Національна Академія наук була заснована в часи правління гетьмана Павла Скоропадського
Початок ХХ ст. ознаменований бурхливими подіями у політичному житті. Перша світова війна, революційні події в Петрограді та невдачі першого національного парламенту – Центральної Ради призвели до того, що 29 квітня 1918 року в Києві делегати Всеукраїнського хліборобського конгресу проголосили Павла Скоропадського гетьманом усієї України. Ця подія ввійшла в історію під назвою «гетьманський переворот». Впродовж однієї ночі війська, що підтримували нового правителя, встановили контроль над урядовими установами.
Отримавши широкі повноваження, гетьман намагався стабілізувати ситуацію в Україні. Та, на противагу від більшовицької Росії, де проходила руйнація національних і культурних цінностей, розпочав не тільки процес державотворення, але й проводив політику м’якої українізації. За сім місяців його правління було відкрито близько сотні гімназій, університети в Києві та Кам’янці-Подільському, створені Державний український архів, Національна галерея мистецтв, Український історичний музей, Українська національна бібліотека, Український театр драми і опери, Українська державна капела, Український симфонічний оркестр тощо.
14 листопада 1918 року урядом Павла Скоропадського було прийнято «Закон Української держави про заснування Української Академії наук у Київі». УАН складалася з 45 установ: 15 інститутів, 14 постійних комісій, 6 музеїв, 2 кабінетів, 2 лабораторій, Ботанічного та Акліматизаційного садів, Астрономічної обсерваторії, Біологічної станції, бібліотеки, друкарні та архіву. Прийнятий УАН статут підкреслював загальноукраїнський характер організації, тому її членами могли стати не тільки громадяни Української Держави, але й вчені із Західної України, яка тоді знаходилась у складі Австро-Угорщини. Першим президентом УАН став професор Володимир Вернадський, а секретарем — Агатангел Кримський. Тогочасна Академія складалася з трьох наукових відділів — історико-філологічного, фізико-математичного та соціальних наук. Незважаючи на важкі часи, гетьманський уряд знаходив можливість виділяти кошти на наукові дослідження.
Закладені за часів Скоропадського підвалини в організації української науки були збережені і за часів УНР, та й після захоплення влади в Україні більшовиками. Декретом від 14 червня 1921 року Рада Народних Комісарів УСРР схвалила «Положення про Всеукраїнську Академію наук», яка об’єднала УАН з Українським науковим товариством. ВУАН визнавалася найвищою науковою державною установою республіки і підпорядковувалася наркомату освіти. Проте, визнавши, з одного боку, необхідність даної структури, з іншого — більшовики суттєво знизили її фінансування, що призвело до скорочення посад науковців.
На спільному засіданні ВУАН 19 січня 1925 року було прийнято рішення щодо організації медичного відділу. А згодом, у 1928 році президентом ВУАН було вперше обрано лікаря. Ним став видатний мікробіолог, епідеміолог, широковідомий дослідник холери і чуми — Данило Заболотний. І хоча посаду видатний науковець обіймав усього рік, він встиг заснувати Інститут мікробіології та епідеміології, який працює і до сьогодні та носить його ім’я. Тож здається цілком слушним завершити наш невеликий нарис словами Данила Заболотного:
«Діти мої дорогі, любіть науку і правду»