Календар медицини

Захарія Катерина Андріївна (1926–2012) – лікар, патофізіолог, фахівець у галузі клінічної лабораторної діагностики, доктор медичних наук (1976), професор (1982). Народилася 27 серпня 1926 року в селі Добрівляни, нині Дрогобицького району Львівської області.

Освіта та професійна діяльність

Закінчила Львівський медичний інститут у 1949 році, де відтоді й працювала, з перервою.

У 1964–1982 роках працювала в Київському інституті удосконалення лікарів, у 1980–1982 роках — професор кафедри клінічної лабораторної діагностики.

У 1982–1993 роках — завідувач кафедри клінічної лабораторної діагностики Львівського медичного інституту, у 1993–1999 роках — професор цієї кафедри. Катерина Андріївна Захарія вважається засновницею кафедри клінічної лабораторної діагностики Львівського медичного університету.

У 1983–1999 роках очолювала Науково-практичне товариство лікарів клінічної лабораторної діагностики України.

Наукова діяльність

Наукові дослідження Катерини Андріївни Захарії були пов’язані з патофізіологією та клінічною лабораторною діагностикою.

Вона вивчала вплив процесів збудження та гальмування на перебіг запальних процесів, роль гамма-аміномасляної кислоти, гормонів та інших фізіологічних і патологічних чинників у виникненні судом, а також вплив лікарських речовин на клініко-біохімічні показники організму.

У 1974 році захистила докторську дисертацію «Материалы о механизмах судорожной готовности», присвячену механізмам виникнення судомної готовності.

Науково-педагогічна та громадська діяльність

Важливим напрямом діяльності Катерини Андріївни була підготовка фахівців із клінічної лабораторної діагностики та розвиток цієї галузі в Україні.

Брала участь у підготовці важливих медичних довідкових видань, зокрема «Українського орфографічного словника медичних термінів» (1993) та «Українсько-латинсько-англійського медичного тлумачного словника» (1995).

Наукова спадщина

Катерина Андріївна Захарія є авторкою та співавторкою численних наукових праць. Національна наукова медична бібліотека України у 2016 році видала біобібліографічний покажчик «Захарія Катерина Андріївна — засновниця кафедри клінічної лабораторної діагностики Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького», у якому зібрано 337 наукових праць, біографічні матеріали, відомості про авторські свідоцтва та раціоналізаторські пропозиції.

Основні наукові праці

«Лабораторные животные, их разведение, кормление и использование в эксперименте» (1962, 1974, 1983, співавтор);
«Предрасположенность организма к эпилептическим припадкам» (1974);
«Руководство по клинической лабораторной диагностике» (1981, 1991, співавтор);
«Лабораторная диагностика ишемической болезни сердца» (1989, 1991, співавтор);
«Лабораторна діагностика захворювань, які передаються статевим шляхом» (2004, співавтор).

Таким чином, Катерина Андріївна Захарія зробила вагомий внесок у розвиток клінічної лабораторної діагностики та патофізіології в Україні, поєднуючи наукову, педагогічну й організаційну діяльність.

Наталія Олексіївна Виноград (1956) – епідеміолог, мікробіолог, доктор медичних наук (1996), професор (2001), фахівець у галузі епідеміології, біобезпеки та інфекційного контролю. Народилася 28 серпня 1956 року в селі Кривин Славутського району Хмельницької області.

Освіта та професійна діяльність

Закінчила Львівський медичний інститут у 1979 році.

Після закінчення інституту працювала у Львівському науково-дослідному інституті епідеміології та гігієни. Від 1990 року працює у Львівському медичному університеті.

У 1997 році очолила курс епідеміології кафедри дитячих інфекційних хвороб, а від 2001 року — кафедру епідеміології, яку очолює дотепер.

Наталія Олексіївна є членом Комісії з біобезпеки та біологічного захисту, головним експертом з біобезпеки РНБО України та експертом МОЗ України за спеціальністю «Епідеміологія». Також входить до складу спеціалізованих вчених рад із захисту докторських дисертацій та редакційних колегій і редакційних рад наукових видань.

Наукова діяльність

Основні напрями наукових досліджень Наталії Олексіївни Виноград охоплюють крайову епідеміологію, інфекційні хвороби, біобезпеку, біологічний захист та інфекційний контроль.

Вона досліджувала епідеміологію Ку-гарячки, хламідіозів, геморагічних лихоманок та арбовірусних інфекцій, а також питання діагностики й лікування захворювань, що передаються статевим шляхом.

Сучасні наукові напрацювання кафедри під її керівництвом охоплюють також питання епідеміологічної діагностики, імунопрофілактики інфекційних хвороб, інфекційного контролю та військової епідеміології.

Науково-педагогічна діяльність

Наталія Олексіївна є авторкою та співавторкою підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій з епідеміології.

Серед сучасних видань за її участю:

«Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія» — 3-тє видання, оновлене та доповнене (2021);
«Загальна епідеміологія» — 5-те видання, перероблене і доповнене (2021);
«General Epidemiology: study guide» — 4-те видання (2021);
«Спеціальна епідеміологія» — 3-тє видання, перероблене та доповнене (2021);
«Термінологічний словник: Біологічна безпека. Епідеміологія. Паразитологія» (2019).

Також за її участю розроблено низку методичних рекомендацій з епідеміологічної діагностики, імунопрофілактики інфекційних хвороб, інфекційного контролю та підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю «Епідеміологія».

