Календар медицини

110 років від дня народження фізіолога, доктора медичних наук, професора Миколи Івановича Путіліна (1910-1982)

Фізіолог, доктор медичних наук (1955), професор (1957), завідувач кафедри нормальної фізіології Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1960-1982).

Наукові праці були присвячені енергетиці фізіологічних процесів, фізіології травлення та вищої нервової діяльності.

70 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора, академіка НАМН України Олександра Євгенійовича Лоскутова (1950)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук, професор (1992), академік НАМН України (2017), заслужений діяч науки і техніки України (1998). Завідувач кафедри травматології та ортопедії Дніпропетровської медичної академії (з 1991), член Ради професорів лікарні ім. І.І. Мечникова, президент Української асоціації ендопротезування суглобів, віце-президент Української асоціації ортопедів-травматологів, головний позаштатний ортопед-травматолог Дніпропетровської області.

Розробив новий науковий напрям з проблем ендопротезування та реконструктивної хірургії суглобів. Має надзвичайно широкий спектр наукових інтересів. Протягом багатьох років займається проблемою розвитку ендопротезування. Ініціатор і засновник у 1991 році першої в Україні спеціалізованої клініки ендопротезування, в якій розроблені та доведені до промислового виробництва та широкого втілення в клінічну практику вітчизняні конкурентноспроможні ендопротези кульшового, колінного та плечового суглобів, проведено підготовку більше 260 українських фахівців та вперше у світовій практиці впроваджена імплантація ендопротезів гомілковостопного та плеснефалангового суглобів. Автор національної програми України з ендопротезування тазостегнового суглоба й оригінальних розробок принципово нових систем ендопротезів тазостегнового, плечового, гомілковостопного суглобів, а також суглобів кисті та стопи.

90 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Віталія Миколайовича Левенця (1930)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1980), професор (1971), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1989). Закінчив 2-й Московський медичний інститут (1954). Працював лікарем. Від 1957 – у Київському НДІ ортопедії: від 1958 – керівник клініки складного протезування; від 1961 – у Київській медичній академії післядипломної осві­ти: 1975-2000 – завідувач кафедри травматології та ортопедії, водночас у 1980-2000 – проректор з лікувальної роботи, декан хірургічного факультету; від 2000 – у Національному університеті фізичного виховання і спорту України (Київ): від 2008 – директор Центру спортивної травматології.

Наукові дослідження присвячені лікуванню відкритих переломів кісток і суглобів, політравми, тром­боемболічних ускладнень при політравмі; хірургічному лікуванню де­фектів суглобових кінців (пересадка алотрансплантатів); ендопротезуванню тазостегнового, колінного, лік­тьового суглобів. Вперше в Укра­їні втілив на практиці методи артроскопії, сфокусованої та радіальної ударно-хвильової терапії. Запропонував низку методів оперативного лікування нестабільності суглобів.

Наукові праці: “Деформирующий артроз” (1989); “Артроскопия” (1991); “Профилактика и лечение гнойно-воспалительных осложнений при лечении переломов костей” (1991); “Спортивна травматологія” (2008); “Ударно-хвильова терапія в ортопедії і спортивній медицині” (2012); “Ударно-хвильова терапія в лікуванні несправжніх суглобів” (2013).

95 років від дня народження мікробіолога, доктора медичних наук, професора Єлизавети Петрівни Бернасовської (1925-2002)

Мікробіолог, доктор медичних наук (1976), професор (1981). Закінчила Вінницький медичний інститут (1944). Від 1949 працювала в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ: 1959-1965 – старший науковий співробітник, 1965-1994 – керівник лабораторії загальної мікробіології, 1976-1978 – заступник директора з наукової роботи, 1994-2000 – головний науковий співробітник.

Наукові дослідження були присвячені екології умовно-патогенних мікроорганізмів, профілактиці внутрішньо-лікарняних інфекцій, біології лептоспірозу, епідеміології цього захворювання, розробленню препаратів для його діагностики та лікування.

