Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
95 років від дня народження топографоанатома, доктора медичних наук, професора Костянтина Івановича Кульчицького (1922-1997)
Топографоанатом і хірург, доктор медичних наук (1961), професор (1964), завідувач кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії (1963-1995), Заслужений діяч науки УРСР (1981), лауреат Державної премії УРСР (1983), Премії імені О.О. Богомольця (1986).
Закінчив Київський медичний інститут (1944). Учень С.Т. Новицького та Б.А. Долго-Сабурова. У 1962 р. захистив докторську дисертацію “Кровеносные сосуды и нервные аппараты сердца в условиях зкспериментальной патологии”.
Автор понад 250 наукових праць, зокрема 9 монографій. Основний напрям досліджень – кровопостачання й іннервація органів грудної та черевної порожнини в нормі, при патології та в експерименті, створення та вивчення біологічних моделей різних патологічних станів, можливості їхньої хірургічної корекції. Під його керівництвом захищено 38 дисертацій, зокрема 6 докторських.
Нагороджений орденом “Знак Пошани” та медалями.
Наукові праці: “Коронарное кровообращение и зксиериментальный инфаркт миокарда” (1962); “Н.И. Пирогов в усадьбе Вишня” (1981); “Сравнительная анатомия и зволюция кровеносных сосудов сердца” (1985); “Клапаны сердца” (1990).
180 років від дня народження лікаря-гінеколога, доктора медицини, лікаря-директора Київської міської лікарні Цісаревича Олександра Олексія Семеновича Лєскова (1837-1909)
Відомий київський акушер-гінеколог, лікар-епідеміолог, доктор медицини, директор Київської міської лікарні Цісаревича Олександра (1893-1898). Голова Київської санітарної комісії. Брат письменника Миколи Лєскова.
У 1859 р. закінчив Київський університет, де й працював від 1861 р. в акушерській клініці (склав детальний статистичний звіт про її стан за 1854–1864 рр., зробивши значний внесок у становлення міської медичної статистики). Очолював Київську міську виконавчу санітарну комісію (керував заходами з попередження інфекційних хвороб, підготував ґрунтовний звіт про санітарний стан Києва), Маріїнський дитячий притулок (у 1894 р. звернувся до міської управи з проханням збудувати додаткове приміщення для хворих на інфекційні хвороби та ухвалити деякі зміни в статуті лікарні, завдяки чому в 1901 р. було зведено споруду на 70 ліжок для дітей, у 1909 р. змінено статут з метою покращення умов праці). Санітарний лікар Києва (від 1880 р.). Член правління (1861), секретар Товариства київських лікарів, член Протидифтерійної комісії при цьому товаристві (1887), член Комісії з розроблення проекту вдосконалення нагляду за проституцією в місті (1908). Вивчав санітарно-гігієнічний стан київських шкіл.
60 років від дня народження невролога, доктора медичних наук Володимира Володимировича Гонгальського (1957)
Лікар-невролог, доктор медичних наук (1996), професор кафедри неврології та реабілітаційної медицини (з 1997).
Закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1980). У 1980-1984 рр. працював лікарем-анестезіологом у Київському НДІ педіатрії, акушерства і гінекології; у 1984-1985 рр. – молодшим науковим співробітником лабораторії фізичних методів ранньої медичної діагностики при КДУ імені Тараса Шевченка. У 1985-1995 рр. – науковий співробітник проблемної лабораторії з питань остеохондрозу хребта НДЛЦ Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця. У 1995 р. захистив докторську дисертацію “Механизмы формирования вертеброневрологических проявлений при функциональном блокировании позвоночных двигательных сегментов”. Відтоді посів посаду завідувача відділенням вертеброневрології проблем остеохондрозу хребта; одночасно в 1995-1997 рр. займав за сумісництвом посаду провідного наукового співробітника проблемної лабораторії нейроортопедії НДЛЦ Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Від 1997 р. – професор кафедри неврології та реабілітаційної медицини.
Основні напрями роботи – розробка нових підходів до діагностики, лікування і реабілітації хворих на патологію хребта із супутніми розладами нервової та судинної систем. З його ініціативи створене (1995) відділення вертеброневрології при Центральній міській клінічній лікарні Києва, де реалізовано переважну частину його наукових розробок.
120 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук, професора Любові Яремівни Зельдич (1897-1965)
Педіатр, доктор медичних наук (1959), професор (1961), завідувачка кафедри госпітальної педіатрії Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1964-1965).
