Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
115 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук, професора Рахіль Юліївни Кольнер (1902-1996)
Лікар-педіатр, доктор медичних наук (1951), професор (1951). Закінчила Харківський медичний інститут (1925), де відтоді й працювала: декан педіатричного факультету (1930-1932), завідуюча кафедри гігієни молодшого дитинства (від 1932). Від 1934 р. – в Київському медичному інституті: декан педіатричного факультету (1935-1936), завідуюча (1949-1971), професор-консультант (1971-1973) кафедри педіатрії; завідуюча відділу ясел Народного комісаріату охорони здоров’я СРСР, водночас – у Центральному інституті охорони материнства і дитинства (Москва, 1937-1939); у 2-му Московському медичному інституті (1939-1949). Наукові дослідження були присвячені діагностиці, клініці та лікуванню захворювань печінки та крові в дітей.
Наукові праці: “Запалення легень у дітей раннього віку” (1952); “Болезнь Боткина у детей” (1965); “Застосування аурантину при опухових захворюваннях у дітей” (1968); “Роль болезни Боткина в формировании хронических гепатитов и цирроза печени у детей” (1970); “Харчування дітей при захворюваннях печінки та жовчних шляхів” (1975).
80 років від дня народження лікаря-нейрохірурга Роксани Сергіївни Сомової (1937)
Нейрохірург, лікар-нейрохірург 1-го нейрохірургічного відділення Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги (з 1977).
80 років від дня народження нейрохірурга, кандидата медичних наук Миколи Станіславовича Висоцького (1937)
80 років від дня народження кандидата біологічних наук, старшого наукового співробітника Ольги Федорівни Пономарьової (1937)
Кандидат біологічних наук (1983), старший науковий співробітник лабораторії клінічної біохімії Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова (з 1985). Закінчила Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка за фахом “біолог-біохімік” (1964). Захистила кандидатську дисертацію “Состояние водно-электролитного обмена при опухолях головного мозга” (1983). Нагороджена 3 медалями. Відмінник охорони здоров’я (1983).
Основні напрями наукової діяльності: нейроонкологія, черепно-мозкова травма, цереброваскулярна патологія, радіаційна енцефалопатія, інтенсивна терапія.
Автор 83 наукових праць, співавтор 3 монографій, 3 методичних рекомендацій, 5 медико-біологічних нововведень.
Наукові праці: “Вплив малих доз іонізуючого опромінення на метаболічний гомеостаз” (1998); “Клініко-лабораторні критерії смерті мозку у нейрохірургічних хворих” (2000); “Оцінка метаболічного гомеостазу при гліомах головного мозку” (2003); “Комплекс прогностичних критеріїв при хірургічному лікуванні хворих з церебро-васкулярною патологією” (2003); “Особенности изменений водно-ионного обмена у больных при отстроченных травматических поражениях головного мозга” (2007); “Экспериментальные исследования действия магнитно-лазерной терапии на состояние водно-ионного обмена при легкой черепно-мозговой травме” (2007).
65 років від дня народження дитячого хірурга, доктора медичних наук, професора Олександра Глібовича Дубровіна (1952)
Дитячий хірург, доктор медичних наук (2005), професор кафедри дитячої хірургії (з 2007 р.).
Закінчив педіатричний факультет Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця (1977), інтернатуру за спеціальністю “дитяча хірургія” в обласній дитячій лікарні м. Чернігова. У 1978-1981 рр. працював на посаді лікаря-хірурга в дитячій клінічній лікарні №2 міста Києва. З 1981 по 1991 рр. – молодший науковий співробітник у відділенні хірургії вроджених вад розвитку в дітей НДІ ПАГ м. Києва. Протягом 1991 р. – старший науковий співробітник цього ж закладу. У 1991-1994 рр. – асистент кафедри дитячої хірургії Київського інституту вдосконалення лікарів. У 1994 р. обраний на посаду асистента кафедри дитячої хірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, у 2004 р. – доцента кафедри. З лютого 2007 р. – професор кафедри.
У 2005 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук “Органозберігаючі принципи хірургічного лікування стенозів стравоходу у дітей”.
Автор понад 150 наукових праць, зокрема 1 практичного посібника та 12 патентів на винахід. Основні напрями наукової діяльності — корекція вроджених вад розвитку дихальної системи та шлунково-кишкового тракту. Проходив курси підвищення кваліфікації (2000 р.) та стажувався на базі кафедри дитячої хірургії РДМУ в Москві за програмою “Современные технологии в детской хирургии с курсом эндоскопической хирургии”. Виконує значний обсяг лікувальної та консультативної роботи.
Наукові праці: “Диагностика и выбор тактики лечения нарушений проходимости пищевода у детей” (1988); “Диагностика и лечение стеноза пищевода у детей” (2008).
80 років від дня народження кандидата медичних наук, лікаря-невропатолога Майї Василівни Спірідонової (1937)
Кандидат медичних наук (1973), довірений лікар Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова. Лікар-невропатолог вищої категорії. Закінчила І Ленінградський медичний інститут з відзнакою (1960). Завідувач поліклінічного відділення міської лікарні м. Неман (Калінінградської обл.), м. Київ. Лікар-радіолог (1972-1983), лікар-невропатолог Інституту нейрохірургії (з 1983). Відмінник охорони здоров’я. Нагороджена 2 медалями.
Основні напрями практичної та наукової діяльності: нейроонкологія, черепно-мозкова травма, судинна патологія (поглиблене вивчення мозкового реґіонарного кровотоку), застосування різних радіонуклідних методів обстеження при нейрохірургічній патології.
Автор 60 наукових праць, 8 раціоналізаторських пропозицій.
Наукові праці: “Определение регионарного мозгового кровотока с помощью Хе-133 при опухолях больших полушарий головного мозга” (1972); “Состояние сосудов мозга и мозгового кровотока при гидроцефалии у детей грудного возраста” (1982); “Отдаленные результаты черепно-мозговой травмы и нарушения церебральной гемодинамики (по данным РОМК, РМС и клинико-психопатологического изучения)” (1986); “Місцевий мозковий кровотік (ММКГ) і місцева реактивність судин головного мозку при локальному його забої” (1993); “Электронейромиографические (ЭНМГ) критерии для обоснования тактики лечения невропатии лицевого нерва” (2002).