Наукові праці: “Лептоспироз” (1978; 1989); “Протейная инфекция” (1988); “Разработка лептоспирозного комплексного антигенного эритроцитарного диагностикума” (1990); “Проблема лептоспірозу в Україні” (1996); “Епідеміологія лептоспірозу в сучасний період” (1999).

140 років від дня народження патологоанатома, доктора медичних наук, професора, академіка АН УРСР Олександри Іванівни Смирнової-Замкової (1880-1962)

Патологоанатом, доктор медичних наук, професор, академік АН УРСР (1951). Керувала відділом патологічної анатомії Інституту клінічної фізіології АН УРСР (1938), лабораторією морфології Інституту фізіології імені О.О. Богомольця (з 1953), завідувачка відділу експериментальної фізіології та патоморфології НДІ клінічної медицини імені М.Д. Стражеска (1944-1960).

Основні праці були присвячені вивченню патологічної анатомії інфекційних хвороб, променевої хвороби, передраку та походження пухлин, дослідженню неклітинних структур організму. Створила вчення про систему основної аргірофільної речовини (внутрішнє середовище органів і тканин), функціонально пов’язану з нервовою системою.

Розенфельд Леонід Георгійович (1930–2016) вчений у галузі медичної радіології, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, член-кореспондент НАН України

Наукові та академічні звання:

• Доктор медичних наук — 1973
• Професор — 1988
• Член-кореспондент НАН України — 1991
• Академік НАМН України — 2000
• Заслужений діяч науки і техніки України — 1989

Керівні посади:

• Заступник директора з наукової роботи Інституту отоларингології НАМН України — з 1994
• Начальник науково-координаційного управління НАМН України — 1994–2007
• Віце-президент НАМН України — 2007–2011

Наукова діяльність:

Леонід Розенфельд — один із провідних вчених у галузі медичної радіології та променевої діагностики, відомий своїм вагомим внеском у розвиток методів візуалізації в отоларингології та онкології. Його наукові здобутки охоплюють низку напрямів:

Основні наукові досягнення:

• Систематизував рентгенологічні ознаки хвороб оперованого та штучного стравоходу.
• Розвинув основи рентгенодіагностики захворювань голови та шиї.
• Один із засновників нового напряму — дистанційної термографії як неіонізуючого, безпечного та екологічно чистого методу діагностики.
• Ініціатор створення першого в Україні Центру клінічної термодіагностики, школи термодіагностики, служби термографії.
• Один із авторів нового напряму в клінічній онкології — інтегративної радіомодифікованої терапії злоякісних пухлин голови та шиї.
• Розробив концепцію неіонізуючої діагностики на основі подвійного електронно-ядерного резонансу.
• Вивчав застосування магнітно-резонансної та спіральної комп’ютерної томографії для діагностики пухлин спинного мозку, краніо-орбіто-синусоназальних новоутворень.
• Досліджував механізми демінералізації кісток людини при космічних польотах із використанням методів:
• електронного парамагнітного резонансу (EPR)
• ядерно-магнітного резонансу (NMR)
• подвійного електронно-ядерного резонансу (ENDOR)

Ці розробки мали значення не лише для космічної медицини, але й для імплантології в ортопедії, травматології, стоматології.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Розенфельда Л.Г.:

1. Рентгенодиагностика дивертикулов пищевода и их осложнений (1966). Шифр зберігання 616.3 Р-646
2. Рентгенодиагностика болезней оперированного и искусственного пищевода (1973). Шифр зберігання Р-12403

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Розенфельда Л. Г., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Радіологічна термінологія (українська, англійська, російська): довідник (1999). Шифр зберігання В-4912
2. Основы клинической дистанционной термодиагностики (1988). Шифр зберігання Б-59373
3. Неионизирующие методы лучевой диагностики заболеваний околоносовых пазух (1994). Шифр зберігання Б-72651
4. Магнітнорезонансні зображення. Фізичні принципи, поняття, термінологія (2003). Шифр зберігання В-6159