Календар медицини

155 років від дня народження фізіолога, доктора медицини, професора Юлія Петровича Лауденбаха (1863-1910)

Фармаколог, фізіолог, доктор медицини (1894). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1889), де й працював від 1891 помічником про­зектора, прозектором кафедри фізіології, а також у фізіологічній лабораторії під керівництвом С. Чир’єва, від 1896 – приват-доцентом, 1898-1908 – завідувачем кафедри фармакології, 1908-1910 – завідувачем кафедри фізіології. Водночас у 1897-1899 читав лекції з фізіології людини на публічних курсах природознавства і математичних наук, започаткованих Київським товариством природознав­ців. Член Товариства київських лікарів (1896).

Основні наукові праці були присвячені проблемам гематології. Обґрунтував роль селезінки в процесі кровотворення, вивчав якісні та кількісні зміни складових крові після екстирпації цього органа. Зробив вагомий внесок у розробку теорії гемоцитопоезу. Досліджував фізіологію та фармакологію серцево-судинної си­стеми, механізми дії кардіотонічних засобів, вплив отрути на кров і внутрішні органи, зокрема на матку. Сформулював теоретичні принципи спектрофотометричного методу кількісного визначення гемоглобіну.

Наукові праці: “О влиянии йода, йодистого натрия и йодотирина на кровообращение” (1898); “К вопросу о физиологической роли отолитов” (1901); “Возможны ли точные количественные определения гемоглобина в крови с помощью спектрофотометра при жел­тухе” (1902); “О действии змеиного яда и антизмеиной сыворотки на сердце и кровяное давление” (1907); “Количествен­ное определение гемоглобина в крови по спектрофотометрическому методу Vierordt’a” (1909).

95 років від дня народження педіатра, академіка НАН України та НАМН України, доктора медичних наук, професора Олени Михайлівни Лук’янової (1923-2014)

Дійсний член НАМН України (1993), АМН СРСР (1984), НАН України (1992), РАМН (1992), Американської Академії педіатрів (1998), доктор медичних наук (1966), професор (1968), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1982), лауреат Державної премії УРСР з науки і техніки (1980), Державної премії СРСР з науки і техніки (1987), Державної премії України з науки і техніки (2000), директор Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України (1979-2005), завідувач відділу профілактики і терапії дитячих захворювань (з 1953).

Один з провідних учених у галузі педіатрії. Видатним внеском були її фундаментальні роботи з вивчення порушень кальцію та вітаміну D у вагітних жінок і дітей раннього віку. Нею було розроблено нову класифікацію різних форм рахіту, методи його профілактики та лікування, створено нові ефективні препарати для попередження та лікування захворювань, пов’язаних з дефіцитом вітаміну D. Засновник української наукової школи дитячої гастроентерології, під її керівництвом були вивчені механізми розвитку захворювань органів травлення у дітей, розроблені методи їх лікування, створені продукти лікувального харчування для дітей. Проводила комплексне вивчення впливу несприятливих екологічних факторів, включаючи наслідки аварії на ЧАЕС, на біологічну систему “вагітна жінка – плід – дитина”, розробила методи профілактики та реабілітації екозалежної патології в дітей різних вікових груп.

Наукові праці: “Рахит” (1970); “Ангиохолециститы у детей” (1975); “Клинико-патогенетические аспекты классификации рахита” (1988); “Новые продукты диетического и лечебного питания высокой биологической ценности для беременных женщин и детей” (1991); “The Chernobyl Accident. Thyroid Abnormalities in Children, Congenital Abnormalities and other radiation related information” (1996); “Сучасні уявлення про склерогенез як процес розвитку та прогресування хронічної патології у вагітних і дітей” (2001); “Ревматоидный артрит у детей” (2002); “Чернобыльская катастрофа: Состояние здоровья женщин и детей” (2003); “Ионизирующее излучение и иммунная система у детей” (2003); “Чернобыльская катастрофа : состояние костной системы у детей в анте- и поснатальном периоде жизни” (2005); “Витамин D и его роль в обеспечении здоровья детей и беременных женщин” (2005); “Екосистема великого промислового міста України та діти першого року життя” (2005).

80 років від дня народження акушера-гінеколога, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Володимира Кириловича Чайки (1938)

Член-кореспондент НАМН України (2003), доктор медичних наук (1982), професор (1985), заслужений діяч науки і техніки України (1993), лауреат премії АМН України (1998), завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету інтернатури і післядипломної освіти Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (з 1987), генеральний директор Донецького регіонального центру охорони материнства та дитинства (з 1992).

Основні напрями наукової діяльності: проблеми теоретичної та клінічної гінекології, акушерства та перинатології; питання розробки нових методів досліджень, медичних технологій, винахідництва; удосконалення оперативної техніки; вивчення та корекція причин, що впливають на репродуктивну функцію людини, починаючи з дитячого віку; сімейна медицина. Розробив концепцію науково-практичної підготовки акушерів-гінекологів Донецької області, вперше в Україні організував підготовку дитячих і підліткових гінекологів.

