Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
185 років від дня народження гістолога та патолога, доктора медицини, професора Никанора Адамовича Хржонщевського (1836-1906)
Гістолог, патолог, доктор медицини (1859), професор. Закінчив медичний факультет Казанського університету (1859). У 1859-1860 – лікар у с. Поповка Казанської губернії; у 1861-1864 працював за кордоном під керівництвом І. Мюллера, К. Людвіга, Р. Вірхова; з 1865 – доцент курсу гігієни Харківського університету; водночас з курсом гігієни йому доручили також читання важливих дисциплін, як-от загальна патологія, гістологія, ембріологія, порівняльна анатомія, токсикологія та медична поліція; у 1866 організував гістологічну лабораторію при Харківському університеті; з 1867 – екстраординарний професор кафедри гістології, ембріології і порівняльної анатомії Харківського університету; з 1869 – ординарний професор кафедри загальної патології Київського університету; у 1869-1872 – декан медичного факультету; у 1869-1872 та 1886-1889 – очолював Товариство київських лікарів; 1870-1872 – президент Київського товариства природознавців.
Є одним з основоположників гістофізіології, а також санітарної освіти населення. Наукові праці були присвячені вивченню будови та функцій надниркових залоз, легень, кровоносних і лімфатичних судин, нирок, печінки тощо; запропонував метод фізіологічних ін’єкцій, що полягав у прижиттєвому введенні тваринам у кровоносну або лімфатичну систему розчинів індиферентних забарвлюючих речовин; експериментально довів здатність клітин печінки утворювати жовч; запропонував теорію сечовиділення; першим виявив наявність у капілярах, крім ендотелію, ще гомогенної основної пластинки.
Наукові праці: “Исследование эпителия легочных пузырьков, печени, почек и лимфатических сосудов с помощью физиологической инъекции” (1865); “О происхождении лимфатических сосудов” (1866); “О строении печени и ее отделительной деятельности” (1866).
90 років від дня народження медичного генетика, доктора біологічних наук, професора, члена-кореспондента НАНУ, академіка НАМНУ Віталія Арнольдовича Кордюма (1931)
Генетик, доктор бiологічних наук (1970), професор (1993), член-кореспондент НАН України (1991), академік НАМН України (2000), заслужений діяч науки і техніки України (2008). Закінчив Київський університет (1955). У 1958-1973 працював у Інституті мікробіології і вірусології АН УРСР; від 1973 – в Інституті молекулярної біології і генетики НАНУ (обидва – Київ): завідувач відділу регуляторних механізмів клітини.
Наукові дослідження в галузi генної терапії. Вивчає особливості функціонування генів людини, введених у складі рекомбінантних молекул у клітини різних тканин. Засновник нового напряму генної бiтехнологiї – фагозалежного суперсинтезу, за допомогою якого отримано людський рекомбiнантний iнтерферон α-2 – “Лаферон”. Розробляє технології генної терапії інсулінзалежного діабету й атеросклерозу.
Наукові праці: “Эволюция и биосфера” (1982); “Генетическая инженерия фитопатогенных бактерий” (1988); “Изучение некоторых физиологических и молекулярных свойств мышей, предрасположенных к спонтанным новообразованиям” (2009); “Биополимеры и клетки в измерении архитектуры микроценозов. 1. Феноменология” (2009).
65 років від дня народження акушера-гінеколога, доктора медичних наук, професора Ірини Іванівни Воробйової (1956)
Акушер-гінеколог, доктор медичних наук (2009), професор. Медичну освіту здобула на лікувальних факультетах Запорізького (1973-1975) і Київського (1975-1979) медичних інститутів. Працювала на посадах молодшого наукового співробітника (1981-1988), старшого наукового співробітника (1988-2010) відділення фізіології та патології вагітності та пологів, головного наукового співробітника (2010-2011), наукового керівника відділення наукових проблем невиношування вагітності (від 2011) Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМНУ.
