Календар медицини

85 років від дня народження доктора медичних наук, професора Геннадія Леонідовича Апанасенка (1935)

Доктор медичних наук (1976), професор (1983), завідувач кафедри лікувальної фізкультури та лікарського контролю Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1980-1990), організатор і завідувач кафедри спортивної медицини та санології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (1992-2013).

Науковий напрям: теорія та практика збереження й укріплення здоров’я людини.

135 років від дня народження мікробіолога, епідеміолога, академіка АН УРСР, доктора біологічних наук, професора Віктора Григоровича Дроботька (1885-1966)

Мікробіолог, епідеміолог, академік АН УРСР (1948), доктор біологічних наук (1936, без захисту дисертації), професор (1936), завідувач кафедри мікробіології Київського інституту удосконалення лікарів (1944-1953), заслужений діяч науки УРСР (1966), очолював Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного (1944-1962).

Основні напрями наукової діяльності: дослідження мікроорганізмів тифозно-кишкової групи, вивчення паличок риносклероми Фріша-Волковича та споріднених їм капсульних бактерій, дослідження в галузі бактеріофагії, вивчення мінливості бактерій та їхнього поліморфізму, дослідження стахіботріотоксикозу, вивчення мікробіології, вакцинації та хіміотерапії бруцельозу, опрацювання хіміотерапії інфекційних хвороб, антибіотиків, фітонцидів.

70 років від дня народження педіатра, члена-кореспондента НАМН України, академіка АН вищої школи України, доктора медичних наук, професора Миколи Леонідовича Аряєва (1950)

Педіатр, член-кореспондент НАМН України (2003), академік АН вищої школи України (1999), доктор медичних наук (1985), професор (1986), завідувач кафедри педіатрії та неонатології (з 1986), проректор з науково-педагогічної роботи (з 1996) Одеського національного медичного університету.

Зробив суттєвий внесок у розробку та впровадження нових технологій у перинатології та неонатології, зокрема стосовно попередження трансмісії ВІЛ від матері до дитини, профілактики та терапії гемолітичної хвороби, уражень ЦНС, хронічних розладів живлення плода та новонародженого.

100 років від дня народження кардіолога, доктора медичних наук, професора Миколи Степановича Заноздри (1920-1999)

Кардіолог, доктор медичних наук (1962), професор (1967), заслужений діяч науки і техніки України. Закінчив Київський медичний інститут (1945). Відтоді працював в Інституті кардіології АМНУ (Київ): від 1961 очолював відділення функціональної діагностики, від 1970 – гіпертонічної хвороби, від 1992 – відділ симптоматичних гіпертензій; за сумісництвом у 1950-1955 – доцент кафедри терапії Київського інституту удосконалення лікарів.

Вивчав проблеми діагностики, лікування та профілактики артеріальної гіпертензії.

Наукові праці: “Фармакотерапия гипертонической болезни” (1983); “Гипертонические кризы” (1987); “Влияние лечения на показатели гемодинамики и концентрацию тестостерона в плазме крови у больных ювенильной гипертензией” (1990); “Кардиогемодинамика у больных гипертонической болезнью с различной эффективностью антигипертензивной терапии” (1993).

Левін Юхим Миронович (1895 – 1961) дерматовенеролог, доктор медичних наук (1947), професор (1947).

Народився в місті Києві. Медичну освіту здобув у Київському медичному інституті (1922).
Професійну діяльність розпочав як науковий співробітник Київської науково-дослідної кафедри клінічної медицини (1923–1930).

У 1930–1938 роках — завідувач відділів експериментальної дерматовенерології та промислових і професійних захворювань шкіри Київського дерматовенерологічного інституту.
У 1931–1941 рр. — завідувач кафедри шкірних і венеричних хвороб Київського стоматологічного інституту. Паралельно (1937–1941) обіймав аналогічну посаду у 2-му Київському медичному інституті.

