Календар медицини

70 років від дня народження генетика, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента НАМНУ Наталії Григорівни Горовенко (1951)

Генетик, доктор медичних наук (2000), професор (2002), член-кореспондент НАМН України (2003), заслужений діяч науки і техніки України (2003). Закінчила Київський медичний інститут (1975), де й працювала до 1989; відтоді – в Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): від 2000 – завідувач кафедри медичної генетики. Головний медичний генетик МОЗ України (від 2003).

Наукові дослідження присвячені генетиці вроджених вад розвитку та мультифакторіальних захворювань; молекулярній діагностиці; фармакогеноміці; генетиці, діагностиці та лікуванню алергічних захворювань, хронічного обструктивного бронхіту, муковісцидозу.

Наукові праці: “Стандартизація методів діагностики і лікування хворих різного віку на муковісцидоз” (1999); “Хронические обструктивные заболевания легких” (2001); “Novel mutations in arylsulfatase A gene in three Ukrainian families with metachromatic leucodystrophy” (2003); “Обґрунтування клінічної класифікації кропив’янки” (2003); “Врожденные несращения верхней губы и неба” (2003); “Генетические иследования в области профессиональной патологии” (2005); “Genetic polymorphisms of Glutathione-S-transferase (GST) M1 and bronchial asthma susceptibility in Ukrainian population” (2005); “The contribution of genetic polymorphisms of xenobiotic-metabolizing enzymes in the risk of breast cancer development in women” (2013); “Роль межгенных взаимодействий генов, кодирующих ферменты биотрансформации непрямых антикоагулянтов, и генов системы гемостаза в подборе дозы варфарина” (2014); “Характеристика генетичної структури населення України за поліморфними варіантами генів системи детоксикації ксенобіотиків” (2014); “Identification and characterization of six new mutations in GLB1 gene in Ukrainian patients with GM1 gangliosidosis and Morquio B disease” (2016); “Efficiency of application of different DNA probes in identifying marker chromosomes” (2016); “Молекулярно-генетичні та біохімічні фактори формування фенотипу пацієнтів з хворобою Гоше І типу” (2017).

115 років від дня народження судового медика, доктора медичних наук, професора Василя Пантелеймоновича Ципковського (1906-1976)

Судовий медик, доктор медичних наук (1942), професор (1944). Закінчив 1-й Харківський медичний інститут (1936). Працював на посадах асистента (1936-1939), доцента (1939-1940) кафедри судової медицини 2-го Харківського медичного інституту та за сумісництвом судово-медичного експерта Харківського бюро судово-медичної експертизи (1936-1939); у 1938 був заарештований органами НКВС; надалі працював на посадах завідувача кафедри судової медицини та криміналістики Львівського університету та за сумісництвом Львівського обласного судово-медичного експерта (1940-1941), завідувача кафедри судової медицини та криміналістики Харківського юридичного інституту (1941), завідувача кафедри судової медицини, заступника ректора Іжевського медичного інституту (1941-1944) та за сумісництвом наркома охорони здоров’я Удмуртської АРСР (1942-1944), завідувача кафедри судової медицини Київського інституту удосконалення лікарів (1945), завідувача кафедри судової медицини Львівського медичного інституту (1945-1950) та за сумісництвом завідувача кафедри криміналістики і судової медицини Львівського університету (1945-1947), завідувача кафедри судової медицини Вінницького медичного інституту імені М.І. Пирогова (1950-1972) і за сумісництвом головного судово-медичного експерта Вінницької області (з 1972).

Основні напрями наукової діяльності: криміналістика в судовій медицині, судово-медична експертиза наглої смерті, отруєнь, механічної асфіксії, самоушкоджень, авіаційної та залізничної травм, судово-медична експертиза уражень з різної зброї – дослідження одягу, ушкоджень освітлювальними та запалювальними ракетами, при вибухах мін, пострілах з обрізу, дослідження одягу в судово-медичній експертизі трупа, визначення ступеня тяжкості тілесних ущкоджень, казуїстика судової медицини.

