Календар медицини

90 років від дня народження медичного генетика, доктора біологічних наук, професора, члена-кореспондента НАНУ, академіка НАМНУ Віталія Арнольдовича Кордюма (1931)

Генетик, доктор бiологічних наук (1970), професор (1993), член-кореспондент НАН України (1991), академік НАМН України (2000), заслужений діяч науки і техніки України (2008). Закінчив Київський університет (1955). У 1958-1973 працював у Інституті мікробіології і вірусології АН УРСР; від 1973 – в Інституті молекулярної біології і генетики НАНУ (обидва – Київ): завідувач відділу регуляторних механізмів клі­­тини.

Наукові дослідження в галузi генної терапії. Вивчає особливості функціонування генів людини, введених у складі рекомбінантних молекул у клітини різних тканин. Засновник нового напряму генної бiтехнологiї – фагозалежного суперсинтезу, за допомогою яко­­го отримано людський ре­­ком­­бiнантний iнтерферон α-2 – “Лафе­­рон”. Розробляє технології генної терапії інсулінзалежного діабету й атеросклерозу.

Наукові праці: “Эволюция и биосфера” (1982); “Генетическая инженерия фито­­пато­­ген­­ных бактерий” (1988); “Изучение некоторых физиологических и мо­­ле­­ку­­лярных свойств мышей, пред­­рас­­по­­ложенных к спонтанным новообразованиям” (2009); “Биополимеры и клетки в измерении архитектуры микроценозов. 1. Феноменология” (2009).

65 років від дня народження акушера-гінеколога, доктора медичних наук, професора Ірини Іванівни Воробйової (1956)

Акушер-гінеколог, доктор медичних наук (2009), професор. Медичну освіту здобула на лікувальних факультетах Запорізького (1973-1975) і Київського (1975-1979) медичних інститутів. Працювала на посадах молодшого наукового співробітника (1981-1988), старшого наукового співробітника (1988-2010) відділення фізіології та патології вагітності та пологів, головного наукового співробітника (2010-2011), наукового керівника відділення наукових проблем невиношування вагітності (від 2011) Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМНУ.

195 років від дня народження дерматолога, терапевта, доктора медицини, професора Людвіга Казимировича Горецького (1826-1885)

Дерматолог, терапевт, доктор медицини (1855), професор. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1848). Працював на посадах ординатора університетської терапевтичної клініки (1848-1851), директора акушерської клініки (1851-1854), помічника при професорі – завідувачі клінічного відділення терапевтичної госпітальної клініки Медичного факультету Університету св. Володимира (з 1854); у 1858-1859 виконував обов’язки завідувача терапевтичної госпітальної клініки; у 1861 удосконалювався в клініках Парижу та Відня; у 1866 був обраний на посаду штатного доцента по кафедрі спеціальної терапії; 1864-1880 керував дерматологічною клінікою Університету св. Володимира; 1869 заснував Київське товариство природодослідників.

Наукові праці були присвячені вивченню клініки шкірних хвороб.

210 років від дня народження фізіолога, зоолога, анатома, доктора медицини, професора Едуарда Ернестовича Мірама (1811-1887)

Фізіолог, зоолог, анатом, доктор медицини (1842), професор. У 1829 вступив до Медико-хірургічної академії (Санкт-Петербург), звідки в 1831 перевівся на медичний факультет Дерптського університету, який закінчив у 1833. У 1833-1836 навчався у Віленській медико-хірургічній академії; з 1833 працював на посадах помічника прозектора (1833-1836), прозектора (1836-1839) з порівняльної анатомії, ад’юнкта по кафедрі зоології (1839-1840) при Віленській медичній академії, де викладав анатомію та зоологію; в 1840-1842 спеціалізувався з фізіології в лабораторіях відомих європейських фізіологів (Й. Мюллер, Е. Вебер, К. Бернар); надалі працював на посадах ад’юнкта (1842), екстраординарного (1942-1943), ординарного (1843-1862) професора кафедри фізіології здорової та хворої людини, декана медичного факультету (1854-1862) Університету св. Володимира. Викладав загальну та спеціальну фізіологію, фізіологію народження, історію розвитку зародка, порівняльну анатомію; вперше ввів у викладання фізіології проведення досліджень на лабораторних заняттях. Також працював на посадах лікаря в Київській поштовій конторі та Київському військовому госпіталі. Під час епідемій холери (1847, 1857) завідував лікарнями в Печерській і Плоській частинах м. Києва.

