на медичному факультеті Університету св. Володимира (1896). Слухав навчальний курс патологічної анатомії і опановував автопсію у Г. М. Мінха; після завершення навчання обійняв посаду асистента Сироваткового відділу Київського бактеріологічного інституту. Працював в інституті з 1896 по 1941 р. (з 1919 по 1931 р. – директор інституту, з 1931 по 1941 р. – заступник директора з наукової частини та завідувач мікробіологічного відділу); у 1898-1900 рр. на базі інституту
вів практичні заняття на Курсах удосконалення з бактеріології; двічі бував за кордоном з метою
влосконалення: 1902 р. – в Австрії (м. Відень) у Серотерапевтичному інституті професора
Paltauf a; 1908 р. – бактеріологічних інститутах Німеччини (міста: Берлін, Дрезден, Франк-фурт-на-Майні); Австрії (м. Ві-день); Франції (м. Париж); там опрацював низку питань з бактеріології і написав та опублікував сім праць.

З 1906 по 1912 р. – завідувач « … Заразного відділення Київського військового клінічного госпіталю, з 1912 по 1921 рік був прозектором-консультантом цього ж госпіталю»; у 1910 р. захистив докторську дисертацію – монографію «Экспериментальные исследования расстройств кро-вообращения при отравлении дифтерийным токсином».

У 1911-1912 роках читав лекції студентам 3-го і 4-20 курсів і вів практичні заняття з бактеріології із ученням про пошесні хвороби у Київському військовому клінічному госпіталі»; у 1912-1917 рр. лекційний курс бактеріології з вченням про інфекційні хвороби М. П. Нещадименко читав у приміщенні Київського бактеріологічного інституту; до програми входили: предмет бактеріології та її завдання, методика, загальна морфологія та фізіологія мікробів, розповсюдження мікробів у природі, вчення про патогенні мікроби, сутність інфекції, імунітет, анафілаксія, способи збирання матеріалу для бактеріологічних досліджень, дезінфекція, найважливіші патогенні мікроби, аероби й анаероби, патогенні коки, бацили, вібріони та спірохети, дріжджі, пліснява та protozoa, реакції імунітету, аглютинація, бактеріолізини, опсоніни, реакція звʼязування комплементу, вакцинація й серотерапія, обрані розділи з вчення про інфекційні хвороби.

У 1914 р. здобув звання приват-доцента кафедри патологічної анатомії (Лабораторія бактеріології); 1918 р. – професор; в 1919-1941 рр. – завідувач (організатор) кафедри епідеміології та мікробіології в Київському університеті (з 1921 р. – Київський медичний інститут). За часів УНР став одним із організаторів першого українського медичного факультету, очолив кафедру загальної патологічної анатомії з бактеріологією; голова Київського слиного медичного товариства (1928-1930); володів німецькою і французькою мовами (читав, писав, розмовляв), англійською (читав).

Автор 46 наукових публікацій. Наукові праці присвячені різним проблемам мікробіології та імунології, М. П. Нещадименко одним із перших вивчив вплив дифперійного токсину на організм, застосував анатоксин для профілактики дифтерії, специфічної профілактики туберкульозу за допомогою вакцини БЦЖ.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Нещадименко М.П., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Одновременная и однократная иммунизация оспенной вакциной и дифтерийным анатоксином, (1936) Шифр документа: 616.093.1 Н-598
2. Цереброспінальний менінгіт, (1935) Шифр документа:616.92 Н-598
3. Коллекция Экспериментальное исследование расстройств кровообращения при отравлении дифтерийным токсином. Из отделения экспериментальной медицины киевского бактериологического института, (1909) Шифр документа: 616.092 А-465
4. Экспериментальное исследование расстройств кровообращения при отравлении дифтерийным токсином, (1909) Шифр документа: 616.093. Н-598

Поліщук Микола Єфремович (1944) член-кореспондент НАМН України, обраний за спеціальністю “травматологія” (1997),  доктор медичних наук (1986), професор (1991), заслужений діяч науки і техніки (1994), завідувач кафедри нейрохірургії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (з 1993), директор клініки невідкладної нейрохірургії, головний нейрохірург Управління охорони здоров’я м. Києва (1985-2002).

