Народився Фрідріх Фрідріхович Мерінг

Дата:
10.03.2017 день
2017-03-10T00:00:00+02:00
2017-03-11T00:00:00+02:00

195 років від дня народження лікаря-гуманіста, доктора медицини, професора Фрідріха Фрідріховича Мерінга (1822–1887)
Терапевт, доктор медицини та хірургії (1851), таємний радник (1881), екстраординарний (1857), ординарний (1858), заслужений ординарний (1878) професор, завідувач кафедри спеціальної патології і терапії (1857-1868) та факультетської терапевтичної клініки (1865-1886) Київського університету св. Володимира, викладав курс історії медицини.
У 1845 р. до полтавського маєтку графа Сперанського приїхав з Німеччини лікар Фрідріх Фрідріхович Мерінг. Згодом, щоб підготуватися до докторського іспиту, він поїхав до Петербурга, де в 1-му сухопутному госпіталі працював як прозектор під керівництвом М.І. Пирогова. Професійний інтерес переріс у дружні стосунки, які Ф.Ф. Мерінг і М.І. Пирогов підтримували все життя. До переїзду в Київ, чекаючи конкурсу на отримання кафедри в Київському університеті, Фрідріх Фрідріхович працював лікарем у маєтку Г.С. Тарновського на Чернігівщині, де дуже швидко став своїм у колі заможної інтелігенції. У Чернігівському губернському присутствії влітку 1853 р. він приймає присягу на вірність Російській імперії.
Блискучий діагност, талановитий клініцист. Першим встановив прижиттєвий діагноз тромбозу вінцевих артерій серця, чим започаткував нову епоху в історії вітчизняної кардіології. Брав активну участь у боротьбі з епідемією висипного тифу в Києві. Завдяки його матеріальній підтримці було створено одне з перших у Європі Наукове клінічне товариство студентів-медиків. Одна з вулиць Києва була назва його іменем (нині – вул. М. Заньковецької).
Наукові праці: “Курс клинических лекций” (1884); “Лекции по гигиене” (1863-1865); “Сахарная болезнь в общедоступном изложении” (1901).

195 років від дня народження лікаря-гуманіста, доктора медицини, професора Фрідріха Фрідріховича Мерінга (1822–1887) Терапевт, доктор медицини та хірургії (1851), таємний радник (1881), екстраординарний (1857), ординарний (1858), заслужений ординарний (1878) професор, завідувач кафедри спеціальної патології і терапії (1857-1868) та факультетської терапевтичної клініки (1865-1886) Київського університету св. Володимира, викладав курс історії медицини. У 1845 р. до полтавського маєтку графа Сперанського приїхав з Німеччини лікар Фрідріх Фрідріхович Мерінг. Згодом, щоб підготуватися до докторського іспиту, він поїхав до Петербурга, де в 1-му сухопутному госпіталі працював як прозектор під керівництвом М.І. Пирогова. Професійний інтерес переріс у дружні стосунки, які Ф.Ф. Мерінг і М.І. Пирогов підтримували все життя. До переїзду в Київ, чекаючи конкурсу на отримання кафедри в Київському університеті, Фрідріх Фрідріхович працював лікарем у маєтку Г.С. Тарновського на Чернігівщині, де дуже швидко став своїм у колі заможної інтелігенції. У Чернігівському губернському присутствії влітку 1853 р. він приймає присягу на вірність Російській імперії. Блискучий діагност, талановитий клініцист. Першим встановив прижиттєвий діагноз тромбозу вінцевих артерій серця, чим започаткував нову епоху в історії вітчизняної кардіології. Брав активну участь у боротьбі з епідемією висипного тифу в Києві. Завдяки його матеріальній підтримці було створено одне з перших у Європі Наукове клінічне товариство студентів-медиків. Одна з вулиць Києва була назва його іменем (нині – вул. М. Заньковецької). Наукові праці: “Курс клинических лекций” (1884); “Лекции по гигиене” (1863-1865); “Сахарная болезнь в общедоступном изложении” (1901).