Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Синьо-жовтий прапор для українців − це символ свободи і боротьби за незалежність.
Під синьо-жовтим прапором відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року та три сучасні революції: “Революція на Граніті”, “Помаранчева Революція” та “Революція Гідності”. Сьогодні під синьо-жовтим прапором ми захищаємо нашу Батьківщину від рашиської навали.
Колірна символіка нашого прапору позначає не лише поле і небо. Приміром, в релігії золотий колір символізує вищі духовні сили, а синій – свободу. З психологічної точки зору жовтий колір символізує радість, а синій колір символізує спокій.
Величезна кількість людей у різних куточках світу прикріпили наш прапор до своїх облікових записів у соціальних мережах, а уряди багатьох країн прикрасили офіційні будівлі синім і жовтим кольорами.
Наш синьо-жовтий прапор невдовзі стане світовим символом перемоги над рашизмом.
БОРІТЕСЯ – ПОБОРЕТЕ!
Наш народ укорінений у свою землю. Неперервність тисячолітньої долі України фіксують літописи, географічні, етнічні, лінгвістичні карти. Наші пращури завжди жили на цій землі і не покидали за будь-яких найтяжчих випробувань, боронили її впродовж віків.
«Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» – вкотре ці слова викарбовуються червоно-кривавими літерами на нашій землі. Триває боротьба за Незалежність нашої держави, за неподільну суверенну Україну, за рух до тих ідеалів, що їх виборювало не одне покоління українців.
«Ми – люди незламної волі,
Ми знаєм бажання свої
Ми прагнемо кращої долі
І миру на власній землі!»
Федір Тишко, д-р мед. н., професор кафедри оториноларингології НМУ ім. О. О. Богомольця.
Бажаємо Світлої віри усім у Перемогу та нездоланність нашого народу!
Все буде Україна!
140 років від дня народження доктора медицини, професора Василя Миколайовича Михайлова (1877-1922)
Терапевт, доктор медицини (1913), професор (1921), завідувач кафедр лікарської діагностики з пропедевтичною клінікою (1919-1921), спеціальної патології і терапії (1921-1922) Киівського медичного інституту.
Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету (1899), медичний факультет Університету Св. Володимира (1906). Учень В.П. Образцова. У 1913 р. захистив докторську дисертацію “О выделении продуктов азотистого обмена и хлористого натра почками при заболевании их” та в 1916 р. був обраний медичним факультетом приват-доцентом кафедри внутрішніх хвороб. У 1919 р. обраний завідувачем інфекційного відділення Міської Олександрівської лікарні. Від 1920 р. – завідувач відділення внутрішніх хвороб і тимчасово обіймав посаду завідувача кафедри спеціальної патології і терапії та лікарської діагностики, з 1921 р. – постійний професор цієї кафедри.
Активно підтримував діяльність і заохочував доповідачів на засіданнях Медичних товариств м. Києва, був ініціатором видання “Київського медичного журналу”. Голова наукової комісії Лікарської Секції “Всемедсантруд” (1921).
Наукові праці: “К вопросу о клинически определяемых поражениях pankreas при различных заболеваниях печени” (1910); “Азотемия, ее теоретическое и практическое значение” (1914); “Основные принципы лечения нефритов” (1918).
180 років від дня народження хірурга, доктора медицини, професора Олександра Христіановича Рінека (1837-1916)
Хірург, доктор медицини (1867), екстраординарний (1878), ординарний (1883) професор, завідувач кафедр теоретичної хірургії з госпітальною клінікою (1878-1881), оперативної хірургії з факультетською хірургічною клінікою (1881-1894) Університету Св. Володимира. Учень А.А. Кіттера та В.А. Караваєва.
Народився в Чехії в родині титулярного радника. Після закінчення в 1855 р. Воронезької гімназії поступив у Медико-хірургічну академію, яку закінчив зі срібного медаллю в 1864 р. У 1867 р. захистив дисертацію на ступінь доктора медицини “К учению о цилиндроме”.
Був талановитим хірургом, який досконало володів оперативною технікою. Одним з перших у Росії почав застосовувати первинну резекцію кишки з відновленням її безперервності, домігшись мінімальної летальності. Розробив метод радикального оперативного лікування гангрени кишечника та кишкових свищів.
Наукові праці: “Клиническое и патологическое значение сарком” (1867); “О сапных новообразованиях” (1868); “Случай хондромы верхней челюсти” (1872).
60 років від дня народження доктора медичних наук, професора, дитячого офтальмолога Сергія Олександровича Рикова (1957)
Дитячий офтальмолог, організатор охорони здоров’я України, доктор медичних наук (2004), професор (2005), заслужений лікар України (1998), Голова правління Асоціації дитячих офтальмологів України (2000), експерт Всесвітньої організації охорони здоров’я за Глобальною програмою “ЗІР-2020” (2002), головний лікар Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні “Центр мікрохірургії ока” (1988-2014), завідувач кафедри офтальмології Київської медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (з 2009).
Закінчив педіатричний факультет Вінницького медичного інституту в 1981 р. та інтернатуру з хірургії в 1982 р. Учень член-кореспондента АМН України, професора М.М. Сергієнка та професора А.М. Нагорної.
Працював лікарем офтальмологом у Білоцерківській дитячій лікарні (1982-1985); у 1985 р. поступив до клінічної ординатури на кафедру офтальмології Київського інституту удосконалення лікарів за спеціальністю “Офтальмологія”, яку успішно закінчив у 1987 р. Протягом 1987 р. працював лікарем офтальмологом офтальмологічного відділення Київської клінічної лікарні № 6 “Медмістечко”. Впродовж 1988-2014 рр. – головний лікар Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні “Центр мікрохірургії ока”. З 2005 р. – професор кафедри офтальмології Київської медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, з 2009 – завідувач. Головний дитячий офтальмолог МОЗ України (1999-2004), головний позаштатний офтальмолог ГУОЗ та МЗ Київської державної адміністрації (2004-2014), головний позаштатний офтальмолог МОЗ України (2005-2014).
Основні напрями наукової діяльності: діагностика та лікування аномалій рефракції та розладів бінокулярного зору в дітей, малоінвазивна офтальмохірургія, діагностика та лікування запальних захворювань органа зору, онкоофтальмологія, організація офтальмологічної допомоги.
У науковому доробку – наукові праці з питань організації офтальмологічної допомоги населенню, клінічної та соціальної офтальмології, історії офтальмології, медичної кібернетики. Автор 22 авторських свідоцтв.
Наукові праці: “Глаз как система: Структура. Функция. Взаимосвязь” (2000); “Организация офтальмологической помощи ВИЧ-инфицированным и больным СПИДом в Украине” (2002); “Віхи історії офтальмології України” (2003); “Организация медико-социальной помощи детям с деффектами зрения в Украине” (2003); “Комп’ютерний зоровий синдром” (2005); “Захворювання рогівки” (2009); “Офтальмологія в практиці лікаря загального профілю (сімейного лікаря)” (2010); “Сліпота та слабкозорість шляхи профілактики в Україні” (2011).