Наукові дослідження в сучасних умовах

Під керівництвом Наталії Олексіївни продовжуються дослідження актуальних епідеміологічних проблем. Серед новіших напрямів — вивчення арбовірусних інфекцій, холери, денге, черевного тифу, гострих енцефалітних синдромів, а також інфекцій, пов’язаних із військовими умовами.

У 2024 році Наталія Виноград була співавторкою роботи «Траншейна гарячка як інфекція війни», що відображає актуальність її наукових досліджень для сучасної України.

Професійне визнання

У 2021 році Наталію Олексіївну Виноград нагороджено орденом княгині Ольги III ступеня за значний внесок у державне та громадське будівництво, розвиток освіти, науки, культури, охорони здоров’я та інші заслуги.

Наукові праці

Серед наукових праць Наталії Олексіївни Виноград:

«Хламідійні інфекції в акушерсько-гінекологічній практиці» (1994);
«Immune status of newborns in perinatal chlamydial infection» (1995);
«Тенденції та прогнози розвитку епідемічної ситуації з кору у Львівській області» (2001);
«Проблеми інфекційного контролю при внутрілікарняних інфекціях у Тернопільській області» (2003).

Таким чином, професійна діяльність Наталії Олексіївни Виноград охоплює наукові дослідження, медичну освіту, епідеміологічний нагляд, біобезпеку, інфекційний контроль та підготовку фахівців, а її наукові й педагогічні напрацювання використовуються в сучасній системі медичної освіти України.

80 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Бориса Давидовича Черпака (1941)

Хірург, доктор медичних наук (1989), професор. Закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1970). У 1970-1976 – лікар-хірург Київської міської клінічної лікарні №7; з 1976 працював на кафедрі госпітальної хірургії Київського медичного інституту (з 2008 – кафедра хірургії №2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця) на посадах асистента (1976-1989), доцента (1989-1994), професора кафедри (від 1994).

Основні напрями наукової діяльності: дослідженення моторно-евакуаторної функції шлункового тракту, опрацювання питань загальної та невідкладної хірургії.

120 років від дня народження рентґенолога, доктора медичних наук, професора Якова Ісаковича Гейнісмана (1901-1960)

Рентґенолог, доктор медичних наук (1949), професор (1951). Закінчив Київський університет (1924) і медичний інститут (1930). Працював в Українському рентґенорадіологічному інституті (нині Інститут медичної радіології АМНУ; 1924-1930); завідувачем рентґенологічного відділу (1930-1941), завідувачем відділу нейрорентґенології (1950-1959) Київського НДІ нейрохірургії; військовим лікарем (1941-1943); завідувачем рентґенологічного відділу клініки нервових хвороб Всесоюзного інституту експериментальної медицини (Москва, 1943-1944); завідувачем рентґенологічного відділу Інституту неврології АМН СРСР (Москва, 1944-1950).

Наукові дослідження були присвячені нейрорентґенології, нейроонкології, нейротравматології, вадам розвитку ЦНС.

Наукові праці: “Рентгенотерапія пухлин головного мозку” (1930); “О механизмах действия лучей Рентгена на рефлекторную возбудимость” (1952); “Замедленная и направленная пневмоэнцефалография” (1953); “Краниография в диагностике опухолей головного мозга” (1959); “Особенности рентгенологической картины при глиальных опухолях” (1960).

85 років від дня народження педіатра-нефролога, доктора медичних наук, професора Інгретти Вартарівни Багдасарової (1936)

Педіатр-нефролог, доктор медичних наук (1990), професор (1995). Закінчила Київський медичний інститут (1959). Працювала лікарем (1959-1964, 1970-1974); від 1974 – в Інституті урології і нефрології АМНУ: молодший, старший, головний науковий співробітник, від 1991 – завідувач відділу дитячої нефрології. Головний дитячий нефролог МОЗ України (від 1985).

Основні напрями наукової діяльності: патогенетична імунодепресивна терапія захворювань нирок у дітей; мікробно-запальні й імунокомплексні захворювання нирок у дітей; клінічні організаційні підходи до реабілітації дітей із захворюванням нирок.

Наукові праці: “Организация уронефрологической помощи детям” (1984); “Клинико-функциональные аспекты интерстициального поражения почек у детей” (1994); “Чернобыльская атомная электростанция – Славутич: Мед. аспекты” (1996); “Диференційна діагностика нефропатій з синдромом канальцевої недостатності” (1997); “Комплексная лучевая диагностика в клинике детской нефрологии” (2000).

90 років від дня народження лікаря-фтизіатра, історика медицини, журналіста, письменника Юрія Григоровича Віленського (1931-2020)

Лікар-фтизіатр, історик медицини, журналіст, письменник. Кандидат медичних наук (1973). Член Національної спілки журналістів України (1992). Закінчив Київський медичний інститут (1955). Відтоді працював лікарем у Київській і Чернігівській областях; від 1960 – в Київській міській туберкульозній лікарні; від 1985 – в Українському центрі здоров’я; в 1992-2000 – викладач кафедри історії медицини та суспільних дисциплін Київського медичного інституту Української асоціації народної медицини. Брав участь у створенні Національного музею медицини України.

Наукові дослідження були присвячені історії медицини.

Автор книг “Що ми знаємо про себе?” (1968, 1975), “Доктор Булгаков” (1991), “Виктор Некрасов. Портрет жизни” (2001); співавтор книг “Лев Иванович Медведь” (1991), “Михаил Булгаков и Крым” (1995), “Академик А.П. Ромоданов” (1996), “Основи медичної етики: Підручник” (2002).