125 років від дня народження нейрохірурга, фізіолога, доктора медичних наук, професора Леоніда Олександровича Корейши (1896-1973)

Нейрохірург, фізіолог, доктор медичних наук (1940), професор (1940), заслужений діяч науки РРФСР (1962). Навчався у Варшавському університеті (1914-1915), закінчив Московський університет (1919), де й працював у 1922-1925. Від 1925 – в 2-му Московському медичному інституті; водночас – старший науковий співробітник, завідувач патофізіологічного відділу Медико-біологічного інституту. У 1926-1927 перебував у науковому відрядженні в Німеччині, вивчав фізіологію нервово-м’я­­зо­­вої діяльності. У 1932 брав участь в організації Інституту нейрохірургії АМН СРСР у Москві, 1933-1939 очолю­­вав у ньому хірургічний і фізіологічний сектори, 1946-1973 – клінічне відділення; 1939-1941 – завідувач кафедри загальної хірургії 1-го Київського медичного інституту; водночас у 1940-1941 – керівник нейрохірургічної клініки Київського психоневрологічного інституту; 1941-1942 – завідувач кафедри хірургічних хвороб з військово-польовою хірургією Томського медичного інституту (РФ); 1943-1946 – професор кафедри факультетської хірургії 1-го Московського медичного інституту.

Вивчав центральну та периферичну регуляції серцево-судинної діяльнос­­ті, вплив черепно-мозкової травми на внутрішні органи, кірково-підкіркові взаємозв’язки, взаємодію півкуль великого мозку та мозочка, патогенез травматичного шоку, а також питання хірургічного лікування гліом, запальних захворювань мозку та його оболонок. Удосконалив і запровадив у нейрохірургічну практику метод перфорації кінцевої пластинки 3-го шлуноч­­ка при закритій водянці мозку.

Наукові праці: “К патологии шейного симпатического нерва” (1924); “Современное состояние хирургии головного мозга” (1957); “Электрическая активность мозжечка человека в норме и патологии” (1959); “Динамика экзофтальма при опухолях задней черепной ямки” (1961); “О принципах лечения внутримозговых опухолей” (1964).

60 років від дня народження оториноларинголога, доктора медичних наук Олега Миколайовича Борисенка (1961)

Оториноларинголог, доктор медичних наук (2002). Закінчив Київський медичний інститут (1984). Відтоді працює в Інституті отоларингології АМНУ: від 1993 – провідний науковий співробітник відділення тимпанопластики. У 1993-1994 проходив спеціалізацію за напрямом “Отіатрія і отонейрохірургія” й отримав диплом в Університеті м. Бордо (Франція).

Напрями наукових досліджень: мікрохірургія вуха, отонейрохірургія; розробка методів консервативного та хірургічного лікування хворих на хронічний гнійний середній отит, холестеатому, секреторний середній отит, сенсоневральну приглухуватість, запаморочення, хворобу Меньєра, хворих з пухлинами вуха й основи черепа, акустичною невриномою й ураженнями лицьового нерва.

Наукові праці: “L’implantation cochleaire: Premiers resultats” (1994); “Hearing after three techniques of tympanoplasty” (2001); “Закрытый вариант этапной тимпанопластики с мастоидэктомией у больных хроническим гнойным средним отитом” (2001); “Результати комплексного лікування хворих з раптовою та гострою сенсоневральною приглухуватістю” (2002).