Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
100 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Дмитра Федоровича Скрипниченка (1921-1994)
Хірург, доктор медичних наук (1956), професор, заслужений діяч науки УРСР. Закінчив Військово-медичну академію в м. Ленінград (1943). Попри те, що був залишений ад’юнктом кафедри військово-польової хірургії, добровільно пішов у діючу армію; був хірургом партизанського з’єднання С.А. Ковпака та П.П. Вершигори; служив помічником начальника та хірургом евакогоспіталю №164 1-го Білоруського фронту; після демобілізації працював на посадах асистента кафедри Госпітальної хірургії Сталінського (Донецького) медичного інституту (1945-1951), асистента (1951-1956), доцента (1956) кафедри загальної хірургії 1-го Московського медичного інституту імені І.М. Сеченова, завідувача кафедри факультетської хірургії Кишинівського медичного інституту (1956-1960), завідувача кафедри хірургії стоматологічного факультету Київського медичного інституту (1960-1964), завідувача (1964-1989) та професора (1989-1993) кафедри хірургії №1 Київського державного інституту удосконалення лікарів імені П.Л. Шупика.
Основні напрями наукової діяльності: вивчення проблем торакальної, загальної та невідкладної хірургії, організація невідкладної хірургічної допомоги, хірургічного лікування хвороб судин та ендокринних органів.
105 років від дня народження дитячого хірурга, доктора медичних наук, професора Миколи Борисовича Ситковського (1916-2003)
Дитячий хірург, доктор медичних наук (1963), професор (1969), заслужений діяч науки УРСР. Закінчив лікувальний факультет 2-го Київського медичного інституту (1941). У часи 2-ї світової війни – командир приймально-сортувального взводу 35-ї танкової дивізії (1941), командир хірургічного взводу 34-ї десантної мотострілецької бригади (1941-1942), викладач хірургії фронтової школи санітарних інструкторів №7 (1942), ординатор спеціалізованого польового евакогоспіталю (1942-1944), старший ординатор хірургічного відділення Вищого клінічного Госпіталю Війська Польського (1944-1945); підполковник медичної служби; працював на посадах асистента кафедри хірургії санітарно-гігієнічного факультету (1949) Київського медичного інституту, старшого викладача хірургії Київського військового медичного училища (1949-1958), асистента (1958-1963), доцента (1963-1969), завідувача (1969-1992) кафедри хірургії та ортопедії дитячого віку, першого декана факультету підвищення кваліфікації викладачів (1968-1976) Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця. Головний дитячий хірург МОЗ України (1969-1995).
Основні напрями наукової діяльності: дитяча проктологія, гнійно-септичні захворювання в дітей, хірургія травного тракту; розробив нові біодеструктивні полімери медичного призначення та технологію їхнього виробництва.
65 років від дня народження мікробіолога, доктора медичних наук, професора Лілії Василівни Авдєєвої (1956)
Мікробіолог, кандидат біологічних (1991), доктор медичних (2004) наук, професор. Закінчила Київський університет (1982). У 1973-1985 працювала в Київському медичному інституті; 1986-2007 – Інституті епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ: від 2000 – провідний науковий співробітник; від 2007 – завідувач відділу антибіотиків Інституту мікробіології і вірусології НАНУ (обидва – Київ).
Вивчає внутрішньо-лікарняні інфекції й антибіотикорезистентність мікроорганізмів; розробляє нові антимікробні препарати, пробіотики на основі бактерій роду Bacillus, препарати для захисту рослин від фітопатогенних збудників.
Наукові праці: “Современные представления о бактериологической диагностике Pseudomonas aeruginosa, механизмах формирования лекарственной устойчивости и новых подходах к разработке эффективных мер предупреждения внутрибольничных инфекций и их терапии” (1997); “Нагляд і контроль за резистентністю до антибіотиків у мікроорганізмів, ізольованих у імунокомпромісних хворих” (2000); “Сучасні цефалоспоринові антибіотики. Проблема вибору” (2006); “Инфекционный контроль в системе мероприятий по профилактике внутрибольничных инфекций в акушерских стационарах” (2007).
Синьо-жовтий прапор для українців − це символ свободи і боротьби за незалежність.
Під синьо-жовтим прапором відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року та три сучасні революції: “Революція на Граніті”, “Помаранчева Революція” та “Революція Гідності”. Сьогодні під синьо-жовтим прапором ми захищаємо нашу Батьківщину від рашиської навали.
Колірна символіка нашого прапору позначає не лише поле і небо. Приміром, в релігії золотий колір символізує вищі духовні сили, а синій – свободу. З психологічної точки зору жовтий колір символізує радість, а синій колір символізує спокій.
Величезна кількість людей у різних куточках світу прикріпили наш прапор до своїх облікових записів у соціальних мережах, а уряди багатьох країн прикрасили офіційні будівлі синім і жовтим кольорами.
Наш синьо-жовтий прапор невдовзі стане світовим символом перемоги над рашизмом.
85 років від дня народження генерал-майора медицини, професора Георгія Васильовича Циганка (1936)
Генерал-майор медицини, професор, заслужений лікар УРСР. Закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1959). Завідувач кафедри військово-медичної підготовки Київського інституту удосконалення лікарів (1983-1986), учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, заступник начальника військово-медичної служби Київського військового округу (1986-1989), начальник військово-медичної служби Київського військового округу (1989-1991).
БОРІТЕСЯ – ПОБОРЕТЕ!
Наш народ укорінений у свою землю. Неперервність тисячолітньої долі України фіксують літописи, географічні, етнічні, лінгвістичні карти. Наші пращури завжди жили на цій землі і не покидали за будь-яких найтяжчих випробувань, боронили її впродовж віків.
«Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» – вкотре ці слова викарбовуються червоно-кривавими літерами на нашій землі. Триває боротьба за Незалежність нашої держави, за неподільну суверенну Україну, за рух до тих ідеалів, що їх виборювало не одне покоління українців.
«Ми – люди незламної волі,
Ми знаєм бажання свої
Ми прагнемо кращої долі
І миру на власній землі!»
Федір Тишко, д-р мед. н., професор кафедри оториноларингології НМУ ім. О. О. Богомольця.
Бажаємо Світлої віри усім у Перемогу та нездоланність нашого народу!
Все буде Україна!