Календар медицини

95 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Олега Олександровича Бухтіарова (1926-1993)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1965), професор (1968). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Львівський медичний інститут (1950). Працював завідувачем Олицького райздороввідділу Волинської області (1950-1952); клінічним ординатором, науковим співробітником, завідувачем відділу Українського НДІ протезування в Харкові (1952-1956); завідувачем гіпсово-протезного кабінету Харківської лікарні (1956-1957); завідувачем протезно-ортопедичного відділення Харківського обласного шпиталю для інвалідів війни (1957-1958); науковим співробітником, керівником клініки протезування НДІ ортопедії та травматології в Харкові (1958-1967); керівником клініки відновного лікування та складного протезування в Українському НДІ травматології та ортопедії в Києві (1967-1992). Один з організаторів протезно-ортопедичної допомоги інвалідам в Україні.

Вивчав проблеми ампутації кінцівок і кістково-пластичної операції на куксах кінцівок. Досліджував питання протезування інвалідів з дефектами кінцівок, розробляв нові методи відновного лікування та нові конструкції протезів і хірургічного інструменту.

Наукові праці: “О перспективах восстановительного лечения и протезирования на Украине” (1960); “Этапы совершенствования ампутации голени по Биру. Реконструктивная операция с пластикой собственной связки надколенника при коротких культях голени” (1966); “Усовершенствованный способ миофасцио-пластической ампутации и реампутации культей голени” (1966); “Особенности оперативной техники при выполнении костнопластических операций на культях нижних конечностей” (1968); “Реконструктивные костнопластические операции на культях конечностей инвалидов с применением гомо- и гетеротрансплантатов для удлинения костных культей и увеличения их опорной поверхности” (1973).

55 років від дня народження дерматовенеролога, доктора медичних наук, професора Ольги Вадимівни Богомолець (1966)

Дерматовенеролог, доктор медичних наук (2003), професор (2007). Закінчила Київський медичний інститут (1989). У 1991-1995 – старший науковий співробітник лабораторії радіаційної патології МОЗ України; спеціалізувалася в США з екологічної дерматології в Пенсільванському університеті та з гістопатології шкіри в університеті Т. Джеферсона; 1995-2000 – завідувач відділення гістопатології шкіри Київського обласного шкірно-венерологічного диспансеру; 2000-2002 – лікар-дерматовенеролог Київського міського шкірно-венерологічного диспансеру; від 2003 – головний лікар, лікар-дерматовенеролог ПП “Клініка лазерної медицини доктора Богомолець” (з 2004 – ПП “Інститут дерматокосметології доктора Богомолець”); з 2007 – професор кафедри шкірних та венеричних хвороб з курсом проблем СНІДу Національного медичного університету імені О.О. Богомольця; народний депутат України (з 2014); член Американської академії дерматології, Нью-Йоркської академії наук, Європейської академії дерматології та венерології; лауреат Премії імені В. Стуса (1992).

Основні напрями наукових досліджень: епідеміологія, діагностика, лікування вад розвитку та пухлин шкіри, психодерматологія, медична етика.

70 років від дня народження генетика, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента НАМНУ Наталії Григорівни Горовенко (1951)

Генетик, доктор медичних наук (2000), професор (2002), член-кореспондент НАМН України (2003), заслужений діяч науки і техніки України (2003). Закінчила Київський медичний інститут (1975), де й працювала до 1989; відтоді – в Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): від 2000 – завідувач кафедри медичної генетики. Головний медичний генетик МОЗ України (від 2003).

Наукові дослідження присвячені генетиці вроджених вад розвитку та мультифакторіальних захворювань; молекулярній діагностиці; фармакогеноміці; генетиці, діагностиці та лікуванню алергічних захворювань, хронічного обструктивного бронхіту, муковісцидозу.

Наукові праці: “Стандартизація методів діагностики і лікування хворих різного віку на муковісцидоз” (1999); “Хронические обструктивные заболевания легких” (2001); “Novel mutations in arylsulfatase A gene in three Ukrainian families with metachromatic leucodystrophy” (2003); “Обґрунтування клінічної класифікації кропив’янки” (2003); “Врожденные несращения верхней губы и неба” (2003); “Генетические иследования в области профессиональной патологии” (2005); “Genetic polymorphisms of Glutathione-S-transferase (GST) M1 and bronchial asthma susceptibility in Ukrainian population” (2005); “The contribution of genetic polymorphisms of xenobiotic-metabolizing enzymes in the risk of breast cancer development in women” (2013); “Роль межгенных взаимодействий генов, кодирующих ферменты биотрансформации непрямых антикоагулянтов, и генов системы гемостаза в подборе дозы варфарина” (2014); “Характеристика генетичної структури населення України за поліморфними варіантами генів системи детоксикації ксенобіотиків” (2014); “Identification and characterization of six new mutations in GLB1 gene in Ukrainian patients with GM1 gangliosidosis and Morquio B disease” (2016); “Efficiency of application of different DNA probes in identifying marker chromosomes” (2016); “Молекулярно-генетичні та біохімічні фактори формування фенотипу пацієнтів з хворобою Гоше І типу” (2017).

