Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
115 років від дня народження психіатра, доктора медичних наук, професора Якова Павловича Фрумкіна (1902-1978)
Психіатр, доктор медичних наук (1940), професор (1932), завідувач кафедри психіатрії Київського медичного інституту (1932-1975), професор-консультант по 1978 р. Розробляв питання клінічної психіатрії, розвивав ідеї московської психіатрічної школи С.С. Корсакова та П.Б. Ганнушкіна.
У 1924 р. закінчив медичний факультет 1-го Московського університету . Учень відомого психіатра П.Б. Ганнушкіна.
Автор понад 150 наукових праць, присвячених питанням клініки, систематики, диференційної діагностики та лікування психічних захворювань, організації психіатричної допомоги та викладання психіатрії, методологічним питанням психіатрії.
Уперше описав такі клінічні поняття, як “невизначений тип афекту” (при шизофренії), “принцип відповідності” психопатологічних симптомів, деталізував клінічні форми епілепсії та типи епілептичного недоумства, клініку атеросклеротичного галюцинозу, “слідові механізми в психопатологічному симптомоутворенні”, “гострі психопатичні стани”, “тріаду Фрумкіна” (при шизофренії).
Наукові праці: “Материалы к вопросу о клинической классификации эпилепсии” (1936); “Психиатрическая терминология” (1939); “Вопросы психиатрии” (1940); “Краткая дифференциальная диагностика некоторых психических заболеваний” (1950); “Учебный атлас психиатрии” (1962).
85 років від дня народження фізіолога, академіка НАМН України, члена-кореспондента НАН України, доктора медичних наук, професора Геннадія Михайловича Бутенка (1932)
Академік Національної академії медичних наук України (обраний 1994 р. за спеціальністю патологічна фізіологія), член-кореспондент НАН України (1992), член-кореспондент РАМН (1986), доктор медичних наук (1971), професор (1984), двічі лауреат Державної премії України (1981, 1999), премії НАН України ім. О.О. Богомольця (1997), заслужений діяч науки і техніки України (2002), Директор Державної установи “Інститут генетичної та регенеративної медицини НАМН України”, завідувач відділу клітинних та тканинних технологій цього ж інституту, завідувач лабораторії патофізіології та імунології Державної установи “Інститут геронтології НАМН України”.
Основні напрями наукової діяльності охоплюють дослідження вікових передумов виникнення патології в похилому та старечому віці, причин і механізмів порушень діяльності системи імунітету при старінні, а також розробку низки фундаментальних проблем геронтології. Ним встановлені характерні форми імунологічних порушень, запропоновані підходи корекції імунного стану людей похилого віку, показана роль імунологічних механізмів у патогенезі обумовленої віком патології та висунута гіпотеза про існування активного чинника, що негативно впливає на функціонування фізіологічних систем, зокрема стовбурових клітин.
Автор понад 350 наукових праць, зокрема 5 монографій, 4 посібників, 1 підручника для вищих медичних закладів, 5 авторських свідоцтв. Підготував 1 доктора та 17 кандидатів наук.
Голова комісії з імунологічних лікарських засобів та продуктів генних технологій Державного фармакологічного центру МОЗ України, член правління наукових товариств з геронтології та геріатрії; з імунології, алергології та імунореабілітації; з патологічної фізіології; почесний член Російського наукового товариства з геронтології РАН; член редколегій 5 наукових журналів.
Основні наукові праці: “Активные механизмы нарушения функций в процессе старения» (1990); “Старение иммунной системы” (1998); “Остеопороз и иммунная система» (2002); “Возрастные изменения как предпосылка к возникновению возрастной патологии» (2002); “Генетические аспекты старения и возрастной патологии” (2008).
140 років від дня народження доктора медицини, професора Василя Миколайовича Михайлова (1877-1922)
Терапевт, доктор медицини (1913), професор (1921), завідувач кафедр лікарської діагностики з пропедевтичною клінікою (1919-1921), спеціальної патології і терапії (1921-1922) Киівського медичного інституту.
Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету (1899), медичний факультет Університету Св. Володимира (1906). Учень В.П. Образцова. У 1913 р. захистив докторську дисертацію “О выделении продуктов азотистого обмена и хлористого натра почками при заболевании их” та в 1916 р. був обраний медичним факультетом приват-доцентом кафедри внутрішніх хвороб. У 1919 р. обраний завідувачем інфекційного відділення Міської Олександрівської лікарні. Від 1920 р. – завідувач відділення внутрішніх хвороб і тимчасово обіймав посаду завідувача кафедри спеціальної патології і терапії та лікарської діагностики, з 1921 р. – постійний професор цієї кафедри.
