125 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Іллі Леонтійовича Зайченка (1896-1964)
Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1938), професор (1949). Учасник 1-ї світової війни. Закінчив Київський медичний інститут (1924), де й працював до 1927. У 1927-1935 – в Українському НДІ ортопедії та травматології (нині Інститут патології хребта та суглобів АМНУ, Харків); 1935-1941 – старший науковий співробітник Українського НДІ ортопедії (нині Інститут травматології та ортопедії АМНУ, Київ) і керівник клініки ортопедії, травматології та польової хірургії 2-го Київського медичного інституту; під час 2-ї світової війни – військовий лікар; у 1944-1946 – завідувач кафедри військово-польової хірургії, ортопедії і травматології Одеського медичного інституту й інституту удосконалення лікарів; 1946-1951 – завідувач клініки дитячої хірургії, ортопедії і травматології, заступник директора з наукової роботи Інституту охорони материнства і дитинства у м. Мукачеве; за сумісництвом у 1946-1948 – завідувач кафедри анатомії людини, 1948 – загальної хірургії Ужгородського університету; від 1951 – у Львівському медичному інституті, де в 1955 організував і відтоді очолював кафедру ортопедії, травматології та дитячої хірургії.
Наукові дослідження були присвячені регенерації травмованих кісткової та хрящової тканин; структурі травматизму, його профілактиці в працівників нафтовидобувної та нафтопереробної, сільськогосподарської та деревообробної промисловостей; лікуванню переломів і вивихів хребта, вроджених вивихів стопи, туберкульозних кокситів, гонітів і спондилітів.
Наукові праці: “Трансплантация эпифизарного хряща и регенерация костной и хрящевой ткани” (1957); “Элементы к построению управления регенеративным процессом костной ткани и вообще тканей” (1958); “Пластика костных дефектов в свете стадийного развития регенеративного процесса” (1958).