Закінчила Київський медичний інститут (1922). Учениця Є.Д. Склодовського й О.3. Лазарева. З 1932 р. працювала на кафедрі дитячих хвороб Київського медичного інституту. У 1959 р. захистила докторську дисертацію “Особенности течения ревматизма у детей: материалы к клинике и патогенезу”. Була членом Ревматологічного комітету МОЗ УРСР та членом правління Київського наукового товариства педіатрів.
Вивчала патології дітей раннього віку, проблеми діагностики та лікування дитячого ревматизму. Авторка розділу в книзі “Физиология и патология сердечно-сосудистой системы в клинике и эксперименте” (1958).
80 років від дня народження вченого в галузі морської медицини, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Анатолія Олександровича Лобенка (1937)
Учений у галузі морської медицини, доктор медичних наук, академік Національної академії медичних наук України (1993), почесний член Нью-Йоркської Академії наук, дійсний член Міжнародної Академії інформатизації, почесний член дорадчої Ради Міжнародного Біографічного центру (Кембрідж) (1985), професор (1986), Заслужений лікар УРСР (1978), Заслужений діяч науки та техніки (1991), директор ДП “Український науково-дослідний інститут морської медицини” (1992-2005), завідувач кафедри морської медицини та професійних хвороб Одеського державного медичного університету (з 1985).
Основні наукові дослідження спрямовані на вивчення механізмів фенотипової адаптації людини до умов трудової діяльності у Світовому Океані, причин дезадаптації та особливостей формування патології в моряків. Ним розроблені теоретичні основи рідкокристалічної термографії, методологія використання цього методу в медицині, вивчені хронобіологічні механізми змін серцево-судинної, дихальної, імунної та ендокринної систем людини під впливом суднових і рейсових факторів; розкриті біомеханізми функціонування опорно-рухового апарату та характер змін в організмі під час трансконтинентальних переходів, що дозволило розробити методологію прискорення адаптації до умов плавання, підвищення працездатності, профілактики та реабілітації моряків. У практику морської медицини введені нові діагностичні підходи та системи лікування захворювань серця, шлунково-кишкового тракту, дихальної системи, опорно-рухового апарату.
Наукові праці: “Дегенеративно-дистрофические заболевания позвоночника у лиц плавсостава” (1989); “Компенсаторно-приспособительные механизмы у моряков” (1991); “Справочник судового врача” (1991); “Жидкие кристаллы в морской медицине” (1992); “Лучевая диагностика неспецифического остеомиелита” (1993).
85 років від дня народження хірурга-ортопеда, доктора медичних наук, професора, академіка Академії вищої освіти України Ярослава Йосиповича Крижанівського (1932)
Хірург-ортопед, доктор медичних наук (1979), професор (1985), академік Академії вищої освіти України (1994), завідувач кафедри загальної хірургії № 2 з курсом воєнно-польової хірургії Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (з 1994), Заслужений працівник народної освіти УРСР (1990).
Закінчив Івано-Франківський медичний інститут (1955). У 1955-1961 рр. працював у Бучацькому районі Тернопільської області – викладач медичного училища, ординатор хірургічного відділення лікарні, заступник головного лікаря. У 1961-1994 рр. обіймав посади на кафедрі хірургії санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця послідовно – аспірант, асистент, доцент, професор. З 1994 р. – завідувач кафедри загальної хірургії № 2 з курсом ВПХ. Викладав курс воєнно-польової хірургії та очолював клініку ортопедії і травматології. Учень О.Г. Єлецького й А.X. Озерова.
Головний напрям наукової діяльності – лікування захворювань і переломів великих суглобів, розробка реконструктивно-відновних методик, металоостеосинтез, ендопротезування суглобів, кісткова пластика при переломах, захворюваннях кісток і суглобів, остеомієліті, пухлинах, методика викладання загальної хірургії та воєнно-польової хірургії.
За його ініціативою організовані Міський центр мікрохірургії кисті, Міський центр хірургії шийки стегна та пошкоджень великих суглобів. Впровадив у практику травматології оригінальні методики пластики при звичному вивиху плеча, реконструктивні методики при переломах, псевдоартрозах шийки стегна, переломах кульшової западини, відновні операції при асептичному некрозі голівки стегна, черезхрящевий остеосинтез при переломах ліктьового суглоба, ендопротезування.
Наукові праці: “Відновне лікування хронічної нестабільності суглоба” (1993); “Значення мікрохвильової рефлексотерапії в ранній підготовці гнійної рани до здійснення аутодермопластики” (2002); “Пластика дефектів м’яких тканин гомодигітальним адипофасціальним клаптем при внутрішньо-суглобових та епіметафізарних переломах пальців кисті” (2004).