Календар медицини

20 років від дня заснування ДУ “Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України”

120 років від дня народження кардіолога, академіка АМН СРСР, доктора медичних наук Володимира Харитоновича Василенка (1897-1987)

Терапевт, академік АМН СРСР (1957), доктор медичних наук (1941), професор (1935), Герой Соціалістичної Праці (1967), завідувач кафедр терапії № 1 Київського інституту удосконалення лікарів (1935-1941), факультетської терапії Львівського медичного інституту (1945-1948), пропедевтики внутрішніх хвороб I-го Московського медичного інституту ім. І.М. Сєченова (1948-1957).

Народився в Києві, у 1917 р. закінчив гімназію та вступив до Київського медичного інституту, який закінчив у 1922 р. Протягом 12 років працював і формувався як клініцист, під керівництвом Феофіла Яновського і Миколи Стражеско. Разом з академіком М.Д. Стражеском запропонував класифікацію недостатності кровообігу, прийняту 12 Всесоюзним з’їздом терапевтів (1935). Розвинув вчення про міокардіодистрофії та вади серця.

Головний терапевт IV-го управління Міністерства охорони здоров’я СРСР (1948-1957). У листопаді 1952 р. – головний терапевт Кремлівської лікарні – Василенко був заарештований у зв’язку зі “Справою лікарів”. Він був одним з небагатьох, хто не підписав інкримінованих йому звинувачень. Після смерті Йосипа Сталіна Василенко повернувся на роботу до клініки. З 1952 р. – редактор журналу “Клінічна медицина”.

У 1961 р. він створив лабораторію гастроентерології, на базі якої в 1967 р. виник Всесоюзний науково-дослідний інститут гастроентерології, об’єднаний з кафедрою та клінікою пропедевтики внутрішніх хвороб. У 1967-1974 рр. був директором створеного ним Всесоюзного НДІ гастроентерології Міністерства охорони здоров’я СРСР.

Наукові праці: “Внутренние болезни” (1954); “Приобретенные пороки сердца” (1972); “Пропедевтика внутренних заболеваний” (1974; 1982); “Болезни желудка и 12-перстной кишки” (1981); “Пороки сердца” (1983); “Введение в клинику внутренних болезней” (1985); “Язвенная болезнь: Современные представления о патогенезе, диагностике, лечении” (1987); “Миокардиодистрофия” (1989); “Пропедевтика внутренних болезней” (1987; 1990).

70 років від дня народження вченого в галузі неврології та медичної реабілітації, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора, Героя України Володимира Ілліча Козявкіна (1947)

Відомий науковець і дослідник, фахівець у галузі неврології та медичної реабілітації, член-кореспондент Національної академії медичних наук України (2011), доктор медичних наук (1996), професор (2001), Герой України (2001), Заслужений діяч науки і техніки України (1994), лауреат Державних премій України (1999, 2005), професор кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (з 1999 р.). Генеральний директор Міжнародної клініки відновного лікування (м. Трускавець), директор Інституту проблем медичної реабілітації (м. Трускавець), директор Львівського реабілітаційного центру “Еліта” (м. Львів).

Автор принципово нової технології лікування пацієнтів з органічними ураженнями нервової системи та хворих на дитячий церебральний параліч – системи інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації, відомої у світі як “Метод Козявкіна”. Ця система реабілітації офіційно визнана в Україні та, завдяки своїй ефективності, здобула широкий міжнародний авторитет. Сформував Трускавецьку школу реабілітації, що відома не тільки в Україні, але й у багатьох країнах світу. Під його керівництвом було реалізовано новітній підхід до тренування рухів людини та формування правильного рухового стереотипу із застосуванням костюму корекції рухів “Спіраль”, розроблено та впроваджено в практику електронну медичну карту, в якій зберігається та доступна для оперативного аналізу вся інформація про стан пацієнта, а також розроблено програму моніторингу змін, що відображає динаміку змін стану пацієнтів під час курсу лікування в Міжнародній клініці відновного лікування.

Наукові праці: “Мануальна терапія в реабілітації хворих дитячим церебральним паралічем” (1992); “ Структурно-функціональні порушення церебральних та спінальних структур при дитячому церебральному паралічі та система реабілітаціїцих хворих” (1996).

105 років від дня народження лікаря-дерматолога Наума Марковича Левковського (1912-?)

Дерматовенеролог, доктор медичних наук (1976), проректор з організаційних питань Київського медичного інституту (1943-1945).

55 років від дня народження Олександра Миколайовича Грабового (1962)

Лікар, гістолог та ембріолог, доктор медичних наук (2000), професор кафедри гістології та ембріології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (з 2003), одночасно – завідувач Науково-дослідного лабораторного центру (з 2004).

Закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1986). Працює на кафедрі гістології та ембріології – аспірант (1986-1989), асистент (1989-1996), докторант (1996-1999), доцент (2000-2002), професор з 2003 р. У 2000 р. захистив докторську дисертацію “Вплив ацетилхоліну, норадреналіну та їх аналогів на посттравматичну регенерацію шкіри та периферичного нерва”.

Автор наукових праць, присвячених вивченню реактивних особливостей тканин в експерименті та при патологічних станах у людини.

Наукові праці: “Реакції регенераційної невроми сідничного нерва щурів на дію норадреналіну та нропанололу” (1999); “Содержание фибробластов, макрофагов, гранулоцитов и лимфоцитов в соедннительном регенерате кожи при заживлении ран в условиях воздействия норадреналина, ацетилхолина, пропанолола и атрпина” (1999); “Практикум з гінекології, цитології та ембріології” (2003); “Цитология. Общая гистология” (2003).

75 років від дня народження хірурга, топографоанатома, доктора медичних наук, професора Михайла Павловича Ковальского (1947-2012)

Хірург, топографоанатом, доктор медичних наук (1992), професор (1995), завідувач кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (1994-2012).

Закінчив із відзнакою Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1972). Учень професора К.І. Кульчицького. Працював хірургом Білоцерківської міської лікарні (1972-1974), з 1987 р. – доцент кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця, з 1994 р. – завідувач кафедри.

Основні напрями наукових досліджень: морфологія органів серцево-судинної та травної систем у нормі та при патологічних змінах, експериментальна хірургія й експериментальна морфологія гепато-панкреатодуоденальної зони, розробка нових шовних матеріалів, експериментальне моделювання вроджених вад серця та їх корекція. У співпраці з Інститутом серцево-судинної хірургії АМН України, Інститутом кардіології імені М.Д. Стражеска й Інститутом електрозварювання АН України працював над проблемою формування штучного шлуночка серця з тканин людини, профілактики рестенозів при ендокоронарних втручаннях, впливу плазми на загоєння ран.

Наукові праці: “Оперативна хірургія і топографічна анатомія” (1994); “Кровопостачання транстплантатів з осьовим джерелом живлення (концептуальна модель)” (1997); “Оперативна хірургія та топографічна анатомія” (2004); “Оперативна хірургія та топографічна анатомія” (2010).