Наукові праці: “Аменорея у девочек-подростков” (2000); “Антифосфолипидный синдром” (2004); “Невынашивание беременности: проблемы и тактика лечения” (2006); “Инфекции в акушерстве и гинекологии: практическое руководство” (2006); “Рожаем вместе. Семейные роды: “за” и “против” (2006); “Основы репродуктивной медицины: практическое руководство” (2011); “Бесплодный брак: практическое руководство” (2012); “Акушерство: учебное пособие” (2015, 2016).

145 років від дня народження хірурга, доктора медицини, професора Митрофана Миколайовича Москальова (1873-1940)

Лікар-хірург та уролог, доктор медицини (1913), професор (1919), завідувач ка­федри загальної хірургічної патології Університету Св. Володимира, згодом Київського медичного інституту (1919-1931), консультант лікувальних закладів міста Києва (1931-1938).

Закінчив медичний факультет Київ­ського університету Св. Володимира (1902). Учень О.Д. Павловського. У 1904-1905 – ординатор хірургіч­ного відділення Київського військового госпіталю. Від 1905 до 1909 – лікар хірургічного відділення “Больницы для чернорабочих”. 3 1911 працював у лабораторії хірургічної патології Уні­верситету Св. Володимира. У 1913 захистив дисертацію на ступінь докто­ра медицини “К учению об этиологии пиелонефритов”. 1913-1919 – доцент кафедри загальної хірургічної патології Університету, 1919-1931 – завідувач тієї ж кафедри.

Розробив оригінальні методи хірур­гічного лікування при туберкульозі ле­гень (торакопластика, френікотомія), встановив, що патогенні мікроорганіз­ми – збудники пієлонефритів – про­никають первинно з кровотоком або вторинно через лімфатичну систему.

Наукові праці: “Опыты прививки го­нококков мелким лабораторным животным и попытки к серотерапии” (1905); “Отчет о заграничной ко­мандировке для изучения хирургии с 1 апре­ля 1909 по 1 апреля 1911 года” (1912).

130 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Соломона Наумовича Вайсблата (1888-1965)

Хірург-стоматолог, доктор медичних наук, про­фесор, заслужений діяч науки УРСР (1947), завідувач кафедри хірургічної стоматології (1932-1953), одночасно завідувач кафедри щелепно-лицевої хірургії (1931-1950) Київського інсти­туту удосконалення лікарів, декан сто­матологічного факультету та заступник директора з наукової роботи Стомато­логічного інституту (1938-1941), Го­ловний стоматолог МОЗ УРСР (1938-1953).

Закінчив Київський медичний ін­ститут (1922). Учень І.О. Зав’ялова.

Вперше в СРСР розробив раціональні методи знеболювання в стоматології та вивчав проблеми лікування ротового сепсису. Наукові праці присвячені питанням одонтогенних остеомієлітів, щелепно-лицьових травм та стоматологічної онкології.

Наукові праці: “Проводниковая анес­тезия в хирургии зубов и челюстей” (1954); “Местное обезболивание при опе­рациях на лице, челюстях и зубах” (1962); “Гнойные остеомиелиты челюстей” (1965).

80 років від дня народження фізіолога, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Валерія Миколайовича Казакова (1938)

Академік НАМН України (2000), Нью-Йоркської АН (1993), АН Вищої школи України (1995), доктор медичних наук (1971), професор (1973), заслужений діяч науки та техніки України (1991), лауреат премій ім. акад. О.О. Богомольця НАН України (1982), ім. акад. В.П. Комісаренка НАН і НАМН України (2000), завідувач кафедри фізіології (1972) , ректор Донецького державного медичного університету ім. М. Горького (з 1985).

Основні напрями наукових досліджень – фундаментальні проблеми теоретичної та клінічної нейрофізіології, інтероцепціі, фізіології дихання. Наприкінці 70-х років вперше в фізіології сформулював ряд принципів і закономірностей кортико-лімбічних взаємодій як нейрофізіологічної основи адаптивної поведінки людини. Разом з академіком НАН України П.М. Сєрковим розробив сучасну концепцію релейної функції таламусу. В останні роки бере участь у розробці нового наукового напряму в медицині: застосування динамічного поверхневого натягу в діагностиці та контролі лікування широкого спектру захворювань терапевтичного та хірургічного профілю.

Наукові праці: “Нейрофізіологія таламуса” (1980), “Механізми інтегративної діяльності мозку” (1981), “Деякі проблеми сучасної фізіології” (1992); “Система безперервної медичної освіти” (1994), “Surfase Tensiometry in Medicine” (2000).