Календар медицини

Горбатюк Дем’ян Лаврентійович (1941-2007) хірург, доктор медичних наук (1987), професор (1997). Закінчив Київський медичний інститут (1966). Працював лікарем (1966-1968); від 1971 – у Київському медичному інституті (з перервою): від 1994 – завідувач кафедри оперативної хірургії; одночасно від 1979 – у Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): доцент, професор та від 1993 – генеральний директор Українського інституту проблем трансплантології та штучних органів.

Вивчав питання хірургічної трансплантаційної сексопатології, експериментально-клінічної хірургії, урології, клінічної анатомії, трансплантології. Разом з І. Кирпатовським вперше трансплантували неонатальне яєчко дитині з метою попередження гіпогонадизму.

Наукові праці: “Хирургическая коррекция эндокринной импотенции” (1986); “Хирургическое лечение гнойно-воспалительных заболеваний таза” (1987); “Фетальные клеточно-тканевые препараты в медицине и криобиологии” (1999); “Экспериментально-клинические аспекты пересадки яичка” (2002); “Сучасна лікувально-діагностична тактика при варикоцеле у дітей” (2005).

90 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук Маргарити Іванівни Хохол (1931)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1986), заслужений лікар України (2010); від 1959 працювала в Українському НДІ ортопедії та травматології (нині – Інститут травматології та ортопедії НАМН України), зокрема на посадах керівника (1978-1979), головного наукового співробітника (з 2005) науково-організаційного відділу.

Напрями наукової діяльності: вдосконалення методів кістково-пластичних операцій на гомілці й опрацювання інструментів для їхнього виконання.

Шелюженко Анатолій Олексійович (1936) — дерматолог, учений, організатор охорони здоров’я.

Медичну освіту здобув у Дніпропетровському медичному інституті, який закінчив у 1958 році.

У 1958–1960 роках працював дільничим лікарем-терапевтом. У 1960–1962 роках — лікар-дерматолог Дніпропетровського обласного дерматовенерологічного диспансеру.

З 1962 року працював у Харківському дерматовенерологічному диспансері на посадах:

• лікаря-дерматолога (1962–1965);
• головного лікаря (1965–1968).

Надалі обіймав посаду заступника завідувача Харківського обласного відділу охорони здоров’я. У 1969–1972 роках працював у відділі науки та навчальних закладів ЦК КП України.

Наукові ступені та управлінська діяльність

• 1972 рік — захистив докторську дисертацію
«Материалы исследования дерматитов и экземы у рабочих машиностроительной промышленности»;
• у 1972–1986 роках — директор Інституту медичних проблем фізичної культури МОЗ УРСР.

З 1987 року працював у Київському медичному інституті імені О. О. Богомольця (нині — Національний медичний університет імені О. О. Богомольця) на кафедрі соціальної гігієни та організації охорони здоров’я з підвищення кваліфікації керівних кадрів охорони здоров’я:

• професор кафедри (1987–1993);
• завідувач кафедри (1993–2000).

Громадська та науково-організаційна діяльність

• голова Всесоюзної проблемної комісії при АМН СРСР з питань застосування засобів фізичної культури в реабілітації хронічних неспецифічних захворювань;
• член редакційної ради «Большой медицинской энциклопедии».

Наукова діяльність і внесок А. О. Шелюженко є автором понад 100 наукових публікацій.

Основні напрями наукових досліджень:

• соціальні, медичні, психологічні та економічні проблеми збереження здоров’я населення;
• питання організації охорони здоров’я;
• розробка методів діагностики, лікування та реабілітації різних захворювань;
• застосування засобів фізичної культури в медичній реабілітації.

Присяжнюк Анатолій Євтихійович (1936) – онколог, доктор медичних наук, професор, головний позаштатний онколог МОЗ УРСР (1980-1988). Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту (1959). Працював на посадах завідувача науково-організаційного відділу (1964-1986) Київського науково-дослідного рентген-радіологічного та онкологічного інституту МОЗ УРСР, завідувача лабораторії епідеміології радіаційних стохастичних наслідків Інституту радіаційної гігієни Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України (з 1986); викладач кафедри екології Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

Основні напрями наукової діяльності: вивчення епідеміології злоякісних новоутворень, опрацювання епідеміології радіаційних онкологічних ефектів аварії на Чорнобильській АЕС.

Кузнецова Світлана Михайлівна (1941) – невролог, доктор медичних наук (1989), професор (2000), член-кореспондент НАМН України (2011), заслужений діяч науки і техніки України (2008). Закінчила Кримський медичний інститут (Сімферополь, 1965). Відтоді пра­цює в Інституті геронтології НАМНУ (Київ): від 1992 – завідувачка відділу судинної патології головного моз­ку; водночас від 1992 очолює Український науково-методичний геріатричний реабілітаційний центр.

Наукові дослідження: епідеміологія нервових хвороб, судинні захворювання головного мозку, вікові особливості патогенетичних механізмів формування та клінічного перебігу цереброваскулярних захворювань, генетика інсульту, реабілітація неврологічних хво­рих. Зробила значний внесок у роз­виток клінічної нейрогеронтології, обґрунтувала положення про національно-етнічні та регіональні особливості старіння та формування це­реброваскулярних захворювань в Україні.

Наукові праці: “Долгожители (нейрофизиологические аспекты)” (1985); “Старение мозга” (1990); “Гибридизация in situ в решении проблемы картирования генома человека” (1991); “Полушарные особенности функционального состояния ЦНС у больных по­жилого возраста, перенесших ишеми­ческий инсульт” (2006); “Нові стратегії в лікуван­ні церебрального атеросклерозу” (2009).

85 років від дня народження провізора, доктора фармацевтичних наук, професора Дмитра Степановича Волоха (1936)

Провізор, доктор фармацевтичних наук (1990), професор (1991). Закінчив Львівський медичний інститут (1959). Працював начальником Чернігівського обласного аптечного управління (1960-1979), від 1980 – Головного аптечного управління МОЗ України; від 1992 – президент англо-українського спільного підприємства “Тамбрандс Україна”; від 1997 – декан фармацевтичного факультету, завідувач кафедри організації та економіки фармації Національного медичного університету; одночасно – засновник і генеральний директор спільного україно-індійського підприємства з реалізації медикаментів; від 1981 за сумісництвом – у Київській медичній академії післядипломної освіти (від 2004 – професор).

У 60–70-х рр. працював над пошуком нових форм і методів лікарського забезпечення населення. Розробив і впровадив методи створення та модернізації аптечної системи України. Розробляє лікувально-профілактичні засоби на натуральній основі (виробництво вітчизняних нутрицевтиків).

Наукові праці: “Организация лекарственной помощи городскому населению” (1987); “Справочник аналогов лекарственных средств” (1987, 1989); “Справочник провизора-аналитика” (1989); “Лекарственные средства и их аналоги” (1989); “Промислове виробництво вітчизняних нутрицевтиків – реальність сьогодення” (1998); “Деякі аспекти процедури тендерних закупівель лікарських препаратів в Україні” (2003).