Календар медицини

175 років від дня народження клініциста, фтизіатра, невропатолога, доктора медицини, заслуженого ординарного професора Карла Генріховича Тритшеля (1842-1914)

Клініцист, фтизіатр, невропатолог, доктор медицини (1872), заслужений ординарний професор (1900), завідувач кафедри спеціальної патології і терапії з госпітальною клінікою (1878-1903) Київського університету св. Володимира. Крім університету, викладав на медичному відділенні Вищих жіночих курсів у Києві.

Неодноразово відряджався за кордон для вивчення іноземного досвіду боротьби з туберкульозом: у 1906 р. – на міжнародний конгрес по боротьбі з туберкульозом у Парижі, 1909 р. – на міжнародний з’їзд лікарів у Будапешті та на протитуберкульозну конференцію в Стокгольм.

Голова Товариства київських лікарів (1881), один з організаторів і голова “Товариства з боротьби із горбковицею”, голова Товариства з боротьби із заразними хворобами, Товариства з боротьби з туберкульозом. Відомий своєю професійно-громадською діяльністю в організації та роботі благодійних медичних закладів Києва. Брав участь у будівництві Київської міської лікарні, а в 1881 р. організував нічні лікарські чергування для надання медичної допомоги бідним на дому. Разом з професорами В.П. Зразковим і Е.І. Афанасьєвим був лікарем-розпорядником Маріїнської громади сестер милосердя. Ініціатор створення “спеціальних народних санаторіїв”, зокрема санаторію для хворих на туберкульоз у Пущі-Водиці.

80 років від дня народження патоморфолога, доктора медичних наук Миколи Федоровича Мороза (1937)

Доктор медичних наук (1991), головний науковий співробітник відділу патоморфології з експериментально-біологічним відділенням Українського НДІ ТО (1992), керівник патентно-ліцензійного відділу з групою науково-медичної інформації ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України” (2000-2011 рр.). Учень професорів Г.Л. Ємця та В.І. Стецули. Захистив докторську дисертацію “Патологічна анатомія і патогенез асептичного остеонекрозу у дорослих”.

Основні напрями наукової діяльності: морфогенез ревматоїдного артриту, асептичного некрозу; розробка класифікації основних форм дегенеративно-дистрофічних, диспластичних уражень суглобів; структурно-функціональний стан кісткової тканини, хряща; організація інформаційного забезпечення пріоритетних наукових тематик ортопедо-травматологічного спрямування.

65 років від дня народження вченого в галузі радіаційної медицини та радіаційної безпеки, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Димитрія Анатолійовича Базики (1952)

Відомий вчений, наукові дослідження якого присвячені широкому спектру актуальних проблем радіаційної медицини та радіаційної безпеки. Академік Національної академії медичних наук України, (2017), доктор медичних наук (1993), професор (2005), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2007). Заслужений діяч науки і техніки України (2012). Завідувач відділу клінічної імунології (з 2000), генеральний директор ДУ “Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України” (з 2011). Вчений секретар Національної комісії з радіаційного захисту Верховної Ради України (з 2010). Спостерігач (2008-2011), представник від України в НКДАР ООН (з 2012). Член експертної групи НКДАР ООН з аварії на АЕС Фукусіма (2011).

Зробив суттєвий внесок у дослідження клітинно-молекулярних механізмів дії іонізуючої радіації на організм людини й епідеміологію віддалених ефектів опромінення. Ним обґрунтовано положення про дозові залежності змін поверхневого фенотипу, ядерних структур і функціональної активності клітин крові при гострій променевій хворобі, в інтервалі малих доз та при формуванні спільних реакцій нервової та імунної систем у періоді відновлення організму людини після опромінення; досліджено механізми злоякісної трансформації при формуванні віддалених ефектів опромінення. Вперше в Україні у 2006 р. започаткував вивчення значення довжини теломер та генної регуляції адаптивних реакцій у механізмах радіаційного старіння та клітинної загибелі у віддаленому періоді після опромінення. Вперше проведений комплекс досліджень з довготривалого культивування нормальних іморталізованих і пухлинних клітинних ліній в об’єкті “Укриття”, що стало основою для впровадження рекомендацій з радіаційної безпеки й одним з важливих критеріїв відбору персоналу, який з 2004 р. виконує роботи з перетворення об’єкту “Укриття” на екологічно безпечний об’єкт.

