Календар медицини

100 років від дня народження акушера-гінеколога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента НАНУ та НАМНУ Леоніда Васильовича Тимошенка (1921-2004)

Акушер-гінеколог, доктор медичних наук (1963), професор (1964), член-кореспондент НАН України (1992) та НАМН України (1993). Закінчив Київський медичний інститут (1948). Працював на посадах кореспондента редакції столичної інформації РАТАУ при Раді Міністрів УРСР і редактора армійської газети “На защите Родины” (1945-1948), старшого редактора та завідувача відділу науково-популярної та масової літератури Державного медичного видавництва УРСР (1950-1952); надалі працював у Київському НДІ педіатрії, акушерства і гінекології імені П.М. Буйка на посадах молодшого (1952-1959) та старшого (1959-1961) наукового співробітника; в 1961-1964 – доцент Київського медичного інституту; 1964-1971 – завідувач кафедри акушерства та гінекології Львівського медичного інституту; від 1971 – завідувач кафедри акушерства та гінекології Київського інституту удосконалення лікарів; професор кафедри військової хірургії Військово-медичної академії МО України (1995-1999); професор-консультант Київського обласного центру охорони здоров’я матері та дитини (1996-2004).

Основні напрями наукової діяльності: вивчення стану системи адаптації жінки в нормі та патології, маткових кровотеч в акушерстві, нейрогуморальної регуляції скоротливої діяльності матки, акушерської ендокринології, факторів ризику ускладнень для матері та плода у вагітних; принципів комплексної допологової підготовки та знеболювання пологів; асфіксії плода та новонародженого; функціональних станів системи адаптації у вагітних і гінекологічних хворих; показав значення резус-фактора у виникненні гемолітичних ускладнень в акушерстві та гінекології.

85 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Петра Михайловича Перехрестенка (1936)

Хірург, доктор медичних наук (1991), професор (1997). Закінчив Київський медичний інститут (1961). У 1961-1964 – лікар-хірург, головний лікар Білогородської дільничної лікарні; 1964-1971 – лікар-хірург, науковий працівник Київського НДІ туберкульозу та грудної хірургії; 1971-1988 – заступник начальника, начальник Головного управління науково-дослідних робіт МОЗ України; 1988-2011 – директор, з 1998 – завідувач відділу організації трансфузіологічної та гематологічної допомоги населенню Київського НДІ гематології та переливання крові; з 1994 – також професор кафедри гематології та трансфузіології Київського інституту удосконалення лікарів. Головний трансфузіолог МОЗ України (з 1989).

Основні напрями наукової діяльності: застосування полімерних матеріалів у хірургії, клінічний і виробничій трансфузіології; використання стовбурових клітин при лікуванні гематологічних хворих; розробив нові методи безшовного закриття раневих поверхонь паренхіматозних органів, а також комбінований препарат з кровоспинними властивостями й антибактеріальною дією.

80 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента НАНУ та НАМНУ Валерія Феодосійовича Саєнка (1941)

Хірург, доктор медичних наук (1980), професор (1984), член-кореспондент НАН України (1991), НАМН України (1993), заслужений діяч науки і техніки України (1992). Закінчив Харківський медичний інститут (1964). У 1970-1972 – науковий співробітник Київського НДІ гематології і переливання крові; з 1972 очолював відділ хірургії шлунково-кишкового тракту Київського НДІ клінічної та експериментальної хірургії; 1988-2007 – директор цього ж інституту; головний трансплантолог МОЗ України.

Основні напрями наукової діяльності: дослідження патогенезу виразкової хвороби, розробка та впровадження в практику органозберігаючих хірургічних втручань на основі ваготомії при виразковій хворобі 12-палої кишки, хірургічне лікування післярезекційних синдромів і пухлин органів травлення, розробка питань патогенезу та лікування хірургічного сепсису, антибіотикопрофілактика в хірургії, трансплантологія; розробляв і впроваджував у практику хірургічних клінік України методи малоінвазивної хірургії (лапароскопічні, ендоскопічні й ендоваскулярні) при захворюваннях органів травлення та судин.

