155 років від дня народження Данила Заболотного

Життя віддаю людям…

(28.12.1866 – 1929)

Данило Заболотний – видатний український мікробіолог, епідеміолог зі світовим ім′ям, Президент АН УРСР, засновник першої у світі кафедри епідеміології в Одеському медичному університеті, засновника Інституту мікробіології та епідеміології в Києві.

Данило Кирилович Заболотний народився 28 грудня 1866 року у селі Чоботарка Ольгопільського повіту Подільської губерніі (нині село Заболотне Крижопільського району Вінницької області) селянської родини, де панувала любов до освіти. В домашніх умовах малий Данило освоїв початкову освіту, любив читати книжки, цікавився природою – квітами, рослинами, тваринами, комахами тощо. Усе життя Данила Кириловича Заболотного тісно пов′язане з Одесою. 1880 року він переїхав до свого дядька М.М. Сауляка–Савицького і вступив до 5–го класу Рішельєвської гімназії. Після закінчення 1885 року, став студентом природничого відділені фізико–математичного факультету Новоросійського (нині Одеського) університету. Під час навчання Данило Заболотний захоплювався ботанікою, зоологією, мікробіологією, іноземними мовами, приймав активну участь у студентському протестному русі, за що був виключений з університету. 1889 – 1891 роки Данило Кирилович працював на Одеській бактеріологічній станції, заснованій І.І. Мечниковим, де проводив дослідження мікроорганізмів снігу та фосфоресценцію Одеських лиманів. За дипломну роботу «Мікроби снігу», 1891 року Данило Заболотний здобув звання магістра природничих наук.

155 років від дня народження Данила Заболотного1891 року Заболотний переїхав до Києва, де вступив на третій курс медичного факультету Київського університету та продовжив дослідження з бактеріології, кафедри загальної та експериментальної патології. Приймав участь у розробці санітарно–гігієнічних заходів у Києві, заснував у Кам`янці–Подільському бактеріологічну лабораторію. Разом з колегою І.Г. Савченко, провів на собі ризикований експеримент – перевірив дію протихолерної сироватки на власному організмі. Результати експерименту, що довели ефективність протихолерних щеплень були відомі за кордоном.

Велике значення в становленні вченого Заболотного як епідеміолога зі світовим ім′ям, мала його активна участь у протиепідемічних експедиціях під час вивчення спалахів чуми в Китаї, Ірані, Месопотамії, Киргизьких степах, Поволжі, Туркестані, Шотландії, Маньчжурії, Португалію, Марокко тощо. При Імператорському інституті експериментальної медицини міста Петербург, організував першу на території Російської імперії самостійну кафедру бактеріології, яку очолював майже 30 років.
Водночас Данило Кирилович не поривав зв`язків з Україною. Він переймався станом медицини в республіці. Звертав увагу на недостатню кількість вищих та середніх медичних закладів, де майбутні медики навчалися рідною мовою. 1921 року Заболотний обґрунтовував необхідність організації вищого навчального закладу у Вінниці.

Науково–педагогічну діяльність Заболотного було високо визнано в Україні та світі. 1922 року Данила Кириловича було обрано дійсним членом Української академії наук. Наступного року він став член–кореспондентом Академії наук СРСР, 1926 року – дійсним членом цієї академії. В травні 1928 року Заболотного Д.К. обрано президентом Всеукраїнської академії наук (ВУАН). Ім’я Данила Кириловича Заболотного присвоєно Інституту мікробіології та епідеміології НАН України. З 1968 року Національна академія наук України присуджує премії імені академіка Д.К. Заболотного за видатні досягнення в галузі мікробіології, вірусології, епідеміології та зоології. Цієї премії автор може удостоїтися лише раз у житті. Про міжнародне визнання, здобуте вченим у боротьбі з інфекційними хворобами людини, свідчить французький орден Почесного Легіону, одержаний Данилом Кириловичем від Інституту Пастера в Парижі.

Данило Кирилович намагався своє життя віддавати людям, жив для інших. Овдовівши, учений всиновив 13 дітей та дав їм освіту.

Ім’ям вченого названо вулицю в місті Києві. Будинок–садибу, що на Вінниччині в селі Заболотне, де народився Данило Кирилович, облаштовано як його меморіальний музей.

У фондах Національної наукової медичної бібліотеки України займають почесне місце прижиттєві видання академіка Заболотного. Данило Кирилович Заболотний автор понад 200 наукових творів, присвячених вивченню холери, бубонної та легеневої форм чуми, сифілісу, газової гангрени, черевного та висипного тифів, дифтерії, малярії, грипу, дизентерії.