Активно підтримував діяльність і заохочував доповідачів на засіданнях Медичних товариств м. Києва, був ініціатором видання “Київського медичного журналу”. Голова наукової комісії Лікарської Секції “Всемедсантруд” (1921).
Наукові праці: “К вопросу о клинически определяемых поражениях pankreas при различных заболеваниях печени” (1910); “Азотемия, ее теоретическое и практическое значение” (1914); “Основные принципы лечения нефритов” (1918).
180 років від дня народження хірурга, доктора медицини, професора Олександра Христіановича Рінека (1837-1916)
Хірург, доктор медицини (1867), екстраординарний (1878), ординарний (1883) професор, завідувач кафедр теоретичної хірургії з госпітальною клінікою (1878-1881), оперативної хірургії з факультетською хірургічною клінікою (1881-1894) Університету Св. Володимира. Учень А.А. Кіттера та В.А. Караваєва.
Народився в Чехії в родині титулярного радника. Після закінчення в 1855 р. Воронезької гімназії поступив у Медико-хірургічну академію, яку закінчив зі срібного медаллю в 1864 р. У 1867 р. захистив дисертацію на ступінь доктора медицини “К учению о цилиндроме”.
Був талановитим хірургом, який досконало володів оперативною технікою. Одним з перших у Росії почав застосовувати первинну резекцію кишки з відновленням її безперервності, домігшись мінімальної летальності. Розробив метод радикального оперативного лікування гангрени кишечника та кишкових свищів.
Наукові праці: “Клиническое и патологическое значение сарком” (1867); “О сапных новообразованиях” (1868); “Случай хондромы верхней челюсти” (1872).
60 років від дня народження доктора медичних наук, професора, дитячого офтальмолога Сергія Олександровича Рикова (1957)
Дитячий офтальмолог, організатор охорони здоров’я України, доктор медичних наук (2004), професор (2005), заслужений лікар України (1998), Голова правління Асоціації дитячих офтальмологів України (2000), експерт Всесвітньої організації охорони здоров’я за Глобальною програмою “ЗІР-2020” (2002), головний лікар Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні “Центр мікрохірургії ока” (1988-2014), завідувач кафедри офтальмології Київської медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (з 2009).
Закінчив педіатричний факультет Вінницького медичного інституту в 1981 р. та інтернатуру з хірургії в 1982 р. Учень член-кореспондента АМН України, професора М.М. Сергієнка та професора А.М. Нагорної.
Працював лікарем офтальмологом у Білоцерківській дитячій лікарні (1982-1985); у 1985 р. поступив до клінічної ординатури на кафедру офтальмології Київського інституту удосконалення лікарів за спеціальністю “Офтальмологія”, яку успішно закінчив у 1987 р. Протягом 1987 р. працював лікарем офтальмологом офтальмологічного відділення Київської клінічної лікарні № 6 “Медмістечко”. Впродовж 1988-2014 рр. – головний лікар Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні “Центр мікрохірургії ока”. З 2005 р. – професор кафедри офтальмології Київської медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, з 2009 – завідувач. Головний дитячий офтальмолог МОЗ України (1999-2004), головний позаштатний офтальмолог ГУОЗ та МЗ Київської державної адміністрації (2004-2014), головний позаштатний офтальмолог МОЗ України (2005-2014).
Основні напрями наукової діяльності: діагностика та лікування аномалій рефракції та розладів бінокулярного зору в дітей, малоінвазивна офтальмохірургія, діагностика та лікування запальних захворювань органа зору, онкоофтальмологія, організація офтальмологічної допомоги.
У науковому доробку – наукові праці з питань організації офтальмологічної допомоги населенню, клінічної та соціальної офтальмології, історії офтальмології, медичної кібернетики. Автор 22 авторських свідоцтв.
Наукові праці: “Глаз как система: Структура. Функция. Взаимосвязь” (2000); “Организация офтальмологической помощи ВИЧ-инфицированным и больным СПИДом в Украине” (2002); “Віхи історії офтальмології України” (2003); “Организация медико-социальной помощи детям с деффектами зрения в Украине” (2003); “Комп’ютерний зоровий синдром” (2005); “Захворювання рогівки” (2009); “Офтальмологія в практиці лікаря загального профілю (сімейного лікаря)” (2010); “Сліпота та слабкозорість шляхи профілактики в Україні” (2011).