Микола Єфремович висококваліфікований фахівець, один з провідних учених у галузі нейротравматології (черепно-мозкова, хребетно-спино-мозкова, поєднана та множинна травма) та невідкладної нейрохірургії (гострі порушення мозкового кровообігу, організація невідкладної нейрохірургії). Основні напрями наукової діяльності: особливості змін кровообігу та реакцій мозку при черепно-мозковій травмі на тлі алкогольної інтоксикації та соматичної патології, характеристика забоїв головного мозку в різних вікових групах, особливості лікування хворих із хребетно-спино-мозковою, поєднаною та множинною травмами, зміни мозкового кровообігу при гострих порушеннях мозкового кровообігу. Організатор служби невідкладної нейрохірургії в Україні та підготовки фахівців з нейрохірургії, реформування галузі охорони здоров’я.

Народний депутат України (2002 -2005), Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства (2002 -2005). Подав до Верховної Ради України та ініціював обговорення понад 130 законопроектів і постанов. Міністр охорони здоров’я (2005), голова Київської філії нейрохірургів. Член Європейської, Російської та Всесвітньої асоціацій нейрохірургів.

Наукові праці: “Огнестрельные ранения головы” (1996); “Клініка та судово-медична експертиза черепно мозкових ушкоджень” (1996); “Алкогольная интоксикация в клинике неотложной неврологии и нейрохирургии” (2000); “Принципы ведения больных в неотложной неврологии и нейрохирургии” (2001); “Повреждения позвоночника и спинного мозга” (2001); “Травми черепа і головного мозку. Травма хребта і спинного мозку” (2004); “Анестезия и интенсивная терапия в нейрохирургии” (2004); “Вогнепальні ураження центральної нервової системи” (2005); “Нейрохірургічна служба України” (2005); “Хірургічне лікування дискогенних радікуломієлопатій шийного відділа хребта” (2006); “Шкали в клінічній неврології” (2009); “Лікуймо Україну” (2009); “П’ять після шестидесяти” (2009);  “Політравма” (2012); “Медицина невідкладних станів” (2012); “Діагностика та хірургічне лікування дискогенних нейрокомпресійних синдромів” (2014); “Учитель” (2015); “Організація надання спеціалізованої нейрохірургічної допомоги при бойовій черепно-мозковій травмі, при бойових травмах хребта і спинного мозку, при ушкодженнях периферичних нервів” (2015, 2016) та ін.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати:

• Клиника, диагностика и лечение острых травматических субдуральных гематом при алкогольной интоксикации (1974). Шифр зберігання: Р 17786
• Ушибы головного мозга у лиц различных возрастных групп (1986). Шифр зберігання: Р 31646

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Поліщука М. Є., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

• Алкогольная интоксикация в клинике неотложной нейрохирургии и неврологии (2000). Шифр зберігання Б-87565
• Анестезия и интенсивная терапия в нейрохирургии (2004). Шифр зберігання:Б-83930; Вогнепальні ушкодження центральної нервової системи (2005). Шифр зберігання: Б-85135
• Законодавче регулювання тютюнокуріння в Україні: гармонізація вітчизняних та міжнародних правових засад (2005). Шифр зберігання Б-84807
• Інсульт. Де вихід? Порадник для практичного лікаря (2007). Шифр зберігання Б-87437
• Клініка та судово-медична експертиза черепно-мозкових ушкоджень (1996). Шифр зберігання: Б-75660
• Лікуймо Україну! (2009). Шифр зберігання В-7343
• Основи мікронейрохірургії (2011). Шифр зберігання: Б-92207
• Показники здоров’я населення та використання ресурсів охорони здоров’я в Україні за 2003-2004 роки (2005). Шифр зберігання: Г-223
• Огнестрельные ранения головы (1996). Шифр зберігання: П-509КолПол
• Основи нейротравми (2007). Шифр зберігання: Б-87426
• Хирургия глиом головного мозга при сохраненном сознании (AWAKE CRANIOTOMY) (2012). Шифр зберігання: Б-93680

