Календар медицини

130 років від дня народження мікробіолога, епідеміолога, доктора біологічних наук Сергія Никифоровича Ручківського (1888-1967)

Мікробіолог та епідеміолог, доктор біологічних наук, професор (1935), член-кореспондент АМН СРСР (1946). Закінчив медичний факультет Уні­верситету Св. Володимира (1914). У 1914-1925 – епідеміолог, інфекціо­ніст, завідувач відділу Харківського бактеріологічного інституту; 1929-1937 – завідувач відділу Київсько­го бактеріологічного інституту, вод­ночас у 1929-1934 – доцент, 1935-1958 – завідувач кафедри Київського інституту вдосконалення лікарів, 1939-1948 – завідувач кафедри епідеміології Київського ме­дичного інституту. З 1958 – завіду­вач відділу Київського інституту епі­деміології, мікробіології та паразито­логії.

Наукові праці було присвячено бактеріо­логії та епідеміології ботулізму, ви­сипного тифу, дизентерії, сальмонельозів, токсикоінфекції паратифозної групи, скарлатини. Вперше описав епідеміологію пароксизмального рикетсіозу, виділив його збудника та встановив природне вогнище інфек­ції, виявив її переносників – кліщів. Досліджував питання діагностики деяких інфекцій та раку.

Наукові праці: “Эпидемиологические наблюдения по сыпному тифу” (1930); “Кишкові інфекції. Черевний тиф, паратифи, дизентерія: Епідеміологія, клініка, профілактика” (1936); “Материалы по эпидемиоло­гии так называемой волынской лихорадки” (1948).

75 років від дня народження кардіолога, члена-кореспондента НАМН України Володимира Олексійовича Боброва (1943-2014)

Член-кореспондент АМН України, член-кореспондент НАН України (1991), академік Академії Вищої школи (1995), доктор медичних наук (1980), професор (1982), заслужений діяч науки і техніки України (1990), лауреат премії ім. М.Д. Стражеска (1994), Міністр охорони здоров’я України (1994-1995), завідувач кафедри кардіології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (з 1985).

Провідний учений у галузі кардіології. Основний напрям наукових досліджень – серцево-судинна патологія, зокрема порушення ритму серця, артеріальна гіпертензія, організація кардіологічної допомоги.

Основні наукові праці: “Синдром слабості синусового вузла та суправентрикулярні аритмії” (1991); “Системна артеріальна гіпертензія при хронічних обструктивних  хворобах легенів” (1994); “Рефрактерна тахіаритмія” (1994); “Гомеостаз магния при эссенциальной гипертензии (клинико-физиологическая характеристика, патофизиология, гормональная регуляция, коррекция нарушений, обоснование выбора антигипертензивной терапии) (2004).

155 років від дня народження фізіолога, доктора медицини, професора Юлія Петровича Лауденбаха (1863-1910)

Фармаколог, фізіолог, доктор медицини (1894). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1889), де й працював від 1891 помічником про­зектора, прозектором кафедри фізіології, а також у фізіологічній лабораторії під керівництвом С. Чир’єва, від 1896 – приват-доцентом, 1898-1908 – завідувачем кафедри фармакології, 1908-1910 – завідувачем кафедри фізіології. Водночас у 1897-1899 читав лекції з фізіології людини на публічних курсах природознавства і математичних наук, започаткованих Київським товариством природознав­ців. Член Товариства київських лікарів (1896).

Основні наукові праці були присвячені проблемам гематології. Обґрунтував роль селезінки в процесі кровотворення, вивчав якісні та кількісні зміни складових крові після екстирпації цього органа. Зробив вагомий внесок у розробку теорії гемоцитопоезу. Досліджував фізіологію та фармакологію серцево-судинної си­стеми, механізми дії кардіотонічних засобів, вплив отрути на кров і внутрішні органи, зокрема на матку. Сформулював теоретичні принципи спектрофотометричного методу кількісного визначення гемоглобіну.

Наукові праці: “О влиянии йода, йодистого натрия и йодотирина на кровообращение” (1898); “К вопросу о физиологической роли отолитов” (1901); “Возможны ли точные количественные определения гемоглобина в крови с помощью спектрофотометра при жел­тухе” (1902); “О действии змеиного яда и антизмеиной сыворотки на сердце и кровяное давление” (1907); “Количествен­ное определение гемоглобина в крови по спектрофотометрическому методу Vierordt’a” (1909).

95 років від дня народження педіатра, академіка НАН України та НАМН України, доктора медичних наук, професора Олени Михайлівни Лук’янової (1923-2014)

Дійсний член НАМН України (1993), АМН СРСР (1984), НАН України (1992), РАМН (1992), Американської Академії педіатрів (1998), доктор медичних наук (1966), професор (1968), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1982), лауреат Державної премії УРСР з науки і техніки (1980), Державної премії СРСР з науки і техніки (1987), Державної премії України з науки і техніки (2000), директор Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України (1979-2005), завідувач відділу профілактики і терапії дитячих захворювань (з 1953).

