Історія енциклопедії Брокгауз

Навіть те, що знають всі, відомо небагатьом

Аристотель

Цьогоріч виповнюється 250 років від дня народження Фрідріха Арнольда Брокгауза — укладача та видавця однієї із найавторитетніших класичних німецьких енциклопедій.

Саме слово «енциклопедія» походить із давньогрецької та означає «коло наук». Цим словом визначають книгу, що містить наукові довідки з широкого кола питань. У сприйнятті переважної більшості людей саме слово «енциклопедія» асоціюється з епохою Просвітництва. Але насправді такі довідники відомі з часів Стародавнього Єгипту і Китаю. Але саме засвоєння нових територій європейцями у Новий час (епоха великих географічних відкриттів), бурхливий розвиток науки і техніки, поява нових слів і понять зробила актуальною систематизацію знань та їх наукове визначення.

В епоху Просвітництва в європейських країнах відбувалось активне формування громадського суспільства. Виникають не тільки нові академії та наукові товариства, але й приватні гуртки, салони тощо. Там обговорюються важливі проблеми науки, політики, літератури та мистецтва. У XVIII ст. офіційні академічні інституцій не дозволяли вільного висловлювання думок, тож у кав’ярнях Оксфорда та Парижа часто проходили лекції відомих вчених, філософів, письменників. Саме в паризькому «Café Procope» зародилася ідея «Енциклопедії, або Тлумачного словника науки, мистецтва і ремесел», який згодом вийшов за редакцією Дені Дідро і Жана Д’Аламбера. Видання тривало протягом 1751–1772 років. У його створенні брали участь багато відомих людей — Жорж Бюффон, Вольтер, Жан-Жак Русо, Клод Гельвецій, Поль Гольбах та інші вчені, інженери та письменники.

В той рік, коли побачив світ останній том цієї енциклопедії, в місті Дортмунді народився Фрідріх Арнольд Брокгауз (1772–1823), якому судьбою було вирішено стати найбільш відомим німецьким видавцем енциклопедії. Ця людина прославилася також як видавець політичних та літературних журналів, в яких часто критикували сучасних політиків та митців, за що Брокгауз неодноразово вступав у конфлікт із цензурою. Найбільш відомий його репортерський матеріал про Битву народів під Лейпцигом (жовтень 1813 року), містить дуже критичні коментарі політичних подій.

Фрідріх Арнольд Брокгауз видавав монографії з історії, філософії та біографії відомих людей. Він був першим, хто опублікував головну працю тоді майже невідомого філософа Артура Шопенгауера (1818), а також мемуари («Histoire de ma vie», 1821) венеціанського авантюриста Джакомо Казанови (1725–1798).

І все ж головною роботою його життя стало створення енциклопедії, яка у вдосконаленому вигляді знаходить своїх читачів і сьогодні. Брокгауз власне не був її винахідником. У 1808 році він придбав права на книгу Рената Готтельфа Льобеля Conversationslexikon mit excellant reich, що публікувався з 1796 року. Мета Льобеля полягала в тому, щоб створити «словник, який відповідав потребам сучасного спілкування, загальному прагненню до інтелектуальної освіти», як він пояснював у передмові до першого тому. Перші чотири томи були опубліковані між 1796 і 1800 роками, але після ранньої смерті Льобеля здавалось видання залишиться незакінченим. Однак його справу було продовжено Йоганном Карлом Вертером та Йоганном Фрідріхом Герцогом (п’ятий том, 1806; шостий том, 1808). Придбавши права на книгу Брокгауз усвідомив можливості, які відкривав перед ним незавершений лексикон Льобеля. Згодом ця праця стала основою для формування освіти німецького середнього класу.