Наукові праці: “Тридцять років Чорнобильської катастрофи: радіологічні та медичні наслідки. Національна доповідь України” (2016); “Chornobyl experience for strengthening radiation emergency preparedness in Ukraine. Radiation Protection Dosimetry” (2016); “Chronic lymphocytic leukemia in Chornobyl cleanup workers. Health Physics” (2016).

80 років від дня народження анатома, доктора медичних наук, професора Кузьми Антоновича Дюбенка (1937)

Анатом, доктор медичних наук (1990), професор кафедри анатомії людини Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (1991).

Закінчив Київський медичний інститут (1967). З 1969 р. – асистент кафедри анатомії людини, кандидат медичних наук (1974), доцент (1977), професор (1991). У 1986 р. захистив докторську дисертацію “Гемомікроциркуляторне русло підшлункової залози в нормі і при панкреатиті”.

У 1991 р. видав перший в Україні тримовний словник-довідник “Анатомічний словник-довідник” та видання “Міжнародна анатомічна номенклатура” (український еквівалент); у 2001 р., з нагоди 160 річниці НМУ – першу сучасну “Анатомічну термінологію” – українською, латинською й англійською мовами. За його редакцією вийшов перший україномовний підручник “Анатомія людини” (Т. 1).

Наукові праці: “Анатомічна термінологія” (2005); “Анатомія людини” (2005).

125 років від дня народження хірурга, професора Михайла Ісидоровича Коломійченка (1892-1973)

Лікар-хірург, професор (1936), заслужений діяч науки УРСР (1954). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира (1919). Від 1920 працював у Київському медичному інституті: заступником директора з наукової роботи (1930-1935), деканом сто­матологічного факультету (1931-1934), завідувачем кафедри загальної хірургії (1955-1973); водночас – завідувачем кафедри хірургії № 2 Київського інституту удосконалення лікарів (1936-1955). Головний хірург МОЗ УРСР (від 1954).

Наукові дослідження були присвячені кишковій непрохідності, гострому панкреатиту; хірур­гії стравоходу, шлунка, підшлункової залози; невідкладній хірургії; іс­то­рії медицини. Першим в Украї­ні виконав пластичні операції зі створення штучного стравоходу з тонкої та товстої кишок.

Наукові праці: “К оценке методов лечения кардиоспазма” (1962); “Реконструктивная хирургия пище­вода” (1967); “К истории научного обще­ст­ва хирургов Украинской ССР” (1971); “Клиника острого аппендицита в пожилом и старческом возрасте” (1972); “Живи, лю­­дино: Розповіді про хірургію та хірургів” (1972).

125 років від дня народження хірурга, професора Михайла Ісидоровича Коломійченка (1892-1973)

Лікар-хірург, професор (1936), заслужений діяч науки УРСР (1954). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира (1919). Від 1920 працював у Київському медичному інституті: заступником директора з наукової роботи (1930-1935), деканом сто­матологічного факультету (1931-1934), завідувачем кафедри загальної хірургії (1955-1973); водночас – завідувачем кафедри хірургії № 2 Київського інституту удосконалення лікарів (1936-1955). Головний хірург МОЗ УРСР (від 1954).

Наукові дослідження були присвячені кишковій непрохідності, гострому панкреатиту; хірур­гії стравоходу, шлунка, підшлункової залози; невідкладній хірургії; іс­то­рії медицини. Першим в Украї­ні виконав пластичні операції зі створення штучного стравоходу з тонкої та товстої кишок.

Наукові праці: “К оценке методов лечения кардиоспазма” (1962); “Реконструктивная хирургия пище­вода” (1967); “К истории научного обще­ст­ва хирургов Украинской ССР” (1971); “Клиника острого аппендицита в пожилом и старческом возрасте” (1972); “Живи, лю­­дино: Розповіді про хірургію та хірургів” (1972).