Навіть те, що знають всі, відомо небагатьом
Аристотель
Цьогоріч виповнюється 250 років від дня народження Фрідріха Арнольда Брокгауза — укладача та видавця однієї із найавторитетніших класичних німецьких енциклопедій.
Саме слово «енциклопедія» походить із давньогрецької та означає «коло наук». Цим словом визначають книгу, що містить наукові довідки з широкого кола питань. У сприйнятті переважної більшості людей саме слово «енциклопедія» асоціюється з епохою Просвітництва. Але насправді такі довідники відомі з часів Стародавнього Єгипту і Китаю. Але саме засвоєння нових територій європейцями у Новий час (епоха великих географічних відкриттів), бурхливий розвиток науки і техніки, поява нових слів і понять зробила актуальною систематизацію знань та їх наукове визначення.
В епоху Просвітництва в європейських країнах відбувалось активне формування громадського суспільства. Виникають не тільки нові академії та наукові товариства, але й приватні гуртки, салони тощо. Там обговорюються важливі проблеми науки, політики, літератури та мистецтва. У XVIII ст. офіційні академічні інституцій не дозволяли вільного висловлювання думок, тож у кав’ярнях Оксфорда та Парижа часто проходили лекції відомих вчених, філософів, письменників. Саме в паризькому «Café Procope» зародилася ідея «Енциклопедії, або Тлумачного словника науки, мистецтва і ремесел», який згодом вийшов за редакцією Дені Дідро і Жана Д’Аламбера. Видання тривало протягом 1751–1772 років. У його створенні брали участь багато відомих людей — Жорж Бюффон, Вольтер, Жан-Жак Русо, Клод Гельвецій, Поль Гольбах та інші вчені, інженери та письменники.
В той рік, коли побачив світ останній том цієї енциклопедії, в місті Дортмунді народився Фрідріх Арнольд Брокгауз (1772–1823), якому судьбою було вирішено стати найбільш відомим німецьким видавцем енциклопедії. Ця людина прославилася також як видавець політичних та літературних журналів, в яких часто критикували сучасних політиків та митців, за що Брокгауз неодноразово вступав у конфлікт із цензурою. Найбільш відомий його репортерський матеріал про Битву народів під Лейпцигом (жовтень 1813 року), містить дуже критичні коментарі політичних подій.
Фрідріх Арнольд Брокгауз видавав монографії з історії, філософії та біографії відомих людей. Він був першим, хто опублікував головну працю тоді майже невідомого філософа Артура Шопенгауера (1818), а також мемуари («Histoire de ma vie», 1821) венеціанського авантюриста Джакомо Казанови (1725–1798).
І все ж головною роботою його життя стало створення енциклопедії, яка у вдосконаленому вигляді знаходить своїх читачів і сьогодні. Брокгауз власне не був її винахідником. У 1808 році він придбав права на книгу Рената Готтельфа Льобеля Conversationslexikon mit excellant reich, що публікувався з 1796 року. Мета Льобеля полягала в тому, щоб створити «словник, який відповідав потребам сучасного спілкування, загальному прагненню до інтелектуальної освіти», як він пояснював у передмові до першого тому. Перші чотири томи були опубліковані між 1796 і 1800 роками, але після ранньої смерті Льобеля здавалось видання залишиться незакінченим. Однак його справу було продовжено Йоганном Карлом Вертером та Йоганном Фрідріхом Герцогом (п’ятий том, 1806; шостий том, 1808). Придбавши права на книгу Брокгауз усвідомив можливості, які відкривав перед ним незавершений лексикон Льобеля. Згодом ця праця стала основою для формування освіти німецького середнього класу.
У фондах ННМБ України знаходиться «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона», укладений на основі 13-го видання відомого довідника, що побачила світ завдяки Іллі Абрамовичу Ефрону. Над її створенням працювали відомі вчені — Д.І. Менделєєв, А.М. Бекетов, О.М. Веселовський, А.Ф. Коні, О.О. Шахматов, також були залучені українські діячі науки і культури — Д.О. Граве, Д.І. Багалій, А.Ю. Кримський, М.В. Стороженко, М.П. Василенко, Г.П. Житецький, О.М. Лазаревський, В.М. Перетц, О.О. Русов, О.Я. та П.С. Єфименки, М.Ф. Сумцов, І.Я. Франко та інші. Особливістю цього енциклопедичного словника є те, що значна уваги у ньому приділялась літературним здобуткам, зокрема українській літературі. Тож цікавими є статті «Галицько-руський літературно-суспільний рух» К.І. Арабажина, відомого літературознавця, та «Південноруська література», написана І.Я. Франком, в якій він представив історію української літератури від виникнення до початку ХХ століття. Вперше у словник такого рівня було включено біографії: І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка, Л. Боровиковського, І. Вагилевича, Я. Головацького, Т. Шевченка, Марка Вовчка, Є. Гребінки, Б. Грінченка, М. Драгоманова, І. Карпенка-Карого, О. Кобилянської, О. Кониського, М. Костомарова, М. Коцюбинського, М. Кропивницького, П. Куліша, О. Потебні, Олени Пчілки, М. Старицького, О. Терлецького, Лесі Українки, Ю. Федьковича та багатьох інших.
Енциклопедія Брокгауза — єдина німецька багатотомна універсальна енциклопедія, що видається до наших днів. Вона завоювала широку популярність, оскільки в невеличких статтях-довідках містить необхідну інформацію з широкого кола питань у простій і доступній формі без зайвих подробиць. Останнє 21-е видання стало найбільшою друкованою німецькою енциклопедією — 24,5 тис. сторінок, близько 300 тис. статей, понад 40 тис. карт, схем і таблиць. Над її створенням працювали 70 редакторів і понад 1000 авторів статей. У 2002 році вперше її було випущено в електронному вигляді. В останні роки реалізовано декілька проектів із оцифрування перших видань «Енциклопедії Брокгауза». У 2008 році компанія Bibliographisches Institut & F.A. Brockhaus, яка мала права на довідник, припинила його друкувати на папері. Планується, що електронна версія енциклопедії і надалі буде оновлюватись для передплатників — приватних осіб, університетів, підприємств та бібліотек.