Під час евакуації у роки Другої світової війни працював у Київському об’єднаному медичному інституті в м. Челябінськ (1941–1944).

Після повернення в Україну — завідувач кафедри шкірних і венеричних хвороб Одеського медичного інституту удосконалення лікарів (1944–1945).

З 1945 року працював у Вінницькому медичному інституті імені М.І. Пирогова, де у 1952–1961 роках очолював кафедру шкірних та венеричних хвороб.

Був головою Вінницького обласного товариства дерматовенерологів.
У 1929 році захистив докторську дисертацію на тему:
«Нові дані до вчення про токсичну дію арсенобензольних препаратів на печінку».
Автор 74 наукових праць, серед яких — 4 монографії.

Основні напрями наукової діяльності:

• діагностика та лікування сифілісу, гонореї, екземи, псоріазу;
• вивчення професійної захворюваності працівників цукрової промисловості Вінницької області.

Дрюк Микола Федорович (1940)

Микола Федорович народився в місті Охтирка, Сумська область. Медичну освіту з відзнакою здобув на педіатричному факультеті Харківського медичного інституту (1957–1963).

У 1963–1964 рр. працював педіатром та хірургом у дільничій лікарні смт Мізоч Рівненської області, а з 1964 по 1966 рік — хірургом та завідувачем хірургічного відділення Рівненської міської дитячої лікарні.

У 1966–1967 рр. — хірург-ординатор клініки дитячої хірургії м. Харкова.
З 1967 р. навчався в клінічній ординатурі та аспірантурі кафедри дитячої хірургії та ортопедії Київського медичного інституту.

Професійна та наукова діяльність

З 1971 р. — молодший науковий співробітник відділення серцево-судинної хірургії у відділі клінічної та експериментальної хірургії НДІ гематології та переливання крові, який у 1972 р. був реорганізований у Київський НДІ клінічної та експериментальної хірургії (нині — Інститут хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова НАМН України).

Пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до керівника відділу та заступника директора з наукової роботи (1988–1995).
З 1980 р. — завідувач відділу мікросудинної та пластичної хірургії.
У 1975–1988 рр. — асистент, а згодом доцент кафедри торакоабдомінальної хірургії Київського інституту удосконалення лікарів.

Наукові здобутки

Кандидатська дисертація (1972): «Хірургічне лікування тяжких наслідків травм кисті у дітей».

Докторська дисертація (1986): «Мікрохірургічні методи корекції гемолімфодинаміки й аутотрансплантації тканин при захворюваннях периферичних судин і травмах нижніх кінцівок».

Автор понад 420 наукових публікацій, у тому числі 7 монографій і керівництв, а також понад 110 авторських свідоцтв і патентів.

Піонерські хірургічні втручання

Під керівництвом та безпосередньо участі М. Ф. Дрюка в Україні вперше були виконані:

• реплантації кисті, пальців і сегментів кінцівок після травматичних ампутацій;
• мікросудинна пересадка складних тканинних комплексів;
• лімфовенозні мікроанастомози при лімфедемі (слоновості);
• мікрохірургічна аутотрансплантація при дефектах нервів;
• сучасні операції при нейросудинному синдромі грудного виходу.

Відзнаки та членство

Державна премія СРСР (1982) — за розробку методів невідкладної мікрохірургії при травматичних ампутаціях кисті та пальців.

Заслужений діяч науки і техніки України (1992).

Член:

• Асоціації хірургів України,
• Асоціації судинних хірургів України,
• Всеукраїнської асоціації пластичних, реконструктивних і естетичних хірургів,
• Європейської асоціації судинних та ендоваскулярних хірургів,
• Міжнародної конфедерації пластичних і реконструктивних хірургів,
• Асоціації хірургів імені М. І. Пирогова (Росія),
• Правління товариства лімфологів (Росія).

Брав участь у спеціалізованих вчених радах із захисту дисертацій за спеціальностями «Хірургія та трансплантологія» і «Серцево-судинна хірургія».