195 років від дня народження дерматолога, терапевта, доктора медицини, професора Людвіга Казимировича Горецького (1826-1885)
Дерматолог, терапевт, доктор медицини (1855), професор. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1848). Працював на посадах ординатора університетської терапевтичної клініки (1848-1851), директора акушерської клініки (1851-1854), помічника при професорі – завідувачі клінічного відділення терапевтичної госпітальної клініки Медичного факультету Університету св. Володимира (з 1854); у 1858-1859 виконував обов’язки завідувача терапевтичної госпітальної клініки; у 1861 удосконалювався в клініках Парижу та Відня; у 1866 був обраний на посаду штатного доцента по кафедрі спеціальної терапії; 1864-1880 керував дерматологічною клінікою Університету св. Володимира; 1869 заснував Київське товариство природодослідників.
Наукові праці були присвячені вивченню клініки шкірних хвороб.
210 років від дня народження фізіолога, зоолога, анатома, доктора медицини, професора Едуарда Ернестовича Мірама (1811-1887)
Фізіолог, зоолог, анатом, доктор медицини (1842), професор. У 1829 вступив до Медико-хірургічної академії (Санкт-Петербург), звідки в 1831 перевівся на медичний факультет Дерптського університету, який закінчив у 1833. У 1833-1836 навчався у Віленській медико-хірургічній академії; з 1833 працював на посадах помічника прозектора (1833-1836), прозектора (1836-1839) з порівняльної анатомії, ад’юнкта по кафедрі зоології (1839-1840) при Віленській медичній академії, де викладав анатомію та зоологію; в 1840-1842 спеціалізувався з фізіології в лабораторіях відомих європейських фізіологів (Й. Мюллер, Е. Вебер, К. Бернар); надалі працював на посадах ад’юнкта (1842), екстраординарного (1942-1943), ординарного (1843-1862) професора кафедри фізіології здорової та хворої людини, декана медичного факультету (1854-1862) Університету св. Володимира. Викладав загальну та спеціальну фізіологію, фізіологію народження, історію розвитку зародка, порівняльну анатомію; вперше ввів у викладання фізіології проведення досліджень на лабораторних заняттях. Також працював на посадах лікаря в Київській поштовій конторі та Київському військовому госпіталі. Під час епідемій холери (1847, 1857) завідував лікарнями в Печерській і Плоській частинах м. Києва.
125 років від дня народження нейрохірурга, фізіолога, доктора медичних наук, професора Леоніда Олександровича Корейши (1896-1973)
Нейрохірург, фізіолог, доктор медичних наук (1940), професор (1940), заслужений діяч науки РРФСР (1962). Навчався у Варшавському університеті (1914-1915), закінчив Московський університет (1919), де й працював у 1922-1925. Від 1925 – в 2-му Московському медичному інституті; водночас – старший науковий співробітник, завідувач патофізіологічного відділу Медико-біологічного інституту. У 1926-1927 перебував у науковому відрядженні в Німеччині, вивчав фізіологію нервово-м’язової діяльності. У 1932 брав участь в організації Інституту нейрохірургії АМН СРСР у Москві, 1933-1939 очолював у ньому хірургічний і фізіологічний сектори, 1946-1973 – клінічне відділення; 1939-1941 – завідувач кафедри загальної хірургії 1-го Київського медичного інституту; водночас у 1940-1941 – керівник нейрохірургічної клініки Київського психоневрологічного інституту; 1941-1942 – завідувач кафедри хірургічних хвороб з військово-польовою хірургією Томського медичного інституту (РФ); 1943-1946 – професор кафедри факультетської хірургії 1-го Московського медичного інституту.
Вивчав центральну та периферичну регуляції серцево-судинної діяльності, вплив черепно-мозкової травми на внутрішні органи, кірково-підкіркові взаємозв’язки, взаємодію півкуль великого мозку та мозочка, патогенез травматичного шоку, а також питання хірургічного лікування гліом, запальних захворювань мозку та його оболонок. Удосконалив і запровадив у нейрохірургічну практику метод перфорації кінцевої пластинки 3-го шлуночка при закритій водянці мозку.
Наукові праці: “К патологии шейного симпатического нерва” (1924); “Современное состояние хирургии головного мозга” (1957); “Электрическая активность мозжечка человека в норме и патологии” (1959); “Динамика экзофтальма при опухолях задней черепной ямки” (1961); “О принципах лечения внутримозговых опухолей” (1964).