У МОЗ запевняють, випадків захворювання на такий різновид віспи в Україні не зафіксовано. На думку головного санітарного лікаря Ігоря Кузіна, поширення хвороби малоймовірне, тому що наша країна не є транзитною для подорожуючих до Африки
Що відомо про мавпячу віспу?
Захворювання викликає вірус роду Orthopoxvirus родини Poxviridae. Збудник виявляють у нелюдиноподібних приматів, деяких видів білок, гамбійських сумчастих щурів, соні тощо. Їх ареал проживання – тропічні ліси Центральної та Західної Африки. Природне джерело вірусу залишається невизначеним. Мавпяча віспа є зоонозом, тобто передається людині від тварин.
Які шляхи передачі вірусу?
Захворіти на мавпячу віспу можна при прямому контакті з кров’ю, біологічними рідинами, ураженнями шкіри чи слизових оболонок інфікованих тварин. Шляхи його поширення серед людей більш різноманітні. В першу чергу, це також контакт із кров’ю та біологічним рідинами хворої людини. Зафіксовано передача вірусу через плаценту від матері до плоду. А от щодо можливості інфікуватися статевим шляхом, на сьогодні підтверджень не знайдено. По-друге, джерелом небезпеки можуть стати забруднені предмети, зокрема постільна білизна. По-третє, вірус поширюється повітряно-крапельним шляхом при тривалому контакті обличчям до обличчя. Тож високий ризик інфікування мають медичні працівники та члени родини хворого.
ВООЗ повідомляє, на сьогодні найдовший задокументований ланцюг передачі вірусу від людини до людини зріс із шести до дев’яти послідовних інфікувань. На думку експертів, можливо це пов’язано зі зниженням імунітету через припинення щеплень проти віспи.
Які симптоми захворювання?
Мавпяча віспа має інкубаційний період від 6 до 13 днів. Захворювання проходить у два етапи:
- етап інвазії (0-5 днів): лихоманка, сильний головний біль, лімфаденопатія (набряк лімфатичних вузлів), біль у спині, міалгія (м’язовий біль), астенія (нестача енергії). Лімфаденопатія є рисою, що відрізняє це захворювання від інших подібних (вітряна віспа, кір, тощо).
- етап висипу (1-3 дні після появи лихоманки). Висип, як правило, концентрується на обличчі (у 95% випадків), кистях рук і стопах (75%). Також уражаються слизові оболонки ротової порожнини (70%), статеві органи (30%), кон’юнктива (20%), рогівка ока.
Висип послідовно розвивається від появи плям до папул (підняті над шкірою тверді вузлики), везикул (заповнені прозорою рідиною), пустул (заповнені жовтуватою рідиною) та кірочок, які згодом висихають і відпадають.
Симптоми захворювання, як правило, тривають від 2 до 4 тижнів і проходять самостійно. Важкі випадки частіше фіксують у дітей і пов’язані вони зі ступенем впливу вірусу, станом здоров’я та характером ускладнень. Коефіцієнт летальних випадків становить близько 3-6%.
Як діагностують захворювання?
У разі підозри на мавпячу віспу, збирають зразки уражень шкіри – рідину чи сухі кірочки – та відправляють до лабораторії, де роблять відповідний ПЛР-тест.
Як пов’язана мавпяча і натуральна віспи?
Клінічна картина цих захворювань подібна. Натуральна віспа швидше передається та частіше закінчується летально (близько 30% пацієнтів).
Останній випадок зараження віспою стався в 1977 році, а у 1980 ВООЗ оголосила хворобу ліквідованою завдяки глобальній кампанії вакцинації. Тож щеплення від віспи вже більше 40 років не проводяться. Хоча захворювання більше не становить загрозу людству, ризик його появи через природні механізми залишається. Крім того, існує небезпека потрапляння збудника у природне середовище у зв’язку з аваріями або навмисним вивільненням вірусу зі спеціалізованих лабораторій. Тому дослідження збудника не припиняється. Вченими розроблені новітні вакцини, діагностичні та противірусні засоби, які можуть стати в нагоді у профілактиці та боротьбі з мавпячою віспою.
Чи є засоби профілактики та лікування мавпячої віспи?
У терапії захворювання застосовують тековірімат – противірусний засіб, який у 2022 році було рекомендовано EMA для лікування мавпячої віспи. Загалом терапія спрямована на полегшення симптомів, профілактику ускладнень, зокрема вторинних бактеріальних інфекцій, та запобігання довгострокових наслідків.
У обсерваційних дослідженнях було доведено ефективність традиційних щеплень проти віспи (у 85% випадків) для профілактики мавпячого варіанту захворювання. В даний час оригінальні вакцини першого покоління не доступні широкому загалу, але існує вакцина на основі модифікованого аттенуйованого вірусу коров’ячої віспи (штам Анкара). Її у 2019 році було схвалено для профілактики мавпячої віспи.
Основна стратегія у профілактиці захворювання – підвищення обізнаності населення щодо факторів ризику та заходів для зменшення впливу вірусу. Головний інфекціоніст України Ольга Голубовська зазначає, щеплення, проведене протягом чотирьох днів після ймовірного інфікування, знижує на 85% ризик тяжкого перебігу захворювання.
Матеріал підготовлений за даними ВООЗ
https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/monkeypox