У фондах ННМБ України знаходиться «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона», укладений на основі 13-го видання відомого довідника, що побачила світ завдяки Іллі Абрамовичу Ефрону. Над її створенням працювали відомі вчені — Д.І. Менделєєв, А.М. Бекетов, О.М. Веселовський, А.Ф. Коні, О.О. Шахматов, також були залучені українські діячі науки і культури — Д.О. Граве, Д.І. Багалій, А.Ю. Кримський, М.В. Стороженко, М.П. Василенко, Г.П. Житецький, О.М. Лазаревський, В.М. Перетц, О.О. Русов, О.Я. та П.С. Єфименки, М.Ф. Сумцов, І.Я. Франко та інші. Особливістю цього енциклопедичного словника є те, що значна уваги у ньому приділялась літературним здобуткам, зокрема українській літературі. Тож цікавими є статті «Галицько-руський літературно-суспільний рух» К.І. Арабажина, відомого літературознавця, та «Південноруська література», написана І.Я. Франком, в якій він представив історію української літератури від виникнення до початку ХХ століття. Вперше у словник такого рівня було включено біографії: І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка, Л. Боровиковського, І. Вагилевича, Я. Головацького, Т. Шевченка, Марка Вовчка, Є. Гребінки, Б. Грінченка, М. Драгоманова, І. Карпенка-Карого, О. Кобилянської, О. Кониського, М. Костомарова, М. Коцюбинського, М. Кропивницького, П. Куліша, О. Потебні, Олени Пчілки, М. Старицького, О. Терлецького, Лесі Українки, Ю. Федьковича та багатьох інших.

Енциклопедія Брокгауза — єдина німецька багатотомна універсальна енциклопедія, що видається до наших днів. Вона завоювала широку популярність, оскільки в невеличких статтях-довідках містить необхідну інформацію з широкого кола питань у простій і доступній формі без зайвих подробиць. Останнє 21-е видання стало найбільшою друкованою німецькою енциклопедією — 24,5 тис. сторінок, близько 300 тис. статей, понад 40 тис. карт, схем і таблиць. Над її створенням працювали 70 редакторів і понад 1000 авторів статей. У 2002 році вперше її було випущено в електронному вигляді. В останні роки реалізовано декілька проектів із оцифрування перших видань «Енциклопедії Брокгауза». У 2008 році компанія Bibliographisches Institut & F.A. Brockhaus, яка мала права на довідник, припинила його друкувати на папері. Планується, що електронна версія енциклопедії і надалі буде оновлюватись для передплатників — приватних осіб, університетів, підприємств та бібліотек.

