Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
65 років від дня народження вченого в галузі радіаційної медицини та радіаційної безпеки, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Димитрія Анатолійовича Базики (1952)
Відомий вчений, наукові дослідження якого присвячені широкому спектру актуальних проблем радіаційної медицини та радіаційної безпеки. Академік Національної академії медичних наук України, (2017), доктор медичних наук (1993), професор (2005), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2007). Заслужений діяч науки і техніки України (2012). Завідувач відділу клінічної імунології (з 2000), генеральний директор ДУ “Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України” (з 2011). Вчений секретар Національної комісії з радіаційного захисту Верховної Ради України (з 2010). Спостерігач (2008-2011), представник від України в НКДАР ООН (з 2012). Член експертної групи НКДАР ООН з аварії на АЕС Фукусіма (2011).
Зробив суттєвий внесок у дослідження клітинно-молекулярних механізмів дії іонізуючої радіації на організм людини й епідеміологію віддалених ефектів опромінення. Ним обґрунтовано положення про дозові залежності змін поверхневого фенотипу, ядерних структур і функціональної активності клітин крові при гострій променевій хворобі, в інтервалі малих доз та при формуванні спільних реакцій нервової та імунної систем у періоді відновлення організму людини після опромінення; досліджено механізми злоякісної трансформації при формуванні віддалених ефектів опромінення. Вперше в Україні у 2006 р. започаткував вивчення значення довжини теломер та генної регуляції адаптивних реакцій у механізмах радіаційного старіння та клітинної загибелі у віддаленому періоді після опромінення. Вперше проведений комплекс досліджень з довготривалого культивування нормальних іморталізованих і пухлинних клітинних ліній в об’єкті “Укриття”, що стало основою для впровадження рекомендацій з радіаційної безпеки й одним з важливих критеріїв відбору персоналу, який з 2004 р. виконує роботи з перетворення об’єкту “Укриття” на екологічно безпечний об’єкт.
Наукові праці: “Тридцять років Чорнобильської катастрофи: радіологічні та медичні наслідки. Національна доповідь України” (2016); “Chornobyl experience for strengthening radiation emergency preparedness in Ukraine. Radiation Protection Dosimetry” (2016); “Chronic lymphocytic leukemia in Chornobyl cleanup workers. Health Physics” (2016).
80 років від дня народження анатома, доктора медичних наук, професора Кузьми Антоновича Дюбенка (1937)
Анатом, доктор медичних наук (1990), професор кафедри анатомії людини Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (1991).
Закінчив Київський медичний інститут (1967). З 1969 р. – асистент кафедри анатомії людини, кандидат медичних наук (1974), доцент (1977), професор (1991). У 1986 р. захистив докторську дисертацію “Гемомікроциркуляторне русло підшлункової залози в нормі і при панкреатиті”.
У 1991 р. видав перший в Україні тримовний словник-довідник “Анатомічний словник-довідник” та видання “Міжнародна анатомічна номенклатура” (український еквівалент); у 2001 р., з нагоди 160 річниці НМУ – першу сучасну “Анатомічну термінологію” – українською, латинською й англійською мовами. За його редакцією вийшов перший україномовний підручник “Анатомія людини” (Т. 1).
Наукові праці: “Анатомічна термінологія” (2005); “Анатомія людини” (2005).
125 років від дня народження хірурга, професора Михайла Ісидоровича Коломійченка (1892-1973)
Лікар-хірург, професор (1936), заслужений діяч науки УРСР (1954). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира (1919). Від 1920 працював у Київському медичному інституті: заступником директора з наукової роботи (1930-1935), деканом стоматологічного факультету (1931-1934), завідувачем кафедри загальної хірургії (1955-1973); водночас – завідувачем кафедри хірургії № 2 Київського інституту удосконалення лікарів (1936-1955). Головний хірург МОЗ УРСР (від 1954).
