Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
95 років від дня народження судово-медичного експерта, доктора медичних наук, професора кафедри криміналістики Київського університету Софії Петрівни Дідківської (1923)
Доктор медичних наук (1971), професор (1976). Закінчила Горьковський медичний інститут (нині м. Нижній Новгород, РФ, 1944). У 1944-1946 – судово-медичний експерт; від 1947 – у Київському медичному інституті: 1969-1974 – доцент; 1974-2003 – професор кафедри криміналістики Київського університету. Основний напрям наукових досліджень – питання судово-медичної експертизи (діагностика смерті та встановлення часу її настання, діагностика смерті від гострого кисневого голодування, гострої та хронічної алкогольної інтоксикації).
Наукові праці: “Подготовка и проведение отдельных видов судебно-медицинской экспертизы” (1977); “Осмотр места происшествия при расследовании дел о насильственной смерти” (1982); “Наркомания: уголовно-правовые и медицинские проблемы” (1989); “Експертизи в судовій практиці” (1993).
65 років від дня народження анатома, доктора медичних наук, професора Віктора Гавриловича Черкасова (1953)
Доктор медичних наук (1990), професор (1992), заслужений діяч науки і техніки України (2009), завідувач кафедри анатомії людини Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (2004), начальник наукового сектора НМУ (2003-2008), декан медичного факультету № 1 (2008-2013).
Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1976). Працює на кафедрі анатомії: аспірант (1976), старший викладач, доцент (1990), професор (1992), завідувач кафедри анатомії людини (з 2004). У 1989 р. захистив докторську дисертацію “Микроциркуляторное русло органов имунной системы человека в пренатальном периоде морфогенеза”.
Основний напрям наукових досліджень – ультраструктурні аспекти розвитку кровоносних і лімфатичних судин.
100 років від дня народження нейрохірурга, кандидата медичних наук (1970), заслуженого лікаря України Івана Петровича Пастушина (1918)
Лікар-нейрохірург, лікар вищої кваліфікаційної категорії, кандидат медичних наук, заслужений лікар України; має державні нагороди: два ордени, Великої Вітчизняної війни (І та ІІ ступенів) і 14 медалей. За довголітню роботу в нейрохірургії нагороджений пам’ятною медаллю академіка М.Н. Бурденка.
Основні напрями наукової діяльності: пухлини головного та спинного мозку, травми центральної нервової системи, кровововиливи в головний мозок і мозочок, больові синдроми.
130 років від дня народження мікробіолога, епідеміолога, доктора біологічних наук Сергія Никифоровича Ручківського (1888-1967)
Мікробіолог та епідеміолог, доктор біологічних наук, професор (1935), член-кореспондент АМН СРСР (1946). Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира (1914). У 1914-1925 – епідеміолог, інфекціоніст, завідувач відділу Харківського бактеріологічного інституту; 1929-1937 – завідувач відділу Київського бактеріологічного інституту, водночас у 1929-1934 – доцент, 1935-1958 – завідувач кафедри Київського інституту вдосконалення лікарів, 1939-1948 – завідувач кафедри епідеміології Київського медичного інституту. З 1958 – завідувач відділу Київського інституту епідеміології, мікробіології та паразитології.
Наукові праці було присвячено бактеріології та епідеміології ботулізму, висипного тифу, дизентерії, сальмонельозів, токсикоінфекції паратифозної групи, скарлатини. Вперше описав епідеміологію пароксизмального рикетсіозу, виділив його збудника та встановив природне вогнище інфекції, виявив її переносників – кліщів. Досліджував питання діагностики деяких інфекцій та раку.
Наукові праці: “Эпидемиологические наблюдения по сыпному тифу” (1930); “Кишкові інфекції. Черевний тиф, паратифи, дизентерія: Епідеміологія, клініка, профілактика” (1936); “Материалы по эпидемиологии так называемой волынской лихорадки” (1948).
75 років від дня народження кардіолога, члена-кореспондента НАМН України Володимира Олексійовича Боброва (1943-2014)
Член-кореспондент АМН України, член-кореспондент НАН України (1991), академік Академії Вищої школи (1995), доктор медичних наук (1980), професор (1982), заслужений діяч науки і техніки України (1990), лауреат премії ім. М.Д. Стражеска (1994), Міністр охорони здоров’я України (1994-1995), завідувач кафедри кардіології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (з 1985).
Провідний учений у галузі кардіології. Основний напрям наукових досліджень – серцево-судинна патологія, зокрема порушення ритму серця, артеріальна гіпертензія, організація кардіологічної допомоги.
Основні наукові праці: “Синдром слабості синусового вузла та суправентрикулярні аритмії” (1991); “Системна артеріальна гіпертензія при хронічних обструктивних хворобах легенів” (1994); “Рефрактерна тахіаритмія” (1994); “Гомеостаз магния при эссенциальной гипертензии (клинико-физиологическая характеристика, патофизиология, гормональная регуляция, коррекция нарушений, обоснование выбора антигипертензивной терапии) (2004).
155 років від дня народження фізіолога, доктора медицини, професора Юлія Петровича Лауденбаха (1863-1910)
Фармаколог, фізіолог, доктор медицини (1894). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1889), де й працював від 1891 помічником прозектора, прозектором кафедри фізіології, а також у фізіологічній лабораторії під керівництвом С. Чир’єва, від 1896 – приват-доцентом, 1898-1908 – завідувачем кафедри фармакології, 1908-1910 – завідувачем кафедри фізіології. Водночас у 1897-1899 читав лекції з фізіології людини на публічних курсах природознавства і математичних наук, започаткованих Київським товариством природознавців. Член Товариства київських лікарів (1896).
Основні наукові праці були присвячені проблемам гематології. Обґрунтував роль селезінки в процесі кровотворення, вивчав якісні та кількісні зміни складових крові після екстирпації цього органа. Зробив вагомий внесок у розробку теорії гемоцитопоезу. Досліджував фізіологію та фармакологію серцево-судинної системи, механізми дії кардіотонічних засобів, вплив отрути на кров і внутрішні органи, зокрема на матку. Сформулював теоретичні принципи спектрофотометричного методу кількісного визначення гемоглобіну.
Наукові праці: “О влиянии йода, йодистого натрия и йодотирина на кровообращение” (1898); “К вопросу о физиологической роли отолитов” (1901); “Возможны ли точные количественные определения гемоглобина в крови с помощью спектрофотометра при желтухе” (1902); “О действии змеиного яда и антизмеиной сыворотки на сердце и кровяное давление” (1907); “Количественное определение гемоглобина в крови по спектрофотометрическому методу Vierordt’a” (1909).