Календар медицини

85 років від дня народження історика медицини, письменника, доктора медичних наук Гелія Юхимовича Аронова (1932-2016)

Імунолог, історик медицини, доктор медичних наук (1980), письменник, керівник групи історії медицини та Музею історії НМУ (1991). Член Національної спілки письменників України (з 1998).

Закінчив Київський медичний інститут (1958). Працював хірургом Хатанзької районої лікарні (Хатанга, Таймирський національний округ, РФ); лікарем швидкої допомоги й ординатором санаторію (Київ); у різних НДІ Києва: м.н.с. НДІ епідеміології, мікробіології та паразитології; ст.н.с. НДІ туберкульозу та грудної хірургії; зав. лаб. імунології та біохімії НДІ медичних проблем фізичної культури (1961-1987). Від 1988 – у Національному медичному університеті: пров. н. с. науково-дослідного лабораторного центру. Основний напрям роботи: трансплантаційна імунологія, імунологія фізичних навантажень, історія української медицини.

Праці: “Иммунная реактивность при различных режимах физических нагрузок” (1987); “Феофил Гаврилович Яновский” (1988); “Болезни сердца и сосудов” (1992); “На плечах гигантов” (1997).

Творчість: “Великолепная восьмерка” (1969); “Следствие по факту смерти” (1991); “Пером и скальпелем” (1991); “Ненужное зачеркнуть” (1995).

155 років від дня народження терапевта, доктора медицини, професора Конрада Едуардовича Вагнера (1862 – близько 1950)

У 1886 р. закінчив Санкт-Петербурзьку військово-медичну академію. Залишений ординатором при кафедрі спеціальної патології і терапії внутрішніх хвороб в академії, де в 1889 р. захистив дисертацію “Материалы к клиническому изучению колебаний в свойствах желудочного сока (влияние покоя, движения, физической работы и сна)”. У 1897-1903 рр. – зав. каф. лікарської діагностики, 1904-1914 – зав. каф. госпітальної терапії Університету св. Володимира. Одночасно очолював університетську госпітальну терапевтичну клініку та клінічне терапевтичне відділення Київського військового госпіталю.

Досліджував порушення обміну речовин, хвороби серця, органів травлення.

Основні праці: “К вопросу об эозинофильном лейкоцитозе при эхинококке внутренних органов” (1908); “О лечении ожирения” (1910); “К вопросу о сужении и закрытии просвета верхней полой вены” (1914).

145 років від дня народження хірурга, академіка АМН СРСР, доктора медицини, професора Олексія Петровича Кримова (1872-1954)

У 1898 р. закінчив медичний факультет Московського університету. У 1899 р. був призваний на військову службу та командирований в 1-й піхотний Київський полк, а невдовзі в Смоленський місцевий лазарет ординатором. Як військовий лікар брав участь у військових діях у Маньчжурії (1900), російсько-японській війні (1904-1905). У 1902 р. був призначений лікарем у Московський госпіталь і одночасно очолив хірургічне відділення лікарні для бідних.

У 1906 р. захистив дисертацію “Брюшинно-паховый отросток и его патологическое значение” і був обраний приват-доцентом Московського університету з клінічної хірургії.

У 1907-1912 рр. – зав. хірургічним відділенням Московського військового госпіталю. З 1912 р. затверджений кер. кафедри хірургічної факультетскої клініки Університету св. Володимира. Під його керівництвом у клініці вперше почали проводити операції на центральній і периферичній нервовій системі. З початком Першої світової війни був призначений консультантом-хірургом Червоного Хреста Південно-Західного фронту. Клінікою керував до 1921 р., потім був переведений до Дніпропетровського медичного інституту. У 1930 р. повернувся до Києва, керував кафедрою факультетської хірургії. Після смерті Н.М. Волковича (1928) очолив Київське товариство хірургів. Під час Другої світової війни у м. Челябінську, куди був евакуйований медичний інститут, продовжував активну практичну та наукову діяльність, незважаючи на свій похилий вік; публікував статті з військово-польової хірургії. Після організації АМН СРСР (1944-1991) обраний її дійсним членом. Ім’я академіка О.П. Кримова присвоєно факультетській хірургічній клініці НМУ ім. О.О. Богомольця.