110 років від дня народження акушера-гінеколога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АМН СРСР Миколи Сергійовича Бакшеєва (1911-1974)

Акушер-гінеколог, доктор медичних наук (1952), професор (1952), член-кореспондент АМН СРСР (1966). Закінчив Харківський медичний інститут (1933), де й працював асистентом кафедри акушерства й гінекології (1943-1948); доцент Львівського медичного інституту (1948-1950); завідувач кафедри акушерства й гінекології Ужгородського університету (1950-1959) та Київського медичного інституту (1959-1974). Головний акушер-гінеколог МОЗ України (1959-1974).

Основні напрями наукової діяльності: переливання плацентарної крові, фізіологія та патологія скорочувальної функції матки, лікування пізніх токсикозів вагітних і зниження материнської смертності, реанімація в акушерстві та гінекології, онкології. Був головою правління Українського товариства акушерів-гінекологів.

Наукові праці: “Маточные кровотечения в родах и раннем послеродовом периоде” (1966); “Лечение рака яичников” (1969); “Маточные кровотечения в акушерстве” (1975); “Вплив різних методів родостимуляції на функціональний стан плаценти і плода” (1975); “Сократительная функция матки” (1976); “Злокачественные новообразования женских половых органов” (1977).

65 років від дня народження епідеміолога, вірусолога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента НАМНУ Вікторії Іванівни Задорожної (1956)

Епідеміолог, вірусолог, доктор медичних наук (1996), професор (2002), член-кореспондент НАМН України (2017). Закінчила Київський медичний інститут (1980). Відтоді працює в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ: завідувач лабораторії екології мікроорганізмів (1996-1998), поліомієліту та інших ентеровірусних інфекцій (від 1998); водночас – доцент кафедри мікробіології, вірусології та імунології Національного медичного університету (1999-2005; обидва – Київ). Заступник голови Українського наукового товариства мікробіологів, епідеміологів та паразитологів (від 2004).

Вивчає питання вакцинопрофілактики інфекційних хвороб, молекулярної епідеміології вірусних інфекцій, ерадикації поліомієліту, механізми розвитку вакциноасоційованого поліомієліту.

Наукові праці: “Обнаружение вируса полиомиелита в природных изолятах и идентификация с помощью полимеразной цепной реакции” (1996); “Оценка инактивированной вакцины в иммунопрофилактике полиомиелита в Украине” (2005); “Молекулярно-епідеміологічні аспекти поліовірусної інфекції в умовах ерадикації поліомієліту” (2008); “Імунопрофілактика в практиці сімейного лікаря” (2008); “Эпидемический процесс гриппа и некоторые факторы биосферы физической природы” (2009).

140 років від дня народження хірурга-уролога, доктора медицини, професора Андроніка Архиповича Чайки (1881-1968)

Хірург-уролог, доктор медицини (1914), професор, заслужений діяч науки УРСР (1946), генерал-майор медичної служби (1943). Закінчив Військово-медичну академію (Санкт-Петербург; 1911). У 1902-1906 служив в армії на посадах виконуючого обов’язки молодшого медичного фельдшера (1902-1904), молодшого медичного фельдшера Кременчуцького лазарету; з 1911 – лікар для удосконалення при Клінічному військовому госпіталі (при Військово-медичній академії); у 1914-1922 – доцент з урології при кафедрі факультетської хірургії Київського медичного інституту; від 1918 – завідувач відділу урології Київського військового госпіталю; з 1929 – професор, завідувач кафедри урології Київського інституту удосконалення лікарів; у 1941-1943 керував хірургічною роботою Київського військового госпіталю, що перебував у евакуації в Харкові, Томську, Балашові; 1943-1944 – головний хірург Управління фронтового евакопункту 3-го Українського фронту; 1944-1949 – головний хірург, а від 1949 – консультант Київського окружного військового госпіталю; 1945-1961 – завідувач кафедри урології Київського медичного інституту; з 1953 – головний уролог МОЗ України.

Основні напрями наукової діяльності: дослідження пошкоджень і захворювань нирок та інших органів системи сечовиділення, захворювань передміхурової залози, сім’яних канатиків, загальна хірургія, проблеми гнійної хірургії, вивчення кишкової непрохідності, апендициту, вогнепальних поранень грудної клітки; вперше в СРСР виконав промежинну простатектомію.