Один з провідних учених у галузі педіатрії. Видатним внеском були її фундаментальні роботи з вивчення порушень кальцію та вітаміну D у вагітних жінок і дітей раннього віку. Нею було розроблено нову класифікацію різних форм рахіту, методи його профілактики та лікування, створено нові ефективні препарати для попередження та лікування захворювань, пов’язаних з дефіцитом вітаміну D. Засновник української наукової школи дитячої гастроентерології, під її керівництвом були вивчені механізми розвитку захворювань органів травлення у дітей, розроблені методи їх лікування, створені продукти лікувального харчування для дітей. Проводила комплексне вивчення впливу несприятливих екологічних факторів, включаючи наслідки аварії на ЧАЕС, на біологічну систему “вагітна жінка – плід – дитина”, розробила методи профілактики та реабілітації екозалежної патології в дітей різних вікових груп.

Наукові праці: “Рахит” (1970); “Ангиохолециститы у детей” (1975); “Клинико-патогенетические аспекты классификации рахита” (1988); “Новые продукты диетического и лечебного питания высокой биологической ценности для беременных женщин и детей” (1991); “The Chernobyl Accident. Thyroid Abnormalities in Children, Congenital Abnormalities and other radiation related information” (1996); “Сучасні уявлення про склерогенез як процес розвитку та прогресування хронічної патології у вагітних і дітей” (2001); “Ревматоидный артрит у детей” (2002); “Чернобыльская катастрофа: Состояние здоровья женщин и детей” (2003); “Ионизирующее излучение и иммунная система у детей” (2003); “Чернобыльская катастрофа : состояние костной системы у детей в анте- и поснатальном периоде жизни” (2005); “Витамин D и его роль в обеспечении здоровья детей и беременных женщин” (2005); “Екосистема великого промислового міста України та діти першого року життя” (2005).

80 років від дня народження акушера-гінеколога, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Володимира Кириловича Чайки (1938)

Член-кореспондент НАМН України (2003), доктор медичних наук (1982), професор (1985), заслужений діяч науки і техніки України (1993), лауреат премії АМН України (1998), завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету інтернатури і післядипломної освіти Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (з 1987), генеральний директор Донецького регіонального центру охорони материнства та дитинства (з 1992).

Основні напрями наукової діяльності: проблеми теоретичної та клінічної гінекології, акушерства та перинатології; питання розробки нових методів досліджень, медичних технологій, винахідництва; удосконалення оперативної техніки; вивчення та корекція причин, що впливають на репродуктивну функцію людини, починаючи з дитячого віку; сімейна медицина. Розробив концепцію науково-практичної підготовки акушерів-гінекологів Донецької області, вперше в Україні організував підготовку дитячих і підліткових гінекологів.

Наукові праці: “Аменорея у девочек-подростков” (2000); “Антифосфолипидный синдром” (2004); “Невынашивание беременности: проблемы и тактика лечения” (2006); “Инфекции в акушерстве и гинекологии: практическое руководство” (2006); “Рожаем вместе. Семейные роды: “за” и “против” (2006); “Основы репродуктивной медицины: практическое руководство” (2011); “Бесплодный брак: практическое руководство” (2012); “Акушерство: учебное пособие” (2015, 2016).

145 років від дня народження хірурга, доктора медицини, професора Митрофана Миколайовича Москальова (1873-1940)

Лікар-хірург та уролог, доктор медицини (1913), професор (1919), завідувач ка­федри загальної хірургічної патології Університету Св. Володимира, згодом Київського медичного інституту (1919-1931), консультант лікувальних закладів міста Києва (1931-1938).

Закінчив медичний факультет Київ­ського університету Св. Володимира (1902). Учень О.Д. Павловського. У 1904-1905 – ординатор хірургіч­ного відділення Київського військового госпіталю. Від 1905 до 1909 – лікар хірургічного відділення “Больницы для чернорабочих”. 3 1911 працював у лабораторії хірургічної патології Уні­верситету Св. Володимира. У 1913 захистив дисертацію на ступінь докто­ра медицини “К учению об этиологии пиелонефритов”. 1913-1919 – доцент кафедри загальної хірургічної патології Університету, 1919-1931 – завідувач тієї ж кафедри.

Розробив оригінальні методи хірур­гічного лікування при туберкульозі ле­гень (торакопластика, френікотомія), встановив, що патогенні мікроорганіз­ми – збудники пієлонефритів – про­никають первинно з кровотоком або вторинно через лімфатичну систему.

Наукові праці: “Опыты прививки го­нококков мелким лабораторным животным и попытки к серотерапии” (1905); “Отчет о заграничной ко­мандировке для изучения хирургии с 1 апре­ля 1909 по 1 апреля 1911 года” (1912).