Основні праці: “Учение о грыжах” (1911); “Избранные лекции по военно-полевой хирургии” (1937).

160 років від дня народження лікаря-фізіотерапевта, доктора медицини Йосипа Яковича Дейча (1857-1928)

Лікар-фізіотерапевт, доктор медицини (1891). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1884). Спеціалізувався у Відні. Працював лікарем у Києві, де відкрив власну фізіотерапевтичну клініку на вулиці Михайлівській, 22-А; надавав допомогу хворим, які не мали можливості платити за лікування.

Голова фізіотерапевтичної секції Київського єдиного науково-медичного товариства. Розробляв методи комбінованого лікування стенокардії та кісткового туберкульозу, нервових захворювань; розробив власний метод лікування так званої самовільної гангрени; сконструював низку фізіотерапевтичних приладів, зокрема електричну грілку.

Професіоналізм Йосипа Дейча високо цінував інший відомий київський лікар Теофіл Яновський, за направленням якого в клініці лікаря Дейча проходила курс лікування Лариса Косач, відома широкому загалу як Леся Українка. Пацієнтами Йосипа Дейча були Михайло Коцюбинський, Марія Заньковецька, Микола Садовський, Євген Чикаленко та родина Рильських.

105 років від дня народження фтизіатра, доктора медичних наук, професора Володимира Петровича Рудіна (1912-1977)

Фтизіатр, доктор медичних наук, професор (1949), завідувач кафедри туберкульозу Київського медичного інституту  ім. О.О. Богомольця (1948-1960).

Закінчив Мінський медичний інститут (1933). З березня 1934 р. по серпень 1941 р. трудова діяльність В.П. Рудіна проходила в Ялтинському науково-дослідному інституті туберкульозу, де він був інтерном, науковим, а потім старшим науковим співробітником. З 1946 по 1948 рр. працював доцентом на кафедрі туберкульозу Львівського медичного інституту. Одночасно за сумісництвом був заступником директора з наукової частини Львівського інституту туберкульозу. В 1947 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук “О лечении туберкулеза легких холодными воздушными ваннами”.

У серпні 1948 р. за конкурсом був обраний завідувачем кафедри туберкульозу та професором кафедри Київського медичного інституту. Володів великим лекторським талантом. Його лекції для студентів завжди були змістовними та легко сприймалися. Автор близько 100 наукових праць, присвячених таким актуальним питанням фтизіатрії, як вікова реактивність організму хворих на туберкульоз, особливості діагностики, клініки, патогенезу, лікування туберкульозу в юнаків, літніх осіб, туберкульозний менінгіт і нові методи кліматотерапії туберкульозу.

Наукові праці: “Аеротерапія хворих на туберкульоз в холодному півріччі на південному березі Криму” (1940); “Раннее распознавание и лечение туберкулеза легких” (1942); “Туберкулез (кортико-висцеральная патология и терапия)” (1951).

65 років від дня народження онколога, доктора медичних наук, професора Олега Івановича Євтушенка (1952)

Онколог, доктор медичних наук (2003), професор кафедри онкології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (2004), член Європейської асоціації досліджень раку (EACR) та Європейського товариства хірургів онкологів (ESSO).

Закінчив Тернопільський державний медичний інститут (1975). Учень професора І.П. Дєдкова.

Розробляє комбіновані методи лікування хворих на рак ободової кишки, діагностики злоякісних пухлин товстої кишки.

Автор понад 150 наукових праць і 42 авторських свідоцтв та патентів України.

Наукові праці: “Сучасна діагностика та лікування хворих на рак ободової кишки” (2004); “Комбіновані методи лікування хворих на рак ободової кишки” (2004); “Кріохірургічне лікування хворих на рак ободової кишки” (2008); “Онкологічна проктологія” (2012).