Календар медицини

Віктор Григорович Шевчук (1938) фізіолог, доктор ме­дичних наук (1982), професор (1987), член-кореспондент АПН України (1993), завідувач кафедри нормальної фізіології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (1987-2013).

Віктор Григорович закінчив Київський медичний ін­ститут імені О.О. Богомольця (1963). Працю­вав старшим науковим співробітником лабораторії фізіології Інституту геронтології АМН СРСР. У 1981 р. захистив докторську дисерта­цію “Нейрогуморальные регу­ляции гемодинамики и сократитель­ной функции миокарда в старости”. У 1986-1987 – професор кафедри фізіології Інституту удосконалення лі­карів.

Основний на­прям наукових досліджень – вивчення ме­ханізмів нейрогуморальної регуляції серцево-судинної системи.

Наукові праці: “Кровообращение и старение” (1984); “Старение клетки” (1987); “Нормальна фізіологія” (1994); “Посібник з нормальної фізіології” (1995); “Ро­зумова працездатність” (2000); “Фізіологія зовнішнього дихання” (2001); “Фізіологія серцево- судинної системи з основами патофізіоло­гії” (2002); “Посібник з фізіоло­гії” (2005); “Фізіологія” (2005).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертація В.Г. Шевчука “Возрастные особенности нейрогуморальной регуляции уровня сахара крови” (1967)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці  Шевчука В.Г. підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Вплив погоди на психофізіологічний стану здорової людини (1998)
2. Кровообращение и старение (1984)
3. Посібник з нормальної фізіології (1995)
4. Практикум з фізіології (2007)
5. Фізіологія (2008)

Анатолій Федосійович Левицький (1953) ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1998), профе­сор (2005), заслужений лікар України, Головний позаштатний дитячий орто­пед-травматолог МОЗ України (2003).

Анатолій Федосійович закінчив лікувальний факультет До­нецького медичного інституту (1976). У 1998 захистив докторську дисерта­цію “Воронкообразные дефор­мации грудной клетки (ВДГК) у детей и подростков и ее оперативное лече­ние”. У 1999 очолив відділення дитя­чої ортопедії та травматології Україн­ської дитячої спеціалізованої лікарні “Охмадит”.

У 2001-2005 – доцент ка­федри дитячої хірургії Національного медичного університету імені О.О. Бо­гомольця, 2001-2005 – начальник медичного управління Державного уп­равління справами Президента Украї­ни. З 2005 – професор кафедри дитячої хірургії Національного медичного університе­ту імені О.О. Богомольця.

Основні на­прями наукової діяльності: захворю­вання та вади розвитку грудної клітки та хребта, природжені та набуті дефор­мації великих суглобів, травми опор­но-рухового апарату. Володіє багатьма методами консервативного й опера­тивного лікування хворих з вадами та захворюваннями опорно-рухового апа­рата.

Наукові праці: “Показания к различ­ным методам лечения множественных пере­ломов длинных трубчастых костей у детей” (1981); “Новые методы функцио­нальной диагностики ортопедо-травматоло­гической патологии” (1987); “Результаты оперативного лечения воронкообразной де­формации грудной клетки у детей” (1998); “Особливості оперативного ліку­вання переломів стегна та гомілки у дітей з політравмою” (2002).

Валентин Володимирович Кальниш (1948) доктор біологічних наук (1996), професор, професор кафедри авіаційної, морської медицини та психофізіології Української військово-медичної академії, завідувач лабораторії психофізіології праці ДУ “Інститут медицини праці НАМН України”.

Наукові дослідження пов’язані з декількома напрямами: фізіологією праці, психологією праці, біофізикою, фізіологією збудливих середовищ, біологічною та медичною кібернетикою й інформатикою. Різноманітне сполучення цих дисциплін було основою для його інтелектуальних розробок.

Під керівництвом Валентина Володимировича були створені проекти побудови медичної комп’ютерної мережі для забезпечення обміну інформацією між медичними установами України, галузева комісія з сертифікації програмних продуктів і апаратно-програмних комплексів медичного призначення та визначені правила сертифікації.

Також брав участь у створенні державної системи професійного психофізіологічного відбору осіб, робота яких пов’язана з підвищеною небезпекою. Ним разом з його учнями були здійснені важливі для теорії та практики психофізіології праці методичні розробки в області професійного психофізіологічного відбору.  Цікавими є його розробки в області вивчення соціально-психологічних людських мереж.

Працює над розвитком проблем формування професійної надійності при операторській діяльності, впливу емоційного напруження на працездатність людини, що мають важливе теоретичне та прикладне значення.

Анатолій Іванович Тріщинський (1923-2009) заслужений діяч науки України (1983), доктор медичних наук (1963), професор (1964), завідувач кафедри анестезіології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (1967-1996).

Анатолій Іванович у 1950 закінчив Вінницький медичний інститут. У 1963 захистив док­торську дисертацію “Знеболювання та за­безпечення безпеки операцій на відкритому серці з штучним кровообігом”. Учень профе­сора Г.Д. Дінабург, академіка М.М. Амосова.

Напрям наукових досліджень: лікування гострого та хронічного больового синдрому, клініко-фізіологічні та клініко-фармакологічні аспекти загального та регіонального знебо­лювання, клініко-фізіологічні, діагностичні аспекти й інтенсивна терапія тяжких гнійно-запальних процесів і сепсису. Засновник і фундатор вітчизняної наукової анестезіології й інтенсивної терапії, організатор системи анестезіологічної служби в Україні. Головний анестезіолог МОЗ України (1966). Голова правління Наукового товариства анестезіо­логів України (1964).

Наукові праці: “Операции на сердце с искусственным кро­вообращением” (1962); “Лечебная гипотермия” (1969); “История отечественной анестезиологии” (1976); “Обезболивание в амбулаторной практи­ке” (1978); “Неврологические синдромы при поражениях тройничного нерва” (1983); “Искусственная вентиляция легких” (1983); “Интенсивная терапия и дыхательная реани­мация при астматических состояниях” (1985); “Ферментные процессы и их коррекция при экстремальных состояниях” (1985).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці  Тріщинського А.І. підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Анестезіологія та інтенсивна терапія (2000)
2. Дифференциальная диагностика, интенсивная терапия и реанимация при острой сердечной недостаточности (1984)
3. Из истории отечественной анестезиологии (1973)
4. Интенсивная терапия и дыхательная реанимация при астматических состояниях (1985)
5. Интенсивная терапия тяжелых форм менингоэнцефалита у детей (1979)
6. Использование спинальной и комбинированной спинальной опиоидной анестезии в хирургической практике (1991)
7. Наркоз в амбулаторных условиях (1978)
8. Неврологические синдромы при поражении тройничного нерва (1983)
9. Руководство по интенсивной терапии (2004)
10. Наркоз в амбулаторных условиях (1978)

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації А.І. Тріщинского “Обезболивание и обеспечение безопасности операций на открытом сердце с искусственным кровообращением” (1963); “Неврологические синдромы, обусловленные поражением тройничного нерва” (1955)

Володимир Васильович Селецький (1868-1955) невролог, доктор медицини (1901), професор (1912), завідувач ка­федри нервових хвороб медичного фа­культету Університету Св. Володими­ра (1919-1922), завідувач кафедри фа­культетської неврології Київського ме­дичного інституту (1922-1950). Учень І.О. Сікорського.

Володимир Васильович закінчив гімназію та медичний фа­культет Університету Св. Володимира (1893). У 1901 захистив дисертацію “Опыт системати­ческого и клинического изучения рас­стройств речи при общем прогрессив­ном параличе” й одержав звання при­ват-доцента. У 1912 був обраний професором кафедри нер­вових хвороб Київського жіночого ме­дичного інституту.

У 1919 очолив кафедру нервових хвороб медичного факультету Універ­ситету Св. Володимира. У 1922 ка­федра неврології Київського медичного інституту була розподілена на дві – факультетську та госпітальну. Очолив кафедру факультет­ської неврології. Про­тягом багатьох років очолював Київське товариство невропатологів і психіатрів.

Наукові праці: “Опыт систематического и клинического изучения расстройств речи при общем прогрессивном параличе” (1901); “Цитотоксины и душевные заболевания” (1903); “Опыты с невролизинами” (1908); “Теория и психология галлюци­наций” (1908); “К диагностике поясничных болей” (1940); “К симптоматологии менингитов” (1947).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці  Селицького В.В. підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. 1. Диссоциация представлений и ее значение (1908)
   2. Неправильность пальцев ног (1909)
   3. Опыт систематического и клинического изучения расстройств речи при прогрессивном параличе (1899)
   4. Психопатология ощущений (1909)

1. Случай галлюциноза (1907)
2. Судебно-психиатрические наблюдения (1904)
3. Цитоксины и душевные заболевания (1903)

Василь Гаврилович Бардова (1948) лікар-гігієніст, доктор медичних наук (1984), професор (1985), член-кореспондент АМНУ (2000), заслужений діяч науки і техніки України (2009).

Закінчив Київський медичний інститут (1972), де і працює (нині Національний медичний університет): доцент (1980-1985), професор (1985-1986), від 1986 – завідувач кафедри пропедевтики гігієни, військової та радіаційної гігієни, одночасно декан медико-профілактичного факультету (1990-1992), проректор (1993-1995, від 1999), від 1996 – директор Наукового лабораторного гігієнічного центру.

Наукові дослідження присвячені гігієнічним аспектам клімату та погоди, сонячного випромінювання; профілактиці хвороб систем кровообігу та дихання, гігієні праці в сільському господарстві, гігієні роботи з мікроелементами та пестицидами, гігієні дітей і підлітків.

Наукові праці: “Гигиена климата” (1990); “Современные проблемы экогигиены” (1993); “Пропедевтика гігієни, військова та радіаційна гігієна” (1999); “Общая гигиена: Пропедевтика гигиены” (2000); “Загальна гігієна: словник-довідник” (2001); “Гигиеническая диагностика радиационного фактора и его коррекция” (2001).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації В.Г. Бардова “Гигиеническое изучение влияния климато-погодных условий на течение гипертонической болезни” (1976)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці  Бардова В.Г.  підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Гигиена климата (1990)
2. Загальна гігієна та екологія людини (2022)
3. Керівництво до занять з загально пропедевтичної гігієни (1992)
4. Російсько-українсько-латинський, тлумачний терапевтичний словник (1994)
5. Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни (1994)