Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
8 вересня – Всесвітній день фізичного терапевта (фахівця з фізичної реабілітації). Цей день дає можливість фахівцям даної сфери підвищити обізнаність широких мас населення про ключову роль реабілітації в підтримці здоров’я та відновлення незалежності людей, які втратили рухові функції внаслідок травм або хвороб.
Цей день стали відзначати за ініціативою Всесвітньої конфедерації фізичних терапевтів (WCPT) у 1996 році. WCPT – всесвітня організація, що об’єднує майже сімсот тисяч професіоналів з фізичної реабілітації з 125 країн.
Емма Стокс, президентка Всесвітньої конфедерації фізичних терапевтів, зробила 28 лютого 2022 наступну заяву на підтримку України:
“Всесвітня конфедерація засмучена й обурена нападом Росії на Україну. Наші думки разом з нашими колегами з України та з усією світовою Спільнотою Фізіотерапевтів, зачеплених цими подіями. Ми будемо й надалі підтримувати наших колег і друзів з Української асоціації фізичної терапії і реабілітаційних працівників в Україні всіма можливими способами.”
Лупальцов Володимир Іванович (1939) хірург, доктор медичних наук (1982), професор (1985), член-кореспондент НАМН України (2003), заслужений діяч науки і техніки України (1995). Закінчив Харківський медичний інститут (1964). Працював лікарем. Від 1970 – у Харківському медичному університеті: від 1983 – завідувач кафедри хірургії № 3.
Вивчає питання хірургічного лікування хвороб підшлункової залози, жовчного міхура та позапечінкових жовчних шляхів, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, кишкової непрохідності, захворювань судин нижніх кінцівок, гнійної хірургічної інфекції, опікового шоку; етіологію та патогенез гострого післяопераційного панкреатиту.
Наукові праці: “Послеоперационный панкреатит” (1988); “Неотложная хирургия брюшной полости” (1989); “Перфоративная гастродуоденальная язва” (2003); “Раны, раневая инфекция и особенности течения раневого процесса в условиях радиации” (2004); “Осложнения язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки: хирургическое лечение” (2009); “Методы и способы оказания неотложной хирургической помощи при острой хирургической патологии органов брюшной полости и забрюшинного пространства” (2012).
Земсков Володимир Сергійович (1939-2002) хірург, доктор медичних наук (1981), професор (1983), заслужений діяч науки УРСР (1988).
Володимир Сергійович закінчив Луганський медичний інститут (1962). Працював лікарем. Від 1972 – у Київському НДІ клінічної та експериментальної хірургії (нині Інститут хірургії та трансплантології АМНУ): від 1981 – керівник відділення; водночас від 1980 – завідувач кафедри хірургії, від 1982 – загальної хірургії Національного медичного університету (Київ), директор Київського центру хірургії печінки, жовчних шляхів та підшлункової залози. Президент міжнародної холдингової компанії “Клініка Земскова” (від 1997).
Вивчав проблеми профілактики, діагностики та лікування захворювань печінки, жовчовивідних шляхів, підшлункової залози, шлунка, зокрема з застосуванням кріохірургії, гемосорбції, низькоінтенсивних електромагнітних випромінювань і лазерної терапії.
Наукові праці: “Хирургия печени” (1985); “Сорбционная детоксикация в хирургической клинике” (1985); “Постпанкреаторезекционный синдром” (1986); “Гипотермия в неотложной брюшной хирургии” (1988); “Современные подходы к лечению острого деструктивного панкреатита” (1999); “Аллогомеопатическая курация больных хирургического профиля” (2000).
Книш Іван Тарасович (1924-1985) онколог, доктор медичних наук (1965), професор (1969), заслужений діяч науки УРСР (1979).
Іван Тарасович закінчив Київський медичний інститут (1953). Відтоді працював у Київському НДІ ортопедії; від 1966 – завідувач клініки пухлин кісткової системи Київського НДІ експериментальної та клінічної онкології (нині Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології НАНУ); від 1971 – завідувач відділення пухлин опорно-рухового апарату та м’яких тканин Київського рентґенорадіологічного та онкологічного інституту (нині Національний інститут раку). Голова Республіканського товариства онкологів (1980-1985).