115 років від дня народження судового медика, доктора медичних наук, професора Василя Пантелеймоновича Ципковського (1906-1976)

Судовий медик, доктор медичних наук (1942), професор (1944). Закінчив 1-й Харківський медичний інститут (1936). Працював на посадах асистента (1936-1939), доцента (1939-1940) кафедри судової медицини 2-го Харківського медичного інституту та за сумісництвом судово-медичного експерта Харківського бюро судово-медичної експертизи (1936-1939); у 1938 був заарештований органами НКВС; надалі працював на посадах завідувача кафедри судової медицини та криміналістики Львівського університету та за сумісництвом Львівського обласного судово-медичного експерта (1940-1941), завідувача кафедри судової медицини та криміналістики Харківського юридичного інституту (1941), завідувача кафедри судової медицини, заступника ректора Іжевського медичного інституту (1941-1944) та за сумісництвом наркома охорони здоров’я Удмуртської АРСР (1942-1944), завідувача кафедри судової медицини Київського інституту удосконалення лікарів (1945), завідувача кафедри судової медицини Львівського медичного інституту (1945-1950) та за сумісництвом завідувача кафедри криміналістики і судової медицини Львівського університету (1945-1947), завідувача кафедри судової медицини Вінницького медичного інституту імені М.І. Пирогова (1950-1972) і за сумісництвом головного судово-медичного експерта Вінницької області (з 1972).

Основні напрями наукової діяльності: криміналістика в судовій медицині, судово-медична експертиза наглої смерті, отруєнь, механічної асфіксії, самоушкоджень, авіаційної та залізничної травм, судово-медична експертиза уражень з різної зброї – дослідження одягу, ушкоджень освітлювальними та запалювальними ракетами, при вибухах мін, пострілах з обрізу, дослідження одягу в судово-медичній експертизі трупа, визначення ступеня тяжкості тілесних ущкоджень, казуїстика судової медицини.

185 років від дня народження хірурга, доктора медицини, екстраординарного професора Миколи Васильовича Скліфосовського (1836-1904)

Хірург, доктор медицини (1863), екстраординарний професор (1870). Закінчив медичний факультет Московського університету (1859). Працював ординатором хірургічного відділення Одеської міської лікарні; у 1866-1868 працював за кордоном у професорів Ланґенбека, Вірхова, Нелатона, Симпсона; повернувшись із-за кордону, очолив хірургічне відділення Одеської міської лікарні; у 1870-1871 за рекомендацією М.І. Пирогова працював на посаді екстраординарного професора Університету Св. Володимира (м. Київ); 1871-1880 – професор Медико-хірургічної академії (м. Санкт-Петербург); від 1880 – ординарний професор факультетської хірургічної клініки (1880-1893) і декан медичного факультету (впродовж 6 років) Московського університету; 1893-1900 – директор Клінічного інституту великої княгині Олени Павлівни в Санкт-Петербурзі.

Один з основоположників черевної (порожнинної) хірургії, антисептики й асептики. Автор оригінальних методик з’єднання кісток. Зробив вагомий внесок у розвиток воєнно-польової хірургії.

95 років від дня народження патологоанатома, доктора медичних наук, професора Михайла Івановича Шамаєва (1926-2013)

Патологоанатом, доктор медичних наук (1983), професор (1992), заслужений діяч науки і техніки України (2001). Закінчив Київський медичний інститут (1949). Головний науковий співробітник, керівник відділу нейропатоморфології Інституту нейрохірургії АМН України (з 1986). Член Української та Європейської асоціацій нейрохірургів.

Основні напрями наукових досліджень: топографічна та мікрохірургічна анатомія нервової системи, судинні, пухлинні та травматичні її ураження, кровопостачання пухлин головного мозку, топографія позамозкових пухлин, ураження життєво-важливих функцій у нейрохірургічних хворих, радіаційна патологія центральної нервової системи (ЦНС), вроджені та набуті ураження ЦНС, вади розвитку ЦНС.