120 років від дня народження лікаря-хірурга, доктора медичних наук, професора Миколи Омеляновича Дудка (1901–1978)
Лікар-хірург, доктор медичних наук (1943), професор (1945), заслужений діяч науки УРСР (1957). Закінчив Київський медичний інститут (1925), де відтоді й працював (з перервами): директор (1937), завідувач кафедри шпитальної хірургії (1944-1961); заступник директора 3-го Московського медичного інституту (1932-1936); під час 2-ї світової війни – військовий лікар; директор Українського НДІ ортопедії (Київ, 1944-1945); керівник клінічного відділу судинної хірургії (1961-1970).
Наукові дослідження були присвячені невідкладній допомозі, травматології, проривній виразці шлунка та дванадцятипалої кишки, раку стравоходу та кардії, хірургії серця, трансплантації тканин і органів, косметичному методу хірургічних операцій розширених судин ніг, переливання крові, а також історії хірургії. Запропонував спосіб лікування анаеробної інфекції шляхом внутрішньовенного введення великих доз протигангренозної сироватки; методи профілактики та лікування травматичного шоку загруднинною новокаїновою блокадою.
Наукові праці: “Виведення чужого тіла з 12-палої кишки за допомогою дуоденального зонда” (1930); “Прободная язва желудка и двенадцатиперстной кишки” (1945); “Лечение газовой гангрены” (1946); “Новый способ ушивания дивертикула грудного отдела пищевода” (1959); “Отдаленный результат операции при аневризме левого желудочка” (1961); “Советская медицина на службе у партизан Украины” (1966).