Фещенко Юрій Іванович (1949) академік НАМН України, обраний за спеціальністю “пульмонологія і фтизіатрія” (1997), доктор медичних наук (1988), професор (1990), заслужений діяч науки і техніки України (1997), директор ДУ “Національний інститут фтізіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України” (з 1991), повний кавалер ордена “За заслуги”, завідувач кафедри фтизіатрії і пульмонології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України (з 2009).

Розробив впроваджену наказом МОЗ України Адаптовану ДОТС-стратегію, завдяки якій за 2006-2008 рр. вдалося стабілізувати епідеміологічну ситуацію з туберкульозу в країні та знизити захворюваність і смертність від цієї недуги. Започаткував ендолімфатичну антибіотикотерапію в комплексному лікуванні хворих пульмонологічного профілю, встановив основні причини розвитку хронічного бронхіту та бронхіальної астми, розробив систему організації пульмонологічної допомоги населенню, стандарти діагностики та лікування бронхіальної астми, пневмонії, хронічного обструктивного захворювання й іншої легеневої патології, удосконалив статистичну звітність щодо хвороб органів дихання. Брав безпосередню участь у розробці всіх чинних законодавчих і нормативних актів Адміністрації Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Міністерства охорони здоров’я України, що стосуються діяльності фтизіатричної та пульмонологічної галузей медицини.

Головний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності “Пульмонологія та фтизіатрія” (1985-2017), Голова проблемної комісії МОЗ та НАМН України “Фтизіатрія і пульмонологія”, член Європейської та Міжнародної асоціацій по боротьбі з туберкульозом та захворюваннями легень, член Американської торакальної асоціації, голова Асоціації фтизіатрів і пульмонологів України, голова Асоціації хіміотерапевтів України, член Національної ради з питань протидії туберкульозу ВІЛ­інфекції/СНІДу.

Наукові праці: “Омега-3 ПНЖК: Новий лікарський препарат Теком” (1996); “Туберкульоз позалегеневої локалізації” (1998); “Туберкульоз легень в період епідемії: епідеміологічні, клініко-діагностичні, лікувально-профілактичні та організаційні аспекти” (1998); “Атлас захворювань легень” (2001); “Хронічні обструктивні захворювання легень” (2002); “Сучасні методи діагностики, лікування і профілактики туберкульозу” (2002); “Синдром обструктивного сонного апноэ” (2003); “Організація протитуберкульозної допомоги населенню” (2006); “Менеджмент у фтизіатрії” (2007); “Контроль за туберкульозом в умовах Адаптованої ДОТС-стратегії” (2007); “Основи клінічної фтизіатрії: керівництво для лікарів” (2007); “Хвороби респіраторної системи” (2008); “Організація лікування хворих на туберкульоз” (2009); “Пульмонологія та фтизіатрія” (2009); “Негоспітальна пневмонія у дорослих осіб: етіологія, патогенез, класифікація, діагностика, антибактеріальна терапія” (2013); “Основні засади оптимізації протитуберкульозних заходів і реформування протитуберкульозної служби в Україні” (2015); та ін.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат:

Клинико-иммунологические исследования туберкулеза внутригрудных лимфатических узлов у детей и подростков (1977). Шифр зберігання: Р-23844

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Фещенко Ю. І., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

• Атлас заболеваний легких (2001). Шифр зберігання: Б-80886
• Лабораторна діагностика туберкульозної інфекції: Навчальний посібник (2019). Шифр зберігання: Б-99040
• Сучасні методи діагностики, лікування і профілактики туберкульозу: Посібник (2002). Шифр зберігання: Б-82987
• Фтізіоепідеміологія: Навчальний посібник (2004). Шифр зберігання: Б-83838
• Організація контролю за хіміорезистентним туберкульозом (2013). Шифр зберігання: В-8921