185 років від дня народження хірурга, доктора медицини, екстраординарного професора Миколи Васильовича Скліфосовського (1836-1904)

Хірург, доктор медицини (1863), екстраординарний професор (1870). Закінчив медичний факультет Московського університету (1859). Працював ординатором хірургічного відділення Одеської міської лікарні; у 1866-1868 працював за кордоном у професорів Ланґенбека, Вірхова, Нелатона, Симпсона; повернувшись із-за кордону, очолив хірургічне відділення Одеської міської лікарні; у 1870-1871 за рекомендацією М.І. Пирогова працював на посаді екстраординарного професора Університету Св. Володимира (м. Київ); 1871-1880 – професор Медико-хірургічної академії (м. Санкт-Петербург); від 1880 – ординарний професор факультетської хірургічної клініки (1880-1893) і декан медичного факультету (впродовж 6 років) Московського університету; 1893-1900 – директор Клінічного інституту великої княгині Олени Павлівни в Санкт-Петербурзі.

Один з основоположників черевної (порожнинної) хірургії, антисептики й асептики. Автор оригінальних методик з’єднання кісток. Зробив вагомий внесок у розвиток воєнно-польової хірургії.

95 років від дня народження патологоанатома, доктора медичних наук, професора Михайла Івановича Шамаєва (1926-2013)

Патологоанатом, доктор медичних наук (1983), професор (1992), заслужений діяч науки і техніки України (2001). Закінчив Київський медичний інститут (1949). Головний науковий співробітник, керівник відділу нейропатоморфології Інституту нейрохірургії АМН України (з 1986). Член Української та Європейської асоціацій нейрохірургів.

Основні напрями наукових досліджень: топографічна та мікрохірургічна анатомія нервової системи, судинні, пухлинні та травматичні її ураження, кровопостачання пухлин головного мозку, топографія позамозкових пухлин, ураження життєво-важливих функцій у нейрохірургічних хворих, радіаційна патологія центральної нервової системи (ЦНС), вроджені та набуті ураження ЦНС, вади розвитку ЦНС.

80 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Ольги Олександрівни Біляєвої (1941)

Хірург, доктор медичних наук (1999), професор (2000), заслужений лікар України (1997). Закінчила 1-й Московський медичний інститут (1972). У 1972-1974 працювала хірургом у Москві, Улан-Уде, Алма-Аті. У 1977-1979 – молодший науковий співробітник НДІ хірургії в Москві. У 1980-1983 працювала лікарем у Києві. Від 1984 – у Київській медичній академії післядипломної освіти: асистент, 1986-2000 – доцент, від 2000 – професор.

Основні напрями наукових досліджень: хірургічна гастроентерологія, патологія імунітету, енергообмін в організмі людини, сорбенти, перитоніт. Розробила високоефективний антимікробний сорбційний препарат “Імосдиніт”.

Наукові праці: “Пути снижения летальности при перитоните” (1996); “Энергетические процессы при перитоните и экспериментальном иммунодефиците” (1998); “Аппликационные сорбенты нового поколения на основе кремний-органических и пористых матриц как средство профилактики нагноения ран у больных с перитонитом” (1998); “Довідник з медичної допомоги на догоспітальному етапі” (1998); “Причины неудовлетворительных результатов лечения больных распространенным перитонитом” (2002).

85 років від дня народження оториноларинголога, доктора медичних наук, професора Андрія Опанасовича Лайка (1936)

Оториноларинголог, доктор медичних наук (1988), професор (1992), заслужений лікар України (2002). За­кінчив Станіславський медичний інститут (нині Івано-Франківськ, 1959). Працював лікарем. Від 1968 – у Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): 1989-2001 – завідувач, від 2001 – професор кафедри дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії. Головний дитячий отоларинголог МОЗ України (1978-2004).

Основний напрям наукових досліджень: діагностика та лікування запальних процесів вуха в дітей; розробив основні принципи абластики під час операцій щодо раку гортані, сформулював і впровадив у практику методи діагностики та лікування рецидивуючих і хронічних середніх отитів у дітей.

Наукові праці: “Неотложная помощь в детской оториноларингологии” (1988, 1998); “Обсяг і методики обстеження об’єктивного статусу дітей з ЛОР-патологією” (2000); “Рецидивирующий средний отит” (2001);”Хронічний риніт: катаральний, гіпертрофічний, атрофічний” (2011); “Фізіотерапія в дитячій оториноларингології” (2012); “Сфеноїдит” (2012); “Фронтит” (2012).