Наукові дослідження були присвячені кишковій непрохідності, гострому панкреатиту; хірургії стравоходу, шлунка, підшлункової залози; невідкладній хірургії; історії медицини. Першим в Україні виконав пластичні операції зі створення штучного стравоходу з тонкої та товстої кишок.
Наукові праці: “К оценке методов лечения кардиоспазма” (1962); “Реконструктивная хирургия пищевода” (1967); “К истории научного общества хирургов Украинской ССР” (1971); “Клиника острого аппендицита в пожилом и старческом возрасте” (1972); “Живи, людино: Розповіді про хірургію та хірургів” (1972).
125 років від дня народження хірурга, професора Михайла Ісидоровича Коломійченка (1892-1973)
Лікар-хірург, професор (1936), заслужений діяч науки УРСР (1954). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира (1919). Від 1920 працював у Київському медичному інституті: заступником директора з наукової роботи (1930-1935), деканом стоматологічного факультету (1931-1934), завідувачем кафедри загальної хірургії (1955-1973); водночас – завідувачем кафедри хірургії № 2 Київського інституту удосконалення лікарів (1936-1955). Головний хірург МОЗ УРСР (від 1954).
Наукові дослідження були присвячені кишковій непрохідності, гострому панкреатиту; хірургії стравоходу, шлунка, підшлункової залози; невідкладній хірургії; історії медицини. Першим в Україні виконав пластичні операції зі створення штучного стравоходу з тонкої та товстої кишок.
Наукові праці: “К оценке методов лечения кардиоспазма” (1962); “Реконструктивная хирургия пищевода” (1967); “К истории научного общества хирургов Украинской ССР” (1971); “Клиника острого аппендицита в пожилом и старческом возрасте” (1972); “Живи, людино: Розповіді про хірургію та хірургів” (1972).
125 років від дня народження хірурга, професора Михайла Ісидоровича Коломійченка (1892-1973)
Лікар-хірург, професор (1936), заслужений діяч науки УРСР (1954). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира (1919). Від 1920 працював у Київському медичному інституті: заступником директора з наукової роботи (1930-1935), деканом стоматологічного факультету (1931-1934), завідувачем кафедри загальної хірургії (1955-1973); водночас – завідувачем кафедри хірургії № 2 Київського інституту удосконалення лікарів (1936-1955). Головний хірург МОЗ УРСР (від 1954).
Наукові дослідження були присвячені кишковій непрохідності, гострому панкреатиту; хірургії стравоходу, шлунка, підшлункової залози; невідкладній хірургії; історії медицини. Першим в Україні виконав пластичні операції зі створення штучного стравоходу з тонкої та товстої кишок.
Наукові праці: “К оценке методов лечения кардиоспазма” (1962); “Реконструктивная хирургия пищевода” (1967); “К истории научного общества хирургов Украинской ССР” (1971); “Клиника острого аппендицита в пожилом и старческом возрасте” (1972); “Живи, людино: Розповіді про хірургію та хірургів” (1972).
65 років від дня народження вченого в галузі оториноларингології, доктора медичних наук, професора Анатолія Лук’яновича Косаковського (1952)
Професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, президент Асоціації дитячих оториноларингологів України.
Академік Міжнародної академії освіти і науки (2016), Міжнародної кадрової академії (ЮНЕСКО) (2000), член Європейської асоціації медичної освіти (2011), дійсний член Нью-Йоркської академії наук (1998), почесний член Консультативної Ради Міжнародного біографічного центру (Кембридж, Великобританія), член Ради наукових консультантів Американського біографічного інституту, медичної комісії НОК України (з 2003), головний дитячий оториноларинголог МОЗ України (з 2005), президент Асоціації дитячих оториноларингологів України (з 2005), член атестаційної комісії МОЗ України.
Основні напрями наукових досліджень: проблеми патології середнього та внутрішнього вуха, гострі та хронічні стенози гортані та шийного відділу трахеї в дітей, ринологія, фізіотерапія, розробка нових оториноларингологічних інструментів, нових методів діагностики та лікування ЛОР-захворювань.