Шамрай Євген Федорович – біохімік, доктор біологічних наук (1952), професор (1954), заслужений діяч науки УРСР.
Освіта
1933–1938 — навчався на біохімічному відділенні біологічного факультету Київського університету.
Професійна діяльність
- 1938–1941 — асистент кафедри біохімії Київського медичного інституту.
- 1941–1946 — лаборант 339-го медико-санітарного батальйону; секретар Бородянського підпільного райкому КП(б)У; комісар партизанського загону.
- 1943–1946 — секретар Броварського райкому КП(б)У та голова Баришівського районного виконавчого комітету.
- 1946–1948 — асистент кафедри біохімії Київського медичного інституту.
- 1948–1954 — завідувач кафедри біохімії Станіславського медичного інституту.
- 1954–1976 — завідувач кафедри біохімії Київського медичного інституту.
- 1954–1957 — декан лікувального факультету Київського медичного інституту.
- 1955–1956 — виконувач обов’язків ректора Київського медичного інституту.
- Від 1959 (за сумісництвом) — керівник лабораторії з пошуку та вивчення нових протизаплідних засобів Українського науково-дослідного інституту охорони материнства та дитинства.
Основні напрями наукової діяльності
- біохімія вітамінів;
- хімічна та функціональна взаємодія вітамінних і коферментних препаратів;
- клінічна біохімія;
- біохімічні основи фармакології;
- розроблення нових протизаплідних засобів.
Основні наукові праці
- К проблеме взаимодействия витаминов С и Р. Галаскорбин, его химические, бактериологические и терапевтические свойства (1962);
- Практикум з органічної та біологічної хімії (1967);
- Клиническая биохимия (1970).
Науковий внесок
Євген Федорович Шамрай зробив вагомий внесок у розвиток української біохімії та медичної освіти. Його наукові дослідження були присвячені вивченню хімічної та функціональної взаємодії вітамінів і коферментів, що сприяло розвитку клінічної біохімії та фармакології. Значну увагу приділяв підготовці медичних кадрів, розвитку біохімічної науки та впровадженню результатів досліджень у практичну медицину. Під його керівництвом здійснювалися дослідження зі створення нових протизаплідних засобів, а навчальні видання з органічної та біологічної хімії тривалий час використовувалися у підготовці студентів медичних закладів вищої освіти.