Публікації на цю тему

Життя віддаю людям…

(28.12.1866 – 1929)

Данило Заболотний – видатний український мікробіолог, епідеміолог зі світовим ім′ям, Президент АН УРСР, засновник першої у світі кафедри епідеміології в Одеському медичному університеті, засновника Інституту мікробіології та епідеміології в Києві. Данило Кирилович Заболотний народився 28 грудня 1866 року у селі Чоботарка Ольгопільського повіту Подільської губерніі (нині село Заболотне Крижопільського району Вінницької області) селянської родини, де панувала любов до освіти. В домашніх умовах малий Данило освоїв початкову освіту, любив читати книжки, цікавився природою – квітами, рослинами, тваринами, комахами тощо. Усе життя Данила Кириловича Заболотного тісно пов′язане з Одесою. 1880 року він переїхав до свого дядька М.М. Сауляка–Савицького і вступив до 5–го класу Рішельєвської гімназії. Після закінчення 1885 року, став студентом природничого відділені фізико–математичного факультету Новоросійського (нині Одеського) університету. Під час навчання Данило Заболотний захоплювався ботанікою, зоологією, мікробіологією, іноземними мовами, приймав активну участь у студентському протестному русі, за що був виключений з університету. 1889 – 1891 роки Данило Кирилович працював на Одеській бактеріологічній станції, заснованій І.І. Мечниковим, де проводив дослідження мікроорганізмів снігу та фосфоресценцію Одеських лиманів. За дипломну роботу «Мікроби снігу», 1891 року Данило Заболотний здобув звання магістра природничих наук. 1891 року Заболотний переїхав до Києва, де вступив на третій курс медичного факультету Київського університету та продовжив дослідження з бактеріології, кафедри загальної та експериментальної патології. Приймав участь у розробці санітарно–гігієнічних заходів у Києві, заснував у Кам`янці–Подільському бактеріологічну лабораторію. Разом з колегою І.Г. Савченко, провів на собі ризикований експеримент – перевірив дію протихолерної сироватки на власному організмі. Результати експерименту, що довели ефективність протихолерних щеплень були відомі за кордоном. Велике значення в становленні вченого Заболотного як епідеміолога зі світовим ім′ям, мала його активна участь у протиепідемічних експедиціях під час вивчення спалахів чуми в Китаї, Ірані, Месопотамії, Киргизьких степах, Поволжі, Туркестані, Шотландії, Маньчжурії, Португалію, Марокко тощо. При Імператорському інституті експериментальної медицини міста Петербург, організував першу на території Російської імперії самостійну кафедру бактеріології, яку очолював майже 30 років. Водночас Данило Кирилович не поривав зв`язків з Україною. Він переймався станом медицини в республіці. Звертав увагу на недостатню кількість вищих та середніх медичних закладів, де майбутні медики навчалися рідною мовою. 1921 року Заболотний обґрунтовував необхідність організації вищого навчального закладу у Вінниці. Науково–педагогічну діяльність Заболотного було високо визнано в Україні та світі. 1922 року Данила Кириловича було обрано дійсним членом Української академії наук. Наступного року він став член–кореспондентом Академії наук СРСР, 1926 року – дійсним членом цієї академії. В травні 1928 року Заболотного Д.К. обрано президентом Всеукраїнської академії наук (ВУАН). Ім’я Данила Кириловича Заболотного присвоєно Інституту мікробіології та епідеміології НАН України. З 1968 року Національна академія наук України присуджує премії імені академіка Д.К. Заболотного за видатні досягнення в галузі мікробіології, вірусології, епідеміології та зоології. Цієї премії автор може удостоїтися лише раз у житті. Про міжнародне визнання, здобуте вченим у боротьбі з інфекційними хворобами людини, свідчить французький орден Почесного Легіону, одержаний Данилом Кириловичем від Інституту Пастера в Парижі. Данило Кирилович намагався своє життя віддавати людям, жив для інших. Овдовівши, учений всиновив 13 дітей та дав їм освіту. Ім’ям вченого названо вулицю в місті Києві. Будинок–садибу, що на Вінниччині в селі Заболотне, де народився Данило Кирилович, облаштовано як його меморіальний музей. У фондах Національної наукової медичної бібліотеки України займають почесне місце прижиттєві видання академіка Заболотного. Данило Кирилович Заболотний автор понад 200 наукових творів, присвячених вивченню холери, бубонної та легеневої форм чуми, сифілісу, газової гангрени, черевного та висипного тифів, дифтерії, малярії, грипу, дизентерії.