Публікації на цю тему

Continue to the category
Навіть те, що знають всі, відомо небагатьом

Аристотель

Цьогоріч виповнюється 250 років від дня народження Фрідріха Арнольда Брокгауза — укладача та видавця однієї із найавторитетніших класичних німецьких енциклопедій. Саме слово «енциклопедія» походить із давньогрецької та означає «коло наук». Цим словом визначають книгу, що містить наукові довідки з широкого кола питань. У сприйнятті переважної більшості людей саме слово «енциклопедія» асоціюється з епохою Просвітництва. Але насправді такі довідники відомі з часів Стародавнього Єгипту і Китаю. Але саме засвоєння нових територій європейцями у Новий час (епоха великих географічних відкриттів), бурхливий розвиток науки і техніки, поява нових слів і понять зробила актуальною систематизацію знань та їх наукове визначення. В епоху Просвітництва в європейських країнах відбувалось активне формування громадського суспільства. Виникають не тільки нові академії та наукові товариства, але й приватні гуртки, салони тощо. Там обговорюються важливі проблеми науки, політики, літератури та мистецтва. У XVIII ст. офіційні академічні інституцій не дозволяли вільного висловлювання думок, тож у кав'ярнях Оксфорда та Парижа часто проходили лекції відомих вчених, філософів, письменників. Саме в паризькому «Café Procope» зародилася ідея «Енциклопедії, або Тлумачного словника науки, мистецтва і ремесел», який згодом вийшов за редакцією Дені Дідро і Жана Д'Аламбера. Видання тривало протягом 1751–1772 років. У його створенні брали участь багато відомих людей — Жорж Бюффон, Вольтер, Жан-Жак Русо, Клод Гельвецій, Поль Гольбах та інші вчені, інженери та письменники. В той рік, коли побачив світ останній том цієї енциклопедії, в місті Дортмунді народився Фрідріх Арнольд Брокгауз (1772–1823), якому судьбою було вирішено стати найбільш відомим німецьким видавцем енциклопедії. Ця людина прославилася також як видавець політичних та літературних журналів, в яких часто критикували сучасних політиків та митців, за що Брокгауз неодноразово вступав у конфлікт із цензурою. Найбільш відомий його репортерський матеріал про Битву народів під Лейпцигом (жовтень 1813 року), містить дуже критичні коментарі політичних подій. Фрідріх Арнольд Брокгауз видавав монографії з історії, філософії та біографії відомих людей. Він був першим, хто опублікував головну працю тоді майже невідомого філософа Артура Шопенгауера (1818), а також мемуари («Histoire de ma vie», 1821) венеціанського авантюриста Джакомо Казанови (1725–1798). І все ж головною роботою його життя стало створення енциклопедії, яка у вдосконаленому вигляді знаходить своїх читачів і сьогодні. Брокгауз власне не був її винахідником. У 1808 році він придбав права на книгу Рената Готтельфа Льобеля Conversationslexikon mit excellant reich, що публікувався з 1796 року. Мета Льобеля полягала в тому, щоб створити «словник, який відповідав потребам сучасного спілкування, загальному прагненню до інтелектуальної освіти», як він пояснював у передмові до першого тому. Перші чотири томи були опубліковані між 1796 і 1800 роками, але після ранньої смерті Льобеля здавалось видання залишиться незакінченим. Однак його справу було продовжено Йоганном Карлом Вертером та Йоганном Фрідріхом Герцогом (п’ятий том, 1806; шостий том, 1808). Придбавши права на книгу Брокгауз усвідомив можливості, які відкривав перед ним незавершений лексикон Льобеля. Згодом ця праця стала основою для формування освіти німецького середнього класу. У фондах ННМБ України знаходиться «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона», укладений на основі 13-го видання відомого довідника, що побачила світ завдяки Іллі Абрамовичу Ефрону. Над її створенням працювали відомі вчені — Д.І. Менделєєв, А.М. Бекетов, О.М. Веселовський, А.Ф. Коні, О.О. Шахматов, також були залучені українські діячі науки і культури — Д.О. Граве, Д.І. Багалій, А.Ю. Кримський, М.В. Стороженко, М.П. Василенко, Г.П. Житецький, О.М. Лазаревський, В.М. Перетц, О.О. Русов, О.Я. та П.С. Єфименки, М.Ф. Сумцов, І.Я. Франко та інші. Особливістю цього енциклопедичного словника є те, що значна уваги у ньому приділялась літературним здобуткам, зокрема українській літературі. Тож цікавими є статті «Галицько-руський літературно-суспільний рух» К.І. Арабажина, відомого літературознавця, та «Південноруська література», написана І.Я. Франком, в якій він представив історію української літератури від виникнення до початку ХХ століття. Вперше у словник такого рівня було включено біографії: І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ'яненка, Л. Боровиковського, І. Вагилевича, Я. Головацького, Т. Шевченка, Марка Вовчка, Є. Гребінки, Б. Грінченка, М. Драгоманова, І. Карпенка-Карого, О. Кобилянської, О. Кониського, М. Костомарова, М. Коцюбинського, М. Кропивницького, П. Куліша, О. Потебні, Олени Пчілки, М. Старицького, О. Терлецького, Лесі Українки, Ю. Федьковича та багатьох інших. Енциклопедія Брокгауза — єдина німецька багатотомна універсальна енциклопедія, що видається до наших днів. Вона завоювала широку популярність, оскільки в невеличких статтях-довідках містить необхідну інформацію з широкого кола питань у простій і доступній формі без зайвих подробиць. Останнє 21-е видання стало найбільшою друкованою німецькою енциклопедією — 24,5 тис. сторінок, близько 300 тис. статей, понад 40 тис. карт, схем і таблиць. Над її створенням працювали 70 редакторів і понад 1000 авторів статей. У 2002 році вперше її було випущено в електронному вигляді. В останні роки реалізовано декілька проектів із оцифрування перших видань «Енциклопедії Брокгауза». У 2008 році компанія Bibliographisches Institut & F.A. Brockhaus, яка мала права на довідник, припинила його друкувати на папері. Планується, що електронна версія енциклопедії і надалі буде оновлюватись для передплатників — приватних осіб, університетів, підприємств та бібліотек.