Удосконалив методики міжлопатково-груднинної ампутації при пухлинах плечової кістки, лопатки та кільця ключиці, доступу для видалення пухлин крижів, комбінований метод лікування кістково-мозкових пухлин, меланом шкіри.
Наукові праці: “Диагностика и лечение первичных костных опухолей крестцово-копчиковой области” (1973); “Регионарная перфузия при лечении злокачественных опухолей конечностей” (1973); “Комбинированное и комплексное лечение злокачественных опухолей” (1979); “О профилактике злокачественных новообразований опорно-двигательного аппарата” (1980); “Злокачественные опухоли мягких тканей конечностей и туловища” (1981).
Фомін Петро Дмитрович (1939-2020) хірург, академік НАМН України (2011), академік НАН України (2015), академік АН НП України (1998), дійсний член Нью-Йоркської академії наук (1994), член РАПН за відділенням “Фундаментальна медицина” (2010), член європейських спільнот European Society of Surgery (2002) та наукового комітету міжнародної асоціації “Рак шлунку” (International gastric cancer association, IGCA, 2009), доктор медичних наук (1984), професор (1987), заслужений діяч науки і техніки України (1999), завідувач кафедри хірургії №3 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (з 1992).
Член Правління та Президії Українського товариства хірургів, комісії МОЗ і МОН України з розробки освітньо-кваліфікаційних характеристик та Державних стандартів вищої медичної освіти в Україні, Європейського товариства хірургів.
Відомий учений-хірург в Україні і поза її межами. Ним розроблені і впроваджені в практику нові методи операцій пластики стравоходу після механічних пошкоджень, запальних процесів і пухлинних уражень сегментів товстої та тонкої кишок залежно від особливостей розгалуження мезентеріальних судин. Основні напрями наукової діяльності спрямовані на розробку на рівні світових стандартів, теоретичне обґрунтування та впровадження в клінічну практику малоінвазивних ендохірургічних і рентгенендоваскулярних технологій та приладів для лікування шлунково-кишкових кровотеч; технологій електрозварювання в абдомінальній хірургії; хірургічної інфекції, абдомінального сепсису; розробку Державних стандартів вищої медичної освіти в Україні в галузі вивчення хірургічних дисциплін відповідно до міжнародних стандартів.
Наукові праці: “Эндоскопический мониторинг при желудочно-кишечных кровотечениях” (2002); “Сторінки виникнення й розвитку хірургії в Україні. Хірургічні школи. Кафедри хірургії (до 165-річчя НМУ)” (2005); “Руководство по клинической хирургии. Дифференциальная диагностика и лечение хирургических болезней” (2005); “Tigecycline is efficacious in the treatment of complicated intra-abdominal infections” (2005); “Язва Дьелафуа” (2008); “Неопухолевые заболевания пищевода”(2009); “Хирургические болезни” (2017); “Очерки хирургии язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки” (2017).
Глобальна ініціатива відзначати World Lymphoma Awareness Day (WLAD) була запропонована у 2004 році Коаліцією з лікування лімфоми, що об’єднує пацієнтів із 41 країни. Мета заходів, які проводяться 15 вересня, підвищення обізнаності громадськості щодо симптом різних видів лімфом, необхідності ранньої діагностики та підвищення доступу до лікування.
Лімфома – це різновид злоякісних пухлин клітин імунної системи, що вражають лімфатичну систему – лімфатичні вузли (невеликі закриті скупчення лімфоцитів), селезінку, вилочкову залозу, кістковий мозок. Всі види лімфоми поділяють на два типи: лімфома Ходжкіна та неходжкінські лімфоми (близько 80 видів).
У світі більше одного мільйона людей живе з цим діагнозом. Щодня патологію виявляють у близько тисячі пацієнтів. В Україні на неходжкінські лімфоми і хронічний лімфолейкоз страждають 15 тис. людей. Лише у 6% наших пацієнтів пухлину виявляють на першій стадії. А кожен п’ятий хворий дізнається про свій діагноз, коли лімфома вже на ІІІ або ІV стадії. Разом із тим, лімфома – один із небагатьох видів раку, який успішно піддається лікуванню. Так лімфому Ходжкіна можна вилікувати у 85–95 % пацієнтів, а неходжкінського типу – на ранніх стадіях (в залежності від різновида) лікуються у 70 %. Тож важливим є поширення інформації про лімфоми і своєчасна діагностика захворювання.