Календар медицини

100 років від дня народження терапевта, фахівця з професійної патології, доктора медичних наук, професора Олексія Петровича Карапати (1920-1987)

Терапевт, фахівець з професійної патології, доктор медичних наук (1963), професор (1967). Навчався в 2-му Харківському медичному інституті (до 1941), закінчив Київський медичний інститут (1948). Працював лікарем. Від 1956 – завідувач клінічного відділу Криворізького НДІ гігієни праці та професійних захворювань (нині Український НДІ промислової медицини); від 1965 – завідувач відділу клінічної ревматології Українського інституту клінічної медицини (нині Інститут кардіології НАМН України); від 1970 – ст. н. с. Київського НДІ гігієни праці та професійних захворювань (нині Інститут медицини праці НАМНУ); від 1978 – завідувач кафедри внутрішніх хвороб Полтавського медичного стоматологічного інституту. Від 1980 – на пенсії.

Вивчав питання лікування пневмоконіозу, бронхіту, вібраційної хвороби, отоневриту, гострих професійних отруєнь, сидеросилікозу в працівників залізорудної промисловості.

Наукові праці: “К распознаванию туберкулеза легких (и его активности) больных сидеросиликозом” (1963); “Специфическая аллергизация лейкоцитов” (1971); “Диагностический справочник терапевта” (1976, 1979); “Профессиональные пылевые болезни легких” (1980); “Дифференциальная диагностика внутренних болезней” (1984).

Міфле Йосип Едуардович (1845-1907) хірург, доктор медицини (1880). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1869), де й працював у 1880-1882 приват-доцентом. Відтоді – в Одесі. Дійсний член Одеського бальнеологічного товариства, в якому у 1883-1887 – товариш секретаря, 1887-1898 – секретар.

Наукові праці були присвячені проб­лемі асептики й антисептики в хірургії. Автор звітів про склад і діяльність Одеського бальнеологічного товариства.

Наукові праці: “По поводу возможности отравления карболовой кислотой при наружном ее применении” (1878); “О патологических изменениях яичка, обусловливаемых расстройствами в нем местного кровообращения” (1879); “Об антисептическом способе лечения ран” (1880); “Что называется асептической раной?” (1880); “Отчет о международном Конгрессе гидрологии и климатологии, происходившем в Биаррице в 1886 г.” (1888).

Хмелевський Юрій Володимирович (1930-2014) біохімік, доктор медичних наук (1968), професор кафедри біохімії (1969-1976), завідувач кафедри біоорганічної, біологічної та фармацевтичної хімії (1976-1997), декан медичного факультету №2 (1985-1988) Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Наукові праці були присвячені питанням обміну речовин, коферментів та активності ферментів у тканинах при моделюванні в організмі гіпоксії, інфаркті міокарда та променевій хворобі.

80 років від дня народження нейрохірурга Володимира Анатолійовича Крамаренка (1940)

Нейрохірург, науковий співробітник відділення ендоскопічної та лазерної спінальної нейрохірургії Інституту нейрохірургії імені А.П. Ромоданова (з 1996).

Наукові праці присвячені удосконаленню технології пункційної вертебропластики та вивченню її ефективності при захворюваннях та ушкодженнях хребта.

Артамонов Володимир Сергійович (1930-2003) акушер-гінеколог, доктор медичних наук (1978), професор (1981). Закінчив Військову медичну академію (Ленінград, 1953). Працював начальником пологового відділення шпиталю в Групі радянських військ у Німеччині (1953-1962); асистент, доцент, від 1980 – професор, від 1982 – завідувач кафедри акушерства і гінекології 2-го Київського медичного інституту (нині Національний медичний університет).

Наукові дослідження з перинатології, гіпоксії плоду, аномалії пологів, розроблення нових методів лікування слабкості пологової діяльності, хірургічної лапароскопії та ін.

Наукові праці: “Акушерство” (1966); “ДВС-синдром в акушерстве и гинекологии” (1993); “Справочник по акушерству и гинекологии” (1997).

Люлька Олексій Володимирович (1935-2013) уролог, член-кореспондент НАМН України (1994), доктор медичних наук (1971), професор (1974), заслужений діяч науки і техніки Української РСР (1988), проректор з наукової та лікувальної роботи, завідувач кафедри урології Дніпропетровської державної медичної академії.

Провідний учений у галузі урології. Основні напрями наукової діяльності: діагностика та лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози, сечокам’яної хвороби, неспецифічних запальних захворювань сечової та статевої систем, пластичної та відновлювальної урології, дитячої урології, онкоурології та андрології.

Наукові праці: “Атлас операций на органах мочеполовой системи” (1972); “Основы практической урологии детского возраста” (1984); “Основы хирургической андрологии” (1993); “Неотложная урология и нефрология” (1996); “Морфогенез мочекаменной болезни” (1999); “Атлас-руководство по урологии” (2001); “Урологія” (2002); “Некроз почечных сосочков” (2002